UDC 618.2/.3–036.864–071.1:303.62+114=09"
Вступ. Третій триместр вагітности, зокрема його завершальний етап, характеризується високою фізіологічною і психоемоційною вразливістю жінки, що суттєво впливає на її суб’єктивне сприйняття якости життя. Саме тому оцінка якости життя у цей період є надзвичайно важливою не лише як показник суб’єктивного добробуту, а й як індикатор подальшої післяпологової адаптації. 
Мета. Проаналізувати кількісні біостатистичні показники самооцінки якости життя вагітних жінок в останні чотири тижні вагітности як передумову створення ефективних профілактичних і реабілітаційних програм у сфері материнського здоров’я на завершальному етапі гестаційного періоду. 
Матеріяли й методи. Проведено одноразове епідеміологічне аналітично-описове соціологічне дослідження серед n = 432 респонденток із-поміж породіль (∑n = 15447) віком 18–48 років, які народжували в 2024 р. у спеціялізованих закладах охорони здоров’я Львівської области. Добір анкетованих був репрезентативним із рівнем довіри Р = 95 %  та з допустимою похибкою р = ± 5 % . Дослідження виконано згідно з адаптованою версією «Короткого опитувальника ВООЗ-26 для оцінки якості життя» (World Health Organization Quality Of Life Brief - WHOQOL-BREF) з дотриманням етичних принципів і за умови отримання добровільної інформованої згоди опитаних на участь відповідно до Гельсінкської декларації Всесвітньої медичної асоціяції «Етичні принципи медичних досліджень за участю людей» (Гельсінкі, Фінляндія, 1964/2025) та глави II статті 5 «Конвенції про захист прав і гідності людини щодо застосування біології та медицини: Конвенція про права людини та біомедицину» (Україна, 2005). Біостатистичне опрацювання отриманих даних здійснювали з використанням програмного забезпечення на базі C# (.Net 9), а також комп’ютерного пакета Microsoft Office Excel (2021), застосувавши низку наукових медично-біостатистичних методів, що базуються на принципах системности й відповідають галузі знань «I Охорона здоров’я та соціяльне забезпечення». 
Результати. Аналіз показників якости життя жінок упродовж останніх чотирьох тижнів вагітности свідчить, що Р = 72,69 %  жінок оцінили власну якість життя як незадовільну. Лише Р = 16,20 %  відчували її на високому рівні, Р = 11,11 %  – як задовільну. Індекс якости життя становив n = 0,218, що суттєво нижче за умовний середній показник (n = 0,5) і підтверджує низький рівень життєвого функціювання вагітних жінок у досліджуваному періоді. Ключовими негативними детермінантами, що впливали на якість життя, були: високий показник тривожности (P = 47,69 % ); відсутність ентузіязму у щоденних справах (P = 60,65 %); часті порушення сну (P = 56,94 %); недостатня соціяльна підтримка (P = 91,20 %), коли опитані не відчули сприяння оточення; низький рівень участи у підготовчих курсах до пологів (лише Р = 10,18 %  відвідували заняття). Більш ніж половина респонденток відчували обмеження у фінансових можливостях (Р = 54,17 %) і мали труднощі з виконанням побутових обов’язків. 
Позитивними чинниками стали висока емоційна залученість (Р = 91,2 %  респонденток відчули новий сенс життя завдяки вагітности), моральна підтримка друзів (Р = 69,91 %) та задоволення особистими стосунками (Р = 73,15 % ). Проте ці позитивні чинники не компенсували загальний тягар труднощів, пов’язаних із фізичним і психоемоційним станом у завершальному триместрі вагітности. 
Висновки. 1. Доведено, що більшість респонденток (Р = 72,69 %; n = 314 з ∑n = 432) оцінюють якість власного життя упродовж останніх чотирьох тижнів гестації як незадовільну, що й підтверджується, згідно з класифікацією WHOQOL (1998), низьким показником інтегрального індексу якости життя (n = 0,218; Р = 21,76 %), а це свідчить про ймовірне системне погіршення загального стану жінки на пізніх термінах 
вагітности внаслідок сукупного впливу низки негативних чинників. 
2. Констатовано ймовірний багатофакторний вплив біопсихосоціяльних детермінант на якість життя досліджуваної когорти жінок, серед яких виокремлено такі: недостатній рівень соціяльної підтримки (P = 91,20 %), низький рівень участи у підготовчих курсах до пологів (P = 89,82 %), дозвілля та суб’єктивна продуктивність (P = 79,89 %), психоемоційна адаптація (P = 61,23 %), відсутність ентузіязму у щоденних справах (P = 60,65 %), фізичне благополуччя (P = 60,42 %), часті порушення сну (P = 56,94 %), обмежені фінансові можливости (P = 54,17 %), високий рівень тривожности (P = 47,69 %), що разом могло спричинити погіршення суб’єктивного самопочуття та фізичного стану жінок в останній місяць вагітности. 
3. Це емпіричне спостереження слугує підґрунтям для подальшого комплексного біостатистично-матема аналізу та формування наукових гіпотез у межах парадигми доказової медицини, що уможливить визначити домінантні ревалентні чинники ризику, які впливають на якість життя вагітних жінок в останній місяць гестації, обґрунтувати необхідність створення ефективних міждисциплінарних програм підтримки вагітних жінок і плода.

УДК 618.2(075.8)

Мета роботи. Вивчити рівень фосфору слини у пацієнтів з СПК та ожирінням.

Матеріали та методи. Проаналізовано зразки слини 10 хворих, у яких встановлено поєднання ожиріння та СПК. Для дослідження брали нестимульовану слину, зібрану через 30 хвилин після чищення зубів і ретельного ополіскування порожнини рота дистильованою водою. Для виключення патології зубів та ротової порожнини хворі були консультовані стоматологом.

Вміст неорганічного фосфору вимірювали за методом Фіске-Суббароу та виражали у мкг/мл. Нормальні значення рівня фосфору у слині людини встановлені на 10 практично здорових добровольцях.

Результати та їх обговорення. Серед обстежених хворих було 5 жінок (50,0%) і 5 (50,0%) чоловіків. Середній вік пацієнтів становив 56,9±1,6 років. Тривалість ожиріння становила від 1 до 10 років. Індекс маси тіла в середньому склав 35,1±3,3кг/м². Діагноз СПК встановлювали згідно Римських критеріїв ІV за наявності рецидивуючого абдомінального болю, який спостерігався мінімум 1 день на тиждень впродовж останніх 3-х місяців та коли було дві чи більше з наступних ознак: біль у животі пов’язаний із дефекацією, біль супроводжувався зміною частоти випорожнень або форми калу.

У слині пацієнтів, які мали поєднання ожиріння та СПК, виявлено достовірне зниження рівня фосфору на 34,4% порівняно з контрольною групою (34,7±6,8 мкг/мл проти 52,9±8,2 мкг/мл, р<0,05).

Таким чином, серед хворих з комбінованою патологією виявлено зміни у складі слини, яка представляє собою складний полікомпонентний секрет та відіграє важливу роль у гомеостазі шлунково-кишкового каналу.