UDC 616.716.1/.3-001.5-089.168.1-036.82

 Purpose of the study. The aim of this research was to compare the effectiveness of transcranial electrical
stimulation to normalize the regulatory functions of the CNS in the postoperative period of treatment of patients
with bone injuries of the middle face. Research methods. The study was performed in 47 patients with combined
mid-facial trauma, characterized by the presence of mild traumatic brain injury (concussion, brain contusion
of mild severity) and severe injuries of the facial skeleton – 1, 3, 4, 7 classes according to the Yu.I. Bernadsky
classifcation. After surgical treatment, all patients were divided into two groups. Conservative treatment
according to the traditional scheme described above was used for rehabilitation of patients in the control group
(22 patients). The same scheme was used for the treatment of patients of the main group (25 patients), but it was
supplemented by a course of transcranial electrical stimulation, which was performed using a low-frequency
electrotherapy device “Radius-01 FT”. The parameters of transcranial electrical stimulation were established
according to the literature of similar studies [20; 21; 22], and were DPS = 5%, 70 Hz, 0.11 ms with a session
duration of 35 minutes 1 time per day with a course of treatment of 10 days. The 7th and 14th days were
chosen as the terms of observation of the effect of its influence on the body’s resistance to stress factors, while
hematological studies were selected as indicators to determine the content of β-endorphins, ACTH and cortisol,
and to calculate the Garkavi stress index. Scientifc novelty. Studies have shown that the use of transcranial
electrical stimulation helped to normalize the tone of anti-stress defense mechanisms, stimulated endodorphic
structures of the brain and reduced the intensity of pain in patients with combined mid-facial trauma. Already on
the 7th day, the content of stress-limiting hormones β-endorphins in the plasma of the main group patients was
higher compared to that of the control (15.4 ± 1.8 pg / ml to 12.73 ± 1.6 pg / ml with g > 0.05), Conclusions.
The obtained data indicate a positive therapeutic effect of transcranial electrical stimulation on the stress-limiting
endogenous opiate system. 

UDC 616.716.4-001-089.843-073.7-018

   The issue of finding ways to optimize the course of posttraumatic bone regeneration is very relevant today. The aim of this study was to determine the dynamics of morphological, radiological, and lectin-histochemical characteristics of bone-ceramic regeneration after transplantation of octacalcium phosphate into an experimental defect of the rabbit mandible. The study was conducted on laboratory animals (male rabbits) divided into appropriate groups. Intact animals were used to study the normal structure of the bone tissue of the investigated area of the mandible. The posttraumatic state of the bone tissue in the area of the defect was monitored for 84 days. Morphological examination of the experimental bone defect of the mandible after implantation of osteoplastic material with octacalcium phosphate revealed numerous macroscopic signs of osteoregeneration that correlated with the dynamics of changes in bone surfaces, on radiographs and radiovisiographs and with the lectin-histochemical characteristics of the bone-ceramic regenerate, the peculiarities of the mineral density of the bone tissue of the mandible of the rabbit and the restoration of its quality after implantation of octacalcium phosphate into its cavity were clarified. A fairly high osteoinductive ability of octacalcium phosphate and its effectiveness compared with the control in healing a bone injury under a blood clot were established.
Kеy words: mandible/lower jaw, bone tissue regeneration, osteoplastic materials, morphological study, lectin-histochemistry.

UDC 616.716.4-007-089.843-003.93-076.4/.5-092.9

   The relevance of this research lies in the in-depth exploration of bone tissue remodeling dynamics following the creation of a defect and its filling with osteoplastic material. Despite the known results of osteoplastic materials application in clinical practice, complete and high-quality regeneration of the maxillofacial bone, its mechanisms and dynamics remain incompletely understood, requiring further clarification and detailed study.

Aim. The aim of this study is to determine the dynamics of histoarchitectural changes in the bone-ceramic regenerate after transplantation of octacalcium phosphate into an experimental defect in the rabbit mandible.

Materials and methods. Adult male rabbits aged 6–7 months and weighing 2.5–3.0 kg were used for the study. The control group consisted of animals with a bone defect that healed under a blood clot. The experimental group consisted of rabbits in which the bone defect was filled with an osteotropic material containing octacalcium phosphate. Post-traumatic bone tissue status within the defect area was monitored for 84 days. Ultrastructural changes were studied using transmission and scanning electron microscopy. To determine changes in the regenerate composition, three parameters were counted. The data was analyzed using the Student’s t-test, and a difference at p < 0.05 was considered statistically significant.

Results. Studying the surface relief characteristics of the experimental bone defect in the lower jaw after implantation of the octacalcium phosphate material revealed numerous regenerative changes that occurred after the injury and correlated with the dynamics of changes in the relative area of bone tissue, osteoplastic material, and connective tissue in the regenerate. Morphometric analysis of the relative area of the regenerative components of the experimental defect established a phased nature of the dynamics of the studied changes. It was established that the osteocytic lacunar-canalicular system formed after implantation of the material acquired features of typical structure. Foci of incomplete osteogenesis were not visualized. Unlike control animals, in the zone of the outer bone plate after application of the octacalcium phosphate material, the osteons of the regenerate in their structure and geometry did not differ from the typical structure of the maternal bone.

Conclusions. It was established that in the experimental group of animals where the defect was filled with octacalcium phosphate material, a regular increase in the relative area of bone tissue in the regenerate was observed, which in terms of dynamics was similar to that in the control group, however, in terms of intensity of changes it significantly differed from the control, approaching the norm in terms of the studied indicators.

Keywords: mandible, dentoalveolar apparatus, bone tissue, bone regeneration, osteoplastic materials, morphometric study, scanning electron microscopy,
rabbits.

УДК:  616.716.8:616.314.165-002.3]-018.4-07-089

Мета дослідження: проаналізувати дані сучасної вітчизняної та закордонної фахової літератури, які присвячені новим хірургічним методам лікування одонтогенних кіст, висвітлити результати власних клінічних досліджень щодо ефективності розпрацьованих методик операції цистектомії в щелепових кістках та їх анестезіологічного забезпечення.
Матеріали та методи. У дослідженні використано аналітичний та бібліосемантичний методи. Пошук наукової інформації щодо інтересуючої медичної тематики за період із 2010 по 2021 роки проводився в базах даних електронних пошукових систем.
Результати. Застосування стандартних методик провідникових анестезій трійчастого нерва не завжди є достатньо ефективними під час операцій цистектомії у бічних ділянках нижньої щелепи, що пояснюється варіабельністю розгалуження трійчастого нерва, можливістю додаткової іннервації щелепною гілкою від поверхневого шийного нервового сплетення. При врахуванні цих анатомічних факторів вдається безболісно провести цистектомію одонтогенних кіст на нижній щелепі. Під час проведення ороназальної цистектомії доцільно здійснювати блокаду носопіднебінного нерва у середньому носовому ході. Модифіковані
методики марсупіалізації можуть застосовуватись як самостійний метод лікування одонтогенних кіст
великих розмірів, або поєднуватись із радикальним видаленням оболонки кісти. Застосування ультразвукової хірургічної техніки зменшує ризик пошкодження прилеглих м’яких тканин під час енуклеації оболонок кіст у складних топографо-анатомічних зонах. Використання сучасних лазерних технологій та медичної апаратури, яка генерує високочастотні радіохвилі, дозволяє підвищити ефективність хірургічного лікування одонтогенних
кіст щелеп. При застосуванні методик ендовідеохірургії знижується відсоток інтраопераційних  ускладнень. Впровадження в стоматологічну практику комп’ютерної просторової візуалізації анатомічних об’єктів дало можливість розробити нові хірургічні технології прецизійної керованої остеотомії й резекції верхівок коренів жувальних зубів, прилеглих до оболонок радикулярних кіст.
Висновки. У сучасній клінічній практиці застосовуються технічні розробки, які базуються на новітніх досягненнях лазерної оптики, радіофізики, біоакустики, комп’ютерних технологій, що дозволило мінімізувати травматизм під час проведення операцій цистектомії, знизити частоту інтраопераційних ускладнень. Індивідуально-анатомічні особливості іннервації щелепно-лицевої ділянки необхідно враховувати під час анестезіологічного забезпечення операцій цистектомії та цистотомії у щелепових кістках. 

УДК 616.716-008.82-053.2:616.314.13

Ротова рідина, як природнє біологічне середовище, відіграє важливу роль у життєдіяльності тканин зуба, зокрема емалі, за рахунок підтримання гомеостазу порожнини рота. Мінералізувальна функція ротової рідини є основною для забезпечення вторинної мінералізації емалі після прорізування зубів. В основі регуляції обмінних процесів в емалі зуба в нормі лежать механізми, які забезпечують стан постійної динамічної рівноваги складу емалі та ротової рідини, який підтримується на необхідному рівні завдяки рівновазі двох процесів – розчиненню кристалів гідроксиапатиту емалі та їх утворення. Ротова рідина може кристалізуватися з утворенням рисунків, які відрізняються у залежності від ступеню активності каріозного процесу. Мікрокристалізація ротової рідини має індивідуальні особливості і може змінюватись під впливом різних факторів та віку. Особливої уваги заслуговують дослідження мікрокристалізації ротової рідини у залежності від рівня резистентності емалі.

Метою нашого дослідження – вивчення особливостей мікрокристалізації та мінералізувального потенціалу ротової рідини у залежності від рівня резистентності емалі.

Методи дослідження. Дослідження кристалоутворення та мінералізувального потенціалу ротової рідини проводилось у 581 дитини 5-16-річного віку м. Львова (279 хлопців та 302 дівчат). Морфологічні властивості ротової рідини оцінювали за типами кристалів. Оцінку мінералізувального потенціалу ротової рідини виражали середнім балом у залежності від типів виявлених кристалів. Діти поділялись на групи із карієсрезистентною, умовнорезистентною та карієссприйнятливою емаллю, у залежності від рівня резистентності емалі. Результати опрацьовані статистично із використанням критерію Стьюдента.

Наукова новизна. У результаті проведених досліджень виявлено, що серед дітей з І типом кристалоутворення 72,41±8,30 % осіб мали карієсрезистентну емаль, тоді як у 6,91±4,71 % дітей емаль виявилась сприйнятливою до карієсу, тобто при цьому типі кристалоутворення є найбільш сприятливі умови для формування карієсрезистентної емалі. Натомість серед дітей з кристалами ІІІ типу лише 10,71±5,84 % мали карієсрезистентну емаль, 14,28±6,61 % – умовнорезистентну, а для більшої частини характерна каріссприйнятлива емаль. Встановлено, що мінералізувальний потенціал ротової рідини у дітей з карієсрезистентною емаллю становить, в середньому, 4,30±0,28 бала (дуже високий), а у дітей з умовнорезистентною емаллю – високий (3,59±0,37 бала), що свідчить про високу мінералізувальну здатність ротової рідини у дітей цих вікових груп. Натомість у дітей, у яких емаль є сприйнятливою до карієсу середнє значення мінералізувального потенціалу ротової рідини складає 1,91±0,52 бала, що відповідає низькому рівню. Значення мінералізувального потенціалу у дітей із карієсрезистентною емаллю в 2,25 раза вище порівняно із дітьми з карієссприйнятливою емаллю. У дітей із карієсрезистентною та умовнорезистентною емаллю середнє значення мінералізувального потенціалу ротової рідини у всіх вікових групах відповідає високому рівню.

Висновки. Мікрокристалізуюча функція ротової рідини має індивідуальні особливості і залежить від віку та рівня резистентності емалі. Найбільш сприятливе кристалоутворення установлено у дітей 9-16 років, яке проявляється значним збільшенням кристалів ІІ та І типів. У активний період прорізування постійних зубів, тобто в 5-8 років, виявлена перевага кристалів III та ІІ типів та найнижчі значення мінералізувального потенціалу, що свідчить про знижену мінералізувальну функцію ротової рідини у дітей у цей віковий період. Виявлено, що серед дітей з І типом кристалоутворення 72,41±8,30 % осіб мали карієсрезистентну емаль, тоді як у 6,91±4,71 % дітей емаль виявилась сприйнятливою до карієсу, що обумовлює формування карієсрезистентної емалі при цьому типі кристалоутворення. Встановлено, що значення мінералізувального потенціалу у дітей із карієсрезистентною емаллю в 2,25 раза перевищує значення мінералізувального потенціалу ротової рідини у осіб, у яких емаль є карієссприйнятливою. Отримані результати дослідження обґрунтовують необхідність проведення профілактичних заходів, направлених на формування резистентності емалі до карієсогенних факторів. 
Ключові слова: діти, ротова рідина, мікрокристалізація, мінералізувальний потенціал, резистентність емалі.