УДК 618.173:616.89-008.1:616.895-036.12

Актуальність. Стаття  розкриває  мало  досліджену  тему  впливу  зниження  рівня жіночих гормонів на процес старіння головного мозку, появу когнітивних порушень, розвитку деменції та хвороби Альцгеймера. І хоча в суспільстві менопауза все ще переважно  асоціюється  з  припливами  та  порушеннями  психоемоційного  стану, когнітивні розлади у жінок середнього віку є однією з частих причин звернення до сімейного лікаря, невролога, психіатра та гінеколога.

Мета  роботи –  звернути  увагу  лікарів  різних  спеціальностей  для  вчасного надання  науково  обгрунтованих  рекомендацій  щодо  покращення  когнітивних функцій  у  жінок  під  час  періоду  менопаузального  переходу  до  постменопаузи. Спонукати  науково-лікарську  спільноту  давати  рекомендації  щодо  коригованих факторів ризику когнітивного зниження таких як ожиріння, цукровий діабет, куріння, підвищений  рівень  холестерину  та  гіпертонічна  хвороба.  Акцентувати  увагу гінекологів щодо можливого призначення замісної гормонотерапії після настання хірургічної  менопаузи,  щоб  знизити  ризик  виникнення  хвороби  Альцгеймера та хвороби Паркінсона у жінок.

Матеріали  та  методи.  На  основі  огляду  сучасних  даних  за  темою  нашого дослідження  були  проаналізовані  оригінальні  статті,  метааналізи  та  літературні  джерела.  Нами  були  використані  нейроендокринологічні,  біохімічні, нейровізуалізаційні дослідження.

Результати та їх обговорення. Під  час  менопаузального  переходу  приблизно половина жінок повідомляють про проблеми з пам’яттю та концентрацією уваги, наприклад,  не  можуть  згадати,  куди  вони  клали  речі,  що  їм  говорили  люди, та  що  вони  говорили  іншим.  Згідно  з  дослідженнями  вербальна  пам’ять  і  вербальне  навчання  знижуються  від  пременопаузи  до  перименопаузи,  незалежно від  віку  та  інших  потенційних  факторів.  Інші  дослідники,  які  визначили  взаємозв’язок з рівнем фолікулостимулюючого гормону (ФСГ) та когнітивними здібностями,  дійшли  висновку,  що  психомоторна  швидкість,  робоча  пам’ять,  зміна налаштувань  і  продуктивність  зорової  пам’яті,  покращилися  в  постменопаузі у порівнянні з ранньою або пізньою перименопаузою, хоча плавність мовлення залишилася на тому ж рівні.

Нейровізуалізаційно  підтверджені  атрофічні  зміни  головного  мозку  у  жінок з  природньою  та  хірургічною  менопаузою  стимулюють  лікарів  до  призначення замісної  гормональної  терапії  та  скринінгу  когнівних  порушень.  Так,  у  жінок з  хірургічною  менопаузою  спостерігається  атрофія  мигдалеподібного  тіла та гіпокампу порівняно з жінками з фізіологічною менопаузою, що можна вважати своєрідним  біологічним  маркером.  Жінки  в  постменопаузі  становлять  понад 60%  від  усіх  хворих  на  хворобу  Альцгеймера  (ХА)  у  світі.  Нові  дані  вказують на  синергічний  ефект  APOE4  генотипу  і  жіночої  статі,  які  разом  підвищують ризик ХА.

Висновки.  Менопауза,  як  ознака  завершення  репродуктивного  періоду  в  житті кожної  жінки,  не  обмежується  лише  припливами  та  зниженням  настрою. Вона  також  супроводжується  когнітивними  проблемами,  які  пов’язують  із  коливанням  рівня  гормону  естрадіолу.  Хірургічну  менопаузу  також  пов’язують з вищим ризиком розвитку ХА, депресії та хвороби Паркінсона. Згідно з даними нейровізуалізації,  у  жінок,  які  перенесли  хірургічну  менопаузу,  виявляються структурно  інші  зміни  в  головному  мозку  у  порівнянні  з  жінками,  що  мали фізіологічну менопаузу, зокрема атрофія мигдалеподібного тіла та гіпокампу.

