УДК: 616.428-07 

Актуальність. При дослідженні регіонарних лімфовузлів, видалених разом із пухли-ною, патоморфолог нерідко обмежується виключенням метастазів, опускаючи зміни в лімфоїдній ткани-ні. Мета роботи – опис рідкісного варіанту кастлманоподібної лімфаденопатії у операційному матеріалі при видаленні раку кишки з регіонарними лімфовузлами. Методи. Патоморфологічне дослідження вида-лених лімфовузлів із застосуванням гістологічних та імуногістохімічних методів (CD23). Результати.73-річного хворого було прооперовано з приводу раку прямої кишки. При патоморфологічному аналізі було діагностовано аденокарциному високого ступеня диференціювання (G1) та виявлено кастлманподібні зміни у частині збільшених регіонарних мезентеріальних лімфовузлів: ознаки різних стадій розвитку лімфоїдних фолікулів, включаючи їх гіперплазію, атрезію та фрагментацію із збереженням активованих CD23+ фолікулярних дендритних клітин, а також реакцію мікроциркуляторного русла – судинну проліферацію у міжфолікулярних ділянках із нерівномірним звуженням синусів. В обговоренні проаналізовано імовірний генез змін у лімфоїдній тканині, які можуть бути відображенням ранньої стадії розвитку хвороби Кастлмана, ускладненням променевої терапії, проведеної на доопераційному етапі, або наслід-ком порушення імунного статусу, зумовленого пухлинним ростом, зокрема із з антигенним перевата-женням дренуючої лімфоїдної тканини, викидом цитокінів клітинами запального інфільтрату, які скуп-чуются безпосередньо біля пухлини, та формуванням стану генетичної нестабільності, який прогресує під впливом опроміненн. Висновки. Незважаючи на рідкість кастлманподібної лімфаденопатії, у кожному випадку дослідження лімфовузлів в операційному матеріалі необхідно проводити ретельний аналіз стану лімфоїдної тканини, оскільки це може мати значення як для оцінки прогнозу захворювання, так і для вибору адекватної терапії.

УДК: 616.428-007.61-022.7-08:579.881.2

Bartonella henselae є збудником хвороби котячих подряпин, основним проявом якої є лімфоаденопатія, яка може проявлятися бацилярним ангіоматозом, ураженням внутрішніх органів, суглобів, очей, серця, нирок. Це захворювання часто зустрічається в практичній роботі лікарів, проте при атиповій формі, яка спостерігається у 20% пацієнтів, буває вчасно недіагностована, імітує лімфоаденопатії, спричинені пухлинами м’яких тканин та кісток, іншими бактеріальними збудниками. Метою роботи було проаналізувати клінічні випадки хвороби котячих подряпин за результатами даних карт стаціонарного хворого, базуючись на провідному клінічному симптомі – лімфаденіті, узагальнити літературні дані, що стосуються захворюваності, особливостей клінічного перебігу та лікування цього захворювання. Наведено опис двох клінічних випадків хвороби котячих подряпин у дорослих жінок 19 та 59 років. Типовий перебіг хвороби в однієї з них на початку захворювання проявлявся  симптомами загальної інтоксикації, гарячкою, збільшенням лімфовузлів на шиї та пахвинній ділянці, збігався в часі з діагностованою попередньо бактеріальною ангіною. Діагностичний пошук завершився встановленням діагнозу та хірургічним втручанням через три місяці від початку клінічних проявів захворювання. У другому випадку субфебрильна температура тіла, болючий лімфатичний вузол у  правій пахвинній ділянці протягом 3 тижнів були підставою двічі проводити інвазивне втручання щодо діагностованого бактеріального процесу нез’ясованої етіології. Причинами запізнілої діагностики та лікування хвороби котячих подряпин у наших пацієнтів був недостатній збір епіданамнезу, відсутність настороженості лікарів, насамперед хірургів, щодо клінічних проявів хвороби та пізнє проведення обстежень для з’ясування етіологічного чинника захворювання. Підвищений титрантитіл IgM до Bartonella.henselae 1:160 та 1:140 у двох випадках були підставою для підтвердження хвороби котячих подряпин. Базуючись на результатах аналізу літератури, представлено огляд типових та атипових проявів хвороби котячих подряпин, діагностики та лікування. Інфікування Bartonella henselae вартовраховувативусіхвипадкахлімфаденітунез’ясованоїетіології, що супроводжується підвищеною температурою тіла, інтоксикаційним синдромом та тривалим перебігом. Для запобігання розвитку гнійних ускладнень, уникнення необґрунтованих інвазивних процедур важливим є своєчасна діагностика та проведення відповідного анамнезу