Пропонована стаття містить юридичний аналіз практики Європейського права з прав людини (далі – ЄСПЛ), пов'язаної з правом на відмову від медичного втручання. Досягнення послідовності, повноти, визначеності й справедливості правового регулювання в цьому питанні можна розглядати як один із перспективних векторів розвитку сучасного медичного права України. Тож на досягнення цієї мети нижче ми проаналізуємо правові 
позиції ЄСПЛ та спробуємо виявити основні конвенційні параметри для оцінки національного законодавства і судової практики стосовно захисту окресленого права.

УДК 342.951:61

Відлік сучасної стандартизації надання медичної допомоги у системі охорони здоров'я України почався у 80-ті
роки минулого сторіччя з упровадження у роботу медичних закладів клініко-статистичних груп і медико-економічних стандартів. Фокус на пацієнт-центрування - визначення необхідного рівня й обсягу медичної
допомоги з використанням медико-технологічних стандартів припадає на перші роки незалежної України [3].
Сьогодення медичної практики України характеризується революційними (і не завжди однозначними) змінами -
появою нової моделі функціонування медичної сфери з державним гарантуванням певного пакета економічного забезпечення медичної послуги.
Скерованість сучасної охорони здоров'я на стандартизацію і контроль, беззаперечно підвищують ефективність
медичної сфери. Але виникає закономірне питання: як процес стандартизації медичної послуги впливає на її
якість, чи з використанням стереотипного протоколу/стандарту ми не втрачаємо пацієнторієнтованість та
індивідуальний підхід у лікуванні кожного хворого? Кого захищають створені медичні стандарти?
Аналіз деяких аспектів упровадження стандартів медичної допомоги дітям з позиції практичної педіатрії був
метою нашої уваги.