Background.  This  article  explores  the  under-investigated  topic  of  how  declining levels of female sex hormones affect brain aging, the onset of cognitive impairment, and  the  development  of  dementia  and  Alzheimer’s  disease.  Although  menopause is still widely associated in public discourse with hot flashes and violation of psychoemotional   state,   cognitive   complaints   have   become   a   common   reason   for middle-aged  women  to  seek  care  from  family  physicians,  neurologists,  psychiatrists, and gynecologists.

Purpose –  To  draw  the  attention  of  doctors  of  various  specialties  to  timely  provide scientifically  based  recommendations  on  improving  cognitive  functions  in  women during  the  menopausal  transition  to  postmenopause.  To  encourage  the  scientific and  medical  community  to  provide  recommendations  on  modifiable  risk  factors  for cognitive  decline  such  as  obesity,  diabetes  mellitus,  smoking,  hypercholesterolemia and  hypertension.  To  focus  the  attention  of  gynecologists  on  the  possible  prescribe of  hormone  replacement  therapy  after  the  onset  of  surgical  menopause  to  reduce the risk of Alzheimer’s disease and Parkinson’s disease in women.

Materials and Methods.  Based  on  a  review  of  current  data  on  the  topic  of  our  study, original articles, meta-analyses, and literature sources were analyzed. We used neuroendocrinological, biochemical, and neuroimaging studies.

Results.  During  the  menopausal  transition,  approximately  half  of  women  report difficulties with memory and attention. Studies have demonstrated that verbal memory and  learning  decline  during  the  transition  from  premenopause  to  perimenopause, independent   of   age   and   other   potential   confounding   variables.   Other   studies examining  the  relationship  between  follicle-stimulating  hormone  (FSH)  levels  and cognitive   function   have   found   that   psychomotor   speed,   working   memory,   task switching,  and  visual  memory  performance  improve  in  the  postmenopausal  phase compared to early or late perimenopause, while verbal fluency remains unchanged. Neuroimaging-confirmed atrophic changes in the brains of women undergoing natural or  surgical  menopause  have  prompted  clinicians  to  consider  hormone  replacement therapy (HRT) and cognitive screening. Women who experience surgical menopause exhibit  more  pronounced  atrophy  of  the  amygdala  and  hippocampus  compared to those with physiological menopause – changes that may serve as biological markers. Postmenopausal women account for more than 60% of all Alzheimer’s disease (AD) cases  worldwide.  Emerging  evidence  highlights  a  synergistic  effect  between  the APOE4  genotype  and  female  sex,  which  together  significantly  increase  the  risk of developing AD.

Conclusions.  Menopause,  as  a  marker  of  the  end  of  the  reproductive  period  in a woman’s life, is not limited to vasomotor symptoms and mood changes. It is also accompanied by cognitive difficulties, which are associated with fluctuations in estradiol hormone levels. Surgical menopause is also linked to an increased risk of Alzheimer’s disease,  depression,  and  Parkinson’s  disease.  Neuroimaging  studies  demonstrate that women who have undergone surgical menopause exhibit structurally distinct brain  changes  compared  to  those  experiencing  natural  menopause,  notably  atrophy of the amygdala and hippocampus.

УДК 618.173-036.8-02:616.1/.7-036-08

У статті наведено основні положення та клінічні підходи до ведення жінок у періоді менопаузального переходу. Зокрема, представлено сучасну класифікацію етапів старіння репродуктивної системи, надано характеристику клімактеричних і менопаузальних порушень, викладено сучасні засади менопаузальної гормональної й альтернативної терапії.

The article presents the main provisions and clinical approaches to the management of women during the menopausal transition. In particular, the modern classification of the stages of aging of the reproductive system is presented, the characteristics of climacteric and menopausal disorders are given, and the modern principles of menopausal hormonal and alternative therapy are outlined.

