UDC 616.37-002-036.11-085.032.13

Abstract
The study of structural changes of organs and tissues in the context of diabetes is one of the urgent problems of modern medicine. According to WHO, the number of patients with diabetes exceeds 175 million people in all countries of the world. According to an expert estimate of the spread of this disease by 2025 will have made about 300 million people. More than 1 million people with diabetes have been officially registered in Ukraine. WHO has recognized the disease as a non-communicable epidemic. The dramatic increase in the prevalence of diabetes requires a detailed study of this problem. The article represents analysis of works of numerous researchers who studied statistіcal, clinical and morphological aspects of the impact of diabetes on cardiovascular system. Main morphogenetic, morphological