УДК: 616.831-001.31-073.756.8:615.21

Вступ. Проблема черепно-мозкової травми (М) є важливою в структурі загальної інвалідності та летальності. теперішній час розроблені високоефективні методи її лікування, основа яких направлена на зниження гіпоксії структур головного мозку, стимуляцію окисно-відновних процесів, підсилення утилізації кисню та глюкози. скільки важкість травм головного мозку супроводжується когнітивними і психічними порушеннями, тому вирішальне значення надається препаратам для відновлення даних функцій у потерпілих. дним із таких нейропротекторів є цитиколін, що застосувується при ураженнях травматичного і судинного генезу.
Мета дослідження. а підставі спостереження бійців , використовуючи сучасні методи нейрофізіологічної діагностики, вивчити особливості змін електричної активності головного мозку та оцінити тип реакції на дію препарату цитиколіну при забої середнього ступеня тяжкості у віддаленому періоді.
Матеріали та методи. Наведено аналіз результатів електроенцефалографічного дослідження 31 бійця у віці 20 – 55 років із забоєм головного мозку середнього ступеня тяжкості у віддаленому періоді. а допомогою методу інтегрального кількісного аналізу цілісного -патерну визначались коефіцієнти, які відображали співвідношення спектральних потужностей всіх -діапазонів та проводилась оцінка змін когерентності -активності в усіх ділянках обох півкуль головного мозку. еактивність головного мозку оцінювалась за зміною спектральної потужності, інтегральних коефіцієнтів у відповідь на введення цитиколіну, адекватності його дози і необхідності її корекції.
Результати досліджень та їх обговорення. бійців із забоєм головного мозку середнього ступеня тяжкості у віддаленому періоді асиметрія -активності поєднувалася зі змінами показників міжпівкулевої когерентності. есинхронізація -активності була більш вираженою в центральних ділянках кори. відповідь на введення цитиколіну ми отримали наступні варіанти реактивності головного мозку: підсилення дезорганізації -патернів, умовно сприятливу реакцію реактивності головного мозку, гіпореактивну реакцію, яка характеризувалась зниженням дезорганізації -патернів та сприятливу реакцію реактивності головного мозку з активацією нормальних ритмів -патерну.
Висновок: Вибір правильної дози нейропротектора є вирішальним моментом для відновлення функції нейронів і нормалізації кірково-підкіркових зв’язків при черепно-мозковій травмі середнього ступеня тяжкості (забоях головного мозку). для нормалізації ритмів та кірково-підкіркових зв’язків найбільш оптимальною виявилась добова доза 1000 мг цитиколіну.
Ключові слова: черепно-мозкова травма, забій головного мозку, віддалений період, електроенцефалографія, цитиколін.