УДК. 618.146-007.41:618.15-002-022.7] :618.179]-07-08

Як відомо, ектопія циліндричного епітелію – патологічний процес на піхвовій частині шийки матки з подальшим розвитком на ураженій поверхні циліндричного епітелію і є найбільш поширеним фоновим захворюванням шийки матки. Мінливість мікробного складу під дією екзогенних та ендогенних чинників протягом репродуктивного життя є особливістю вагінального біотопу і тригером розвитку бактеріального вагінозу, який є найбільш поширеним захворюванням серед незапальних патологічних станів нижніх відділів статевих шляхів, який пов’язаний із дисбіозом вагінального біотопа, і характеризується надмірним розмноженням облігатноанаеробних бактерій, різким зниженням або зникненням пулу лактобактерій.

Метою нашої роботи було оптимізувати діагностику і тактику лікування пацієнток раннього репродуктивного віку з ектопією циліндричного епітелію шийки матки на фоні бактеріального вагінозу.

За період 2019-2023рр проведено комплексне обстеження і лікування 78 жінок віком 19-24 років (середній вік 22,8 ± 0,5 років) з вперше виявленою ектопією циліндричного епітелію шийки матки або рецидивом зазначеної патології на фоні бактеріального вагінозу. Критеріями виключення із дослідження були вагітність, сексуально-трансмісивні захворювання, застосування хімічних контрацептивів і пацієнтки, які мали в анамнезі алергічні реакції на запропоновані лікарські засоби. Матеріал для дослідження отримували із заднього, бокових склепінь піхви, цервікального каналу та уретри послідовно одноразовим стерильним інструментом Суtоbrush. Бактеріологічне дослідження вагінального вмісту здійснювали із використанням селективних диференційно-діагностичних живильних середовищ. Проводили обстеження за допомогою молекулярно-біологічного методу із використанням полімеразної ланцюгової реакції у реальному часі.

На час обстеження головними причинами звертання були скарги на рясні гомогенні виділення білого або сірого кольору з неприємним запахом риби, які висловили 85,90% (67) хворих, печія у ділянці зовнішніх статевих органів спостерігалася у 65,38% (51) жінок, свербіж геніталій у 19,23% (15) пацієнток, дизуричні розлади – у 17,95% (14) обстежених, диспареунія у 6,41% (5) хворих. У 14,10% (11) жінок, які звернулися до акушера-гінеколога з профілактичною метою, скарги були відсутні. Під час проведеня проби Шиллера констатували симптом “манної крупи” – дрібноточкові йоднегативні ділянки (що є кольпоскопічними ознаками бактеріального вагінозу). Результати кольпоскопічного і патоморфологічного дослідження тканин шийки матки виявились однаковими. Динамічне спостереження проводили протягом 3 місяців. Оцінку біоценозу піхви здійснювали після завершення антимікробної терапії і через 3 місяці моніторінгу, а також додатково за показами (відновлення скарг або клінічних проявів). Оцінка стану мікробіоценозу піхви після завершення антимікробної терапії засвідчила ефективну деконтамінацію слизових оболонок статевих органів пацієнток обох клінічних груп. рН-метрія вагінальних виділень ствердила поступове, але статистично достовірне, у порівнянні з вихідними даними, окислення вагінального середовища у всіх обстежених.

В результаті аналізу лабораторного дослідження вагінального мікробіоценозу хворих після антимікробного лікування зафіксовано суттєві зміни кількісного і якісного складу вагінальної мікрофлори: ідентифіковано 7 видів мікроорганізмів у значно меншій кількості проти 15 видів у значно більших титрах до лікування. Усі учасниці дослідження відзначили відсутність побічної дії препарату деквалінію хлориду у вигляді вагінальних таблеток. Застосування перорального пробіотика, який містить комбінацію штамів L.rhаmnоsus GR-1 та L.rеutеrі RС-14 у дозі 109 КУО/мл дає можливість якісніше відновити мікрофлору Dоdеrlеіn, досягти стійкої корекції дисбіотичних порушень, яка зберігалася протягом наступних трьох місяців, відновити рН вагінального вмісту. Таким чином, при виборі методу лікування ектопій шийки матки, ускладнених бактеріальним вагінозом, у жінок раннього фертильного віку слід враховувати особливості кольпоскопічної, мікроско-пічної, цитологічної та гістологічної картини та обирати індивідуальний та диференційований підхід, органозберігаючих методик лікування ектопії циліндричного епітелію шийки матки у жінок раннього фертильного віку. Висока лабораторна і клінічна ефективність, а також добра переносимість деквалінію хлориду як одного із компонентів у схемі комбінованої терапії бактеріального вагіноз у корекції дисбіотичних порушень та вагінозу сприяє значній редукції скарг, зокрема клінічних проявів ектопії шийки матки, достовірному зменшенню бактеріального обсіменіння.

