The goal of the study is to explore the changes of vitamin D, hormonal indices, fat, and carbohydrate metabolism in the blood of women with polycystic ovary syndrome (PCOS), as well as to define the appropriateness of prescribing cholecalciferol in the complex treatment of this pathology. To achieve this goal, we have examined 80 women, aged 1835 years, with PCOS and underlying overweight and obesity, who were divided into four phenotype groups, according to the consensus of the PCOS Workshop Group in Amsterdam (2011). All women underwent a general medical examination, having measured their anthropometric parameters, body mass index (BMI) and clinical manifestations of hyperandrogenemia. Their serum was checked for the content of 25-hydroxyvitamin D (25(OH)D) , LH, FSH, progesterone, estradiol, androstenedione, dehydroepiandrosterone sulfate, 17-hydroxyprogesterone, anti-Müllerian hormone, insulin, and leptin. The study results found a decrease in vitamin D in the blood of women with PCOS in all clinical phenotypes, which lowered with the progression of obesity. Cholecalciferol
deficiency was associated with insulin resistance, hyperinsulinemia and hyperleptinemia. The correlation between the vitamin D content and hormonal indices in women with PCOS showed an inverse correlation between 25(OH)D and AMH levels, positive between insulin and 25(OH)D, and negative between vitamin D level and hirsutism score. Prescription of vitamin D in the complex treatment of women with PCOS leads to stabilization of hormones, decrease of HA signs, normalization of the menstrual cycle and restored ovulation.

УДК  616.155.194-06:616.441-008.6]-036

Ця стаття створена на основі огляду літератури в базах Web of Science, PubMed та Scopus і присвячена аналізу інформації про поширеність, класифікацію, етіопатогенетичні механізми анемії, оцінці даних клінічних досліджень та метааналізів щодо перебігу анемічного синдрому при захворюваннях щитоподібної залози. Анемія та дисфункція щитоподібної залози є поширеними явищами, які часто виникають одночасно. Згідно із сучасними рекомендаціями варто оцінювати функцію щитоподібної залози при дослідженні анемії. При дисфункції щитоподібної залози найбільш поширеною є нормоцитарна анемія, а мікроцитарна та макроцитарна анемії виникають рідше. Поєднання анемії із захворюваннями щитоподібної залози є важливою проблемою для клініцистів. Тиреоїдні гормони мають прямий вплив на проліферативну здатність еритроїдного попередника, що може мати відношення до механізму еритропоетичної дисфункції при захворюваннях щитоподібної залози людини. Анемія, а особливо залізодефіцитна, у свою чергу, впливає на зниження рівня тиреоїдних гормонів на тлі послаблення тиреоїдної функції гіпофіза. Найбільш частою причиною анемії при гіпотиреозі є пригнічення кісткового мозку через дефіцит гормонів щитоподібної залози, а також недостатнє вироблення еритропоетину, що виникає через зниження потреби в O2. Гіпертиреоз пов’язаний з підвищеною кількістю еритроцитів, тому що існує підвищена потреба тканин у кисні, а отже, збільшується секреція еритропоетину. При автоімунному захворюванні щитоподібної залози спостерігають значну поширеність дефіциту вітаміну B12 і особливо перніціозної анемії. Анемія хвороби Грейвса нагадує анемію хронічного захворювання та пов’язана з активацією неспецифічного запалення. Апластична анемія, яка пов’язана з дисфункцією щитоподібної залози, зустрічається рідко. Вона виникає як побічна дія у пацієнтів з автоімунним гіпертиреозом, які приймають антитиреоїдні препарати.