УДК 618.396-02:618.36]-084

Передчасні пологи залишаються однією з найактуальніших проблем сучасного акушерства. Достовірно встановити причину 70–80% випадків передчасних пологів не вдається, тому обґрунтованим є пошук факторів ризику та маркерів передчасного переривання вагітності. За даними багатьох авторів, у 25–30% жінок із загрозою передчасних пологів діагностують плацентарну дисфункцію. Мета дослідження: оцінювання поширеності плацентарної дисфункції у жінок з групи ризику передчасних пологів та з передчасними пологами. Матеріали та методи. Під спостереженням перебували 80 вагітних. Критеріями включення у дослідження були наявність чинників ризику передчасних пологів – І група (30 жінок) або загроза передчасних пологів – ІІ група (30 жінок). До контрольної групи увійшли 20 умовно здорових вагітних. Ультразвукове дослідження за трансабдомінальною методикою з кольоровим допплерівським картуванням, визначення рівнів вільного естріолу, прогестерону та плацентарного лактогену у сироватці крові проводили у 18–21+6 та 28–30 тиж гестації. Результати. Середній вік пацієнток становив 31,4±2,5 року, вірогідної різниці за віком, анамнезом життя, соціальним статусом, соматичною патологією між сформованими групами не було. У вагітних І і ІІ груп вірогідно частіше, ніж у контролі, в анамнезі виявляли запальні захворювання органів малого таза; вагініти; інфекції, що передаються статевим шляхом; патологію шийки матки та операції на матці і придатках. Перебіг даної вагітності у більшої кількості жінок досліджуваної когорти був ускладнений загрозою переривання вагітності, у 36,7% вагітних І групи та 46,7% ІІ групи відбулись передчасні пологи. Ознаки передчасного дозрівання плаценти виявлено у 13 (43,3%) вагітних досліджуваної когорти і в 1 (5,0%) – контрольної групи (Р<0,0001), що супроводжувалося змінами параметрів при доплерометрії матково-плацентарного кровотоку. Клінічні ознаки плацентарної дисфункції фіксували у 36,7% пацієнток групи ризику передчасних пологів і вагітних із загрозою передчасних пологів, вони проявлялись зниженням рівня прогестерону, плато зростання рівня плацентарного лактогену. Морфологічні ознаки плацентарної дисфункції були виявлені у 43,3% випадків передчасних пологів, що корелює з частотою ранніх ускладнень вагітності, у першу чергу – з утворенням ретрохоріальної гематоми.

Висновки. Клінічні прояви плацентарної дисфункції (затримка росту плода, прееклампсія) фіксували у третини пацієнток групи ризику і вагітних із загрозою передчасних пологів, що корелює зі змінами гормонопродукувальної функції плаценти.

Premature birth remains one of the most urgent problems of modern obstetrics. It is not possible to reliably establish the cause in 70–80% of premature births, so the search for risk factors and markers of premature termination of pregnancy is justified. According to many authors, 25–30% of women at risk of premature birth have placental dysfunction. The objective: was to assess the prevalence of placental dysfunction in women at risk of preterm birth and with preterm birth. Materials and methods. 80 pregnant women were under observation. The criteria for inclusion in the study were the presence of risk factors for premature birth – Group I (30 women) or the threat of premature birth – Group II (30 women). The control group consisted of 20 conditionally healthy pregnant women. Transabdominal ultrasound examination with color Doppler mapping, determination of free estriol, progesterone and placental lactogen levels in blood serum was performed at 18–21+6 and 28–30 weeks of gestation. Results. The average age of the patients was 31.4±2.5 years, there was no significant difference in age, life history, social status, somatic pathology between the formed groups. Pregnant women of groups I and II probably had a history of pelvic inflammatory disease more often than in controls; colpitis; sexually transmitted infections; pathology of the cervix and operations on the uterus and appendages. The course of this pregnancy in most of the women of the studied cohort was complicated by the threat of termination of pregnancy, 36.7% of pregnant women of the I group and 46.7% of the II group had premature births. Signs of premature ripening of the placenta were detected in 13 (43.3%) pregnant women of the experimental cohort and in 1 (5.0%) of the control group (Р<0.0001), which was accompanied by changes in parameters during dopplerometry of utero-placental blood flow. Clinical manifestations of placental dysfunction occurred in 36.7% of patients in the risk group of premature birth and pregnant women with a threat of premature birth, and were manifested by a decrease in the level of progesterone, a plateau in the increase in the level of placental lactogen. Morphological signs of placental dysfunction were found in 43.3% of cases of premature birth, which correlates with the frequency of early complications of pregnancy, primarily with the formation of retrochorial hematoma.