УДК  618.146.002, 618.146.007.63

Вступ. Запальні захворювання органів малого тазу (ЗЗОМТ) залишаються найактуальнішою проблемою сучасної гінекології. В сучасній діагностиці патології репродуктивних органів велике значення має такий високоефективний та доступний метод, як ультразвукове дослідження. Останні дослідження в цій галузі, проведені за допомогою високочастотної цифрової трансвагінальної ехографії, суттєво допомогли переглянути можливості ультразвукової діагностики шийки матки, однак вивчені недостатньо.

Мета роботи. Удосконалити діагностику змін шийки матки при цервіцитах. Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 68 жінок з хронічним цервіцитом. Діагноз встановлювали на підставі клінічних, кольпоскопічних та бактеріоскопічних досліджень. Всім пацієнткам при трансвагінальному ультразвуковому дослідженні візуалізували шийку матки в поздовжній та поперечній проекціях. Пацієнтки з хронічним цервіцитом були розподілені на 2 групи: І групу склали 37 пацієнток з візуальними змінами шийки матки, ІІ – 31 жінок без змін. Групу порівняння склали 35 здорових жінок.

Результати. Для хронічного цервіциту характерне збільшення товщини та об’єму шийки матки, неоднорідність строми за рахунок кістозних порожнин з підвищенням показників співвідношення товщини та довжини шийки матки та співвідношення товщини ендоцервіксу до товщини шийки матки. Вагомими сонографічними ознаками запального процесу в ендоцервіксі є також деякі структурні особливості, зокрема нечіткість контурів, підвищена ехогенність, дрібні кісти та множинні мікрокальцинати ендоцервіксу, нерівномірне розширення цервікального каналу та зона зниженої ехогенності.

Висновки. Отже ретельне, ультразвукове дослідження з визначенням стану шийки матки, товщини та структури ендоцервіксу може бути цінним допоміжним неінвазивним інструментом в діагностиці хронічного цервіциту та допомогти клініцисту в діагностиці даної патології навіть за умови відсутності при огляді візуальних змін шийки матки.

Introduction. Inflammatory diseases of the pelvic organs (IDPO) remain the most relevant issue in contemporary gynecology. In modern diagnostics of reproductive organ pathologies, a highly effective and accessible method is ultrasound examination. Recent studies in this field, conducted using high-frequency digital transvaginal echography, have significantly contributed to reevaluating the potential of ultrasonographic diagnosis of the cervix; however, further research is warranted. The aim of this research is to enhance the diagnosis of cervical changes in cervicitis. Materials and methods. The study included 68 women with chronic cervicitis. The diagnosis was established based on clinical, colposcopy, and bacterioscopic examinations. During transvaginal ultrasound examinations, the cervix was visualized in both longitudinal and transverse projections for all patients. The patients with chronic cervicitis were divided into two groups: Group I consisted of 37 patients with visual changes in the cervix, while Group II comprised 31 women without any changes. A comparison group included 35 healthy women.

Results. Chronic cervicitis is characterized by an increase in the thickness and volume of the cervix, as well as the heterogeneity of the stroma due to cystic cavities, with elevated ratios of cervix thickness to length and endocervix thickness to cervix thickness. Significant sonographic signs of the inflammatory process in the endocervix also include certain structural features, such as indistinct contours, increased echogenicity, small cysts, and multiple microcalcifications in the endocervix, uneven dilation of the cervical canal, and an area of reduced echogenicity.

Conclusions. Therefore, a thorough ultrasound examination to determine the condition of the cervix, thickness, and structure of the endocervix can be a valuable adjunct non-invasive tool in the diagnosis of chronic cervicitis and can assist clinicians in diagnosing this pathology even in cases where there are no visual changes in the cervix during an examination.