УДК 618.173-085.32

 На підставі комплексного обстеження 104 жінок віком від 46 до 50 років (середній вік 48,4±0,5 років) з проявами клімактеричного синдрому легкого і середнього ступеня тяжкості в перименопаузі викладені результати вивчення спектру терапевтичної активності, переносимості та безпечності застосування фітокомплексу, який містить комбінацію природних естроген-гестагенних фітомолекул екстрактів з шишок хмелю (120мг), кореневища циміцифуги рацимоза (Cimicifuga racemosa) (30мг), кореню пуєрарії лопасної (Pueraria lobata) (50мг), кореню дягілю китайського (Angelica sinensis) (50мг), дикого ямсу (70мг) та перлинний порошок (60мг) (Лайфемін), виробництва «Naturex» (Авіньон. Франція) у порівнянні з препаратом, який виготовляється на основі екстракту червоної конюшини і складається з активних компонентів — ізофлавонів: геністеїну, деідзеіну, біоканіну А (Клеверол), фармацевтична компанія «Ядран», Хорватія. Результати дослідження свідчать, що на фоні застосування протягом 6 місяців препаратів природного походження з високою ступеню достовірності (Р≤0,05) покращується загальний стан пацієнток, знижується вираженість психоемоційних та вегетосудинних розладів, засоби виявили добру переносимість та практично відсутність побічних ефектів. Констатовано позитивні зміни гормонального профілю, ліпідного спектру плазми, відсутність негативного впливу на стан ендометрію та морфофункціональний стан молочних залоз; стверджено дещо вищу клінічну ефективність фітокомплексу, який містить фітогомони, фітоестрогени та мікроелементи (Лайфемін) у порівнянні з препаратом ізофлавонів червоної конюшини (Клеверол) у контесті терапії нейровегетативних і психоемоційних проявів клімактеричного синдрому легкого і середнього ступеня тяжкості у жінок в перименопаузі.

Ключові слова: клімактеричний синдром, комплексне лікування, Лайфемін, Клеверол.

 Клімактерій (у перекладі з грецької – щабель сходів) – фізіологічний перехідний період у житті жінки, впродовж якого на фоні вікових змін внаслідок генетично запрограмованого припинення функціонування яєчників у репродуктивній системі відбуваються процеси інволюції, що характеризуються зниженням репродуктивної і менструальної функції, і який у 75% жінок, ускладнюється розвитком клімактеричного синдрому. За даними сучасних дослідників, клімактеричний синдром – симптомокомплекс, що характеризує несприятливу адаптацію організму до фізіологічної інволюції або операційного «вимкнення» функції яєчників. Метою нашої роботи було порівняти клінічну ефективність фітотерапії клімактеричного синдрому на основі аналізу сучасних літературних даних і матеріалів власних спостережень та дослідити переносимість і безпечність застосування деяких негормональних фітопрепаратів. На підставі комплексного обстеження 104 жінок віком від 46 до 50 років (середній вік 48,4±0,5 років) з проявами клімактеричного синдрому легкого і середнього ступеня тяжкості в перименопаузі викладені результати вивчення спектру терапевтичної активності, переносимості та безпечності застосування фітокомплексу, який містить комбінацію природних естрогенгестагенних фітомолекул екстрактів з шишок хмелю (120мг), кореневища циміцифуги рацимоза (Cimicifuga racemosa) (30мг), кореню пуєрарії лопасної (Pueraria lobata) (50мг), кореню дягілю китайського (Angelica sinensis) (50мг), дикого ямсу (70мг) та перлинний порошок (60мг) (Лайфемін), виробництва “Naturex” (Авіньон. Франція) у порівнянні з препаратом, який виготовляється на основі екстракту червоної конюшини і складається з чотирьох активних компонентів – ізофлавонів: геністеїну, деідзеіну, біоканіну А та формононетіну (Клеверол), виробник – фармацевтична компанія “Ядран”, Хорватія. Результати дослідження свідчать, що на фоні застосування протягом 6 місяців препаратів природного походження з високою ступеню достовірності (Р≤0,05) покращується загальний стан пацієнток, знижується вираженість психоемоційних та вегетосудинних розладів, засоби виявили добру переносимість та практично відсутність побічних ефектів. Констатовано позитивні зміни гормонального профілю, ліпідного спектру плазми, відсутність негативного впливу на стан ендометрію та морфофункціональний стан молочних залоз; встановлено дещо вищу клінічну ефективність фітокомплексу, який містить фітогомони, фітоестрогени та мікроелементи (Лайфемін) у порівнянні з препаратом ізофлавонів червоної конюшини (Клеверол) у терапії нейровегетативних і психоемоційних проявів клімактеричного синдрому легкого і середнього ступеня тяжкості у жінок в перименопаузі.