Conclusions. Clinical manifestations of placental dysfunction (fetal growth retardation, preeclampsia) occur in a third of patients of the risk group and pregnant women with a threat of premature birth, which correlates with changes in the hormoneproducing function of the placenta.

УДК: 618.396:618.15-008

Мета дослідження: порівняльне оцінювання стану мікробіоти піхви у жінок із ризиком та загрозою передчасних пологів.

Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 150 вагітних. Критеріями включення до дослідження була наявність факторів ризику передчасних пологів – І група (80 жінок) або загроза передчасних пологів – ІІ група (70 жінок). До контрольної групи увійшли 20 умовно здорових вагітних. Ультразвукове (трансвагінальне) дослідження та оцінювання стану мікробіоти піхви проводили у 17–21+6 тижнів гестації у вагітних І групи та під час госпіталізації з підтвердженою загрозою переривання вагітності у 22–35+6 тижнів у вагітних ІІ групи. Критерієм виключення з дослідження було підтвердження при проведенні тесту Actium Prom передчасного розриву плодових оболонок. Спостереження за вагітними досліджуваної когорти продовжували до завершення вагітності. Для оцінювання стану мікробіоти піхви використовували визначення pH вмісту піхви, молекулярно-біологічні, бактеріоскопічні методи.

Результати. Вірогідно частіше, ніж у здорових вагітних і вагітних І групи, у пацієнток із загрозою передчасних пологів діагностували бактеріальний вагіноз, змішаний вагініт та відповідно була значно меншою частка вагітних, у яких спостерігався 1-й ступінь чистоти піхви. Частота виявлення анаеробного дисбіозу була найвищою серед вагітних ІІ групи із загрозою передчасних пологів (34,3 %) порівняно із вагітними І групи (21,3 %). Аеробний дисбіоз (аеробний вагініт) діагностовано тільки у вагітних із загрозою передчасних пологів (11,4 %). За наявності дисбіотичних і запальних змін мікробіоти піхви існує високий ризик розвитку передчасних пологів ВШ=2,962 (95% ДІ: 1,32–6,645), при цьому для вагітних групи ризику передчасних пологів він становить – ВШ=8,120 (95% ДІ: 2,149–30,686), а для вагітних із наявною загрозою передчасних пологів – ВШ=10,133 (95% ДІ: 3,149–32,604). Candida non-albicans переважно виявляли у пацієнток із рецидивами епізодів вульвовагінального кандидозу до вагітності.

Висновки. Одним із факторів ризику спонтанних та загрозливих передчасних пологів є анаеробний та змішаний дисбіоз мікробіоти піхви, що потребує розроблення діагностично-лікувальних заходів для попередження передчасного завершення вагітності.

The objective: to compare the state of the vaginal microbiota in women with risk of preterm birth and threat of preterm birth.

Materials and methods. The study involved 150 pregnant women. The inclusion criteria for the study were the presence of risk factors for preterm birth – I group (80 women) or the threat of preterm birth – II group (70 women). The control group consisted of 20 conditionally healthy pregnant women. Ultrasound (transvaginal) examination and assessment of the state of the vaginal microbiota were carried out at 17-21+6 weeks of gestation in pregnant women in the I group and during hospitalization with a confirmed threat of pregnancy interruption at 22-35+6 weeks in pregnant women in the II group. The exclusion criterion was premature rupture of membranes confirmed by the Actium Prom test. Observation of pregnant women of the studied cohort continued until the end of pregnancy. To assess the state of the vaginal microbiota, the determination of the pH of the vaginal content, molecular biological, and bacterioscopic methods were used.

Results. Bacterial vaginosis and mixed vaginitis were diagnosed in patients with a threat of premature birth significantly more often than in healthy pregnant women and pregnant women in the I group, and, accordingly, there was a much smaller rate of pregnant women with the 1st degree of vaginal cleanliness among the patients with a threat of premature birth . The frequency of detection of anaerobic dysbiosis was the highest among pregnant women in the II group with the threat of premature birth (34.3 %) compared to the pregnant women in the I group (21.3 %). Aerobic dysbiosis (aerobic vaginitis) was diagnosed only in pregnant women with a threat of premature birth (11.4 %). In the presence of dysbiotic and inflammatory changes in the microbiota of the vagina, there is a high risk of premature birth – OR=2.962 (95% CI: 1.32–6.645), while for pregnant women in the risk group of premature birth it is OR=8.120 (95% CI: 2.149 –30.686), and for pregnant women with an existing threat of premature birth – OR=10.133 (95% CI: 3.149–32.604). Candida non.albicans was mainly found in the patients with recurrent episodes of vulvovaginal candidiasis before pregnancy.

Conclusions. Anaerobic and mixed dysbiosis of the vaginal microbiota is one of the risk factors for spontaneous and threatening premature births, which requires the development of diagnostic and therapeutic measures to prevent premature termination of pregnancy.

УДК: 618.396:618.15-008

Дисбіотичні зміни у мікробній екосистемі нижніх статевих шляхів є факторами ризику спонтанних абортів, спонтанних передчасних пологів, внутрішньоамніотичної інфекції, післяпологового ендометриту та несприятливих перинатальних наслідків. Однак погляди на доцільність антимікробної терапії у жінок з бактеріальним вагінозом та передчасними пологами в анамнезі суперечливі, а дискусії та пошуки ефективного методу лікування продовжуються.

Лікування дисбіозів мікробіоти піхви потребує комплексного підходу, спрямованого не тільки на усунення патогенів, але й на відновлення нормального стану вагінального біотопу. Мета дослідження: оцінювання ефективності корекції дисбіотичних порушень мікробіоти піхви у жінок із чинниками ризику передчасних пологів у разі застосування пребіотичної топічної терапії.

Матеріали та методи. У досліджувану когорту включено 105 жінок з чинниками ризику передчасних пологів. До І групи увійшли 38 жінок на етапі планування вагітності, до ІІ групи – 39 вагітних, до ІІІ групи – 28 вагітних з моменту звернення до жіночої консультації для спостереження за перебігом вагітності. До контрольної групи включено 20 умовно здорових вагітних в аналогічні терміні гестації.

Пацієнтки І та ІІ груп за виявлення бактеріального вагінозу (БВ), вульвовагінального кандидозу або аеробного вагініту отримували етіотропну топічну терапію відповідно до рекомендацій Центру контролю за захворюваністю та профілактикою та Міжнародної спілки з боротьби з інфекціями, що передаються статевим шляхом.

У разі діагностування БВ призначали кліндаміцин крем (2 %) один раз на добу протягом 7 днів; аеробного вагініту – вагінальні таблетки, що містять деквалінію хлорид 10 мг, протягом 6 днів; кандидозного вагініту – фентиконазол 600 мг в одній вагінальній капсулі одноразово з наступним топічним застосуванням пребіотичного комплексу, який містить олігосахарид, гіалуронат натрію, ксиліт, вітаміни, лактозу, протягом 10 днів. Для підтримання балансу рН і нормоценозу піхви у подальшому призначали одну вагінальну капсулу пребіотичного комплексу на тиждень до 22-го тижня гестації. Вагітні ІІІ групи за наявності аналогічних показань отримували тільки класичну протимікробну терапію антибіотиками та/або протигрибковими препаратами.

Оцінювання стану мікробіоти піхви проводили під час включення до дослідження та у 17–19 тиж гестації з визначенням pH вмісту піхви та використанням молекулярно-біологічних, бактеріоскопічних методів.

Результати. Ефективність терапії БВ та змішаного вагініту у всіх групах була високою, частота виявлення БВ після лікування зменшилась з 28,9 % до 2,6 % у І групі і з 32,1 % до 3,6 % – у ІІІ групі.

У І і ІІ групах, які отримували комплексне лікування з включенням пребіотичного комплексу, достовірно зросла частка пацієнток із нормоценозом піхви (з 39,5 % до 89,5 % у І групі; з 35,9 % до 89,7 % у ІІ групі), вдвічі зменшилась частка проміжного стану мікробіоти піхви (з 13,2 % до 7,9 % у І групі та з 15,4 % до 7,7 % у ІІ групі). У пацієнток ІІІ групи частота нормоценозу зросла незначно (з 32,1 % до 39,3 %), однак значуще збільшилась частка вагітних із проміжним станом мікробіоти піхви (з 14,3 % до 46,4 %), що є загрозливим щодо рецидивів дисбіотичних процесів.

Висновки. Топічне застосування пребіотичного комплексу, який містить олігосахарид, гіалуронат натрію, ксиліт, вітаміни та лактозу, є ефективним в управлінні симптоматикою та патогенним навантаженням при неускладненій вагінальній інфекції, що проявляється зниженням поширеності проміжних станів мікробіоти, сталим зростанням нормоценозу. Комплексна терапія антибіотиками/протигрибковими засобами з використанням вагінального пребіотичного комплексу забезпечує ефективне відновлення вагінальної флори до стану нормоценозу порівняно з лікуванням тільки антибіотиками/протигрибковими засобами.

Dysbiotic changes in microbial ecosystem of the female lower genital tract are risk factors for spontaneous abortions, spontaneous preterm births, intra-amniotic infection, postpartum endometritis, and adverse perinatal outcomes. However, the opinions about the expediency of antimicrobial therapy in women with bacterial vaginosis and a history of preterm birth are controversial, and discussions and the search for an effective method of treatment are still continuing.

Treatment of dysbiosis of the vaginal microbiota requires a complex approach for not only the pathogen elimination, but also for the restoring of the normal vaginal biotope.

The objective: to evaluate the effectiveness of correction of dysbiotic disorders of the vaginal microbiota in women with risk factors for premature birth using the prebiotic topical therapy.

Materials and methods. The studied cohort included 105 women with risk factors for premature birth. I group included 38 women at the stage of pregnancy planning, II group – 39 pregnant women, III group – 28 pregnant women from the moment of their first visit to the female consultation for pregnancy monitor. The control group included 20 conditionally healthy pregnant women at the same gestational age. The patients of the I and II groups after diagnosis of bacterial vaginosis (BV), vulvovaginal candidiasis, or aerobic vaginitis received etiotropic topical therapy in accordance with the recommendations of the Centers for Disease Control and Prevention and International Union against sexually transmitted infections. Bacterial vaginosis was treated by clindamycin cream (2 %) once a day for 7 days; aerobic vaginitis – vaginal tablets which contain 10 mg of dequalinium chloride for 6 days; candida vaginitis – fenticonazole 600 mg in one vaginal capsule once followed by topical application of a prebiotic complex (oligosaccharide, sodium hyaluronate, xylitol, vitamins, lactose) for 10 days. Then pH balance and normocenosis of the vagina were supported by the use of one vaginal capsule of the prebiotic complex per week till the 22nd week of gestation. The pregnant women in the III group with similar pathologies received only classical antimicrobial therapy with antibiotics and/or antifungal drugs. The assessment of the vaginal microbiota was carried out at the time of the patients inclusion in the study and at the 17–19 weeks of gestation by determination of the vaginal pH and using molecular biological and bacterioscopic methods.

Results. The effectiveness of BV and mixed vaginitis therapy in all groups was high, the frequency of BV detection after treatment decreased from 28.9 % to 2.6 % in the I group and from 32.1 % to 3.6 % – in the III group. In the I and II groups, in which the patients received complex treatment with the prebiotic complex, the quantity of women with normocenosis of the vagina increased significantly (from 39.5 % to 89.5 % in the I group; from 35.9 % to 89.7 % in the II group), the frequency of the intermediate state of the vaginal microbiota decreased twice (from 13.2 % to 7.9 % in the I group and from 15.4 % to 7.7 % in the II group). In patients of the III group, the incidence of normocenosis increased slightly (from 32.1 % to 39.3 %), but the rate of pregnant women with an intermediate state of vaginal microbiota increased significantly (from 14.3 % to 46.4 %), which is a threat to the recurrence of dysbiotic processes.

Conclusions. The topical use of the prebiotic complex, which contains oligosaccharide, sodium hyaluronate, xylitol, vitamins and lactose, is effective in the management of symptoms and pathogenic load in uncomplicated vaginal infection, which is manifested by a decrease in the prevalence of intermediate states of the microbiota and a steady increase in normocenosis. The complex therapy with antibiotics/antifungal agents with a vaginal prebiotic complex provides an effective restoration of the vaginal flora to the state of normocenosis compared to treatment with antibiotics/antifungal agents only. Keywords: premature birth, vaginal microbiota, bacterial vaginosis, aerobic vaginitis, prebiotic vaginal complex.