Робота виконувалася з метою удосконалити методи лікування пацієнтів із посттравматичними та постопіковими рубцями, що виникли внаслідок бойових поранень і опіків.

УДК 616.5-003.923-08-06-07(477)

У роботі представлено клінічний досвід лікарів, що беруть участь у Всеукраїнському благочинному проєкті
«Неопалимі», започаткованому Українським волонтерським центром за підтримки Української асоціації лікарів дерматовенерологів та косметологів, у лікуванні пацієнтів із посттравматичними та постопіковими рубцями, а також проаналізовано ефективність такого лікування з використанням загальноприйнятих шкал POSAS.
У тракті виконання роботи було розроблено протокольні рекомендації щодо лікування пацієнтів із посттравматичними та постопіковими рубцями, що виникли внаслідок бойових поранень і опіків. На підставі аналізу результатів лікування з використанням загальноприйнятих шкал POSAS доведено досить високу клінічну ефективність запропонованої терапії.
Фактично можна зробити висновок, що нинішні драматичні часи війни в Україні зумовили необхідність удосконалити методи лікування пацієнтів з рубцями, що виникли після бойових поранень та опіків. Запропоноване поєднання лазерних і апаратних процедур, а також застосування ін’єкційних засобів і, зокрема, полінуклеотидів, ботулотоксину або полімолочної кислоти сприяло підвищенню терапевтичної ефективності лікування таких пацієнтів, а також досягненню у них більш стійкого естетичного ефекту.
Ключові слова : Рубці після бойових поранень і опіків, удосконалене лікування, міжнародні консенсусні рекомендації з урахуванням українського досвіду

У пацієнтів із меланоцитарними новоутвореннями шкіри (МНШ) найбільш радикальним методом лікування, так званим «золотим стандартом», на думку багатьох сучасних дослідників, є хірургічне видалення – ексцизійна біопсія [1]. Особливо це важливо за наявності диспластичних (атипових) невусів, що часто поєднуються з внутрішньодермальними і в окремих випадках можуть трансформуватися в поверхнево поширену меланому шкіри (МШ) [13]. Слід зазначити, що остаточний діагноз «диспластичний невус» (пігментний невус – ПН) потрібно встановлювати тільки після гістологічного дослідження, оскільки клінічно відрізнити прогресуючий ПН від ранньої меланоми неможливо [16]. За рекомендаціями більшості авторів, при ексцизійній біопсії на всю товщину шкіри захоплення здорових тканин має становити 2–10 мм від границі новоутворення, а після виявлення МШ рекомендована реоперація – висічення післяопераційного рубця [16]. Під час гістологічного дослідження біоптатів обов’язковими є: визначення максимальної товщини пухлини за Breslow (у мм); визначення рівня інвазії за Clark; визначення виразкування первинної пухлини; визначення мітотичного індексу (кількість мітозів на 1 мм2) при товщині пухлини до 1 мм включно; наявність транзиторних або сателітних метастазів; нейротропізм; десмоплазія, оцінка країв резекції на наявність пухлинних клітин. Під час визначення поширення меланоцитарного об’єкта шкіри виникають труднощі з макроскопічною оцінкою їхнього субклінічного поширення, тому первинно визначений розмір необхідної зони безпеки (площа хірургічного охоплення здорових тканин) у разі видалення ПН може виявитись необґрунтовано великим або недостатнім. Зазвичай під час гістологічного дослідження біоптатів встановлюється глибина інвазії та відстань від країв висічення шляхом дослідження паралельних шарів препарату [11]. Однак за даного методу поза полем дослідження можуть опинитися невусні клітини, розташовані між поверхнями проведених зрізів біоптату, що являють собою не попереджуваний ризик рецидивів. Цю небезпеку рекомендують знизити шляхом збільшення кількості гістологічних зрізів, але існує певна складність у тому, що чим більші розміри видаленого утворення, тим більша відстань між зрізами та тканинами, які піддаються мікроскопії [6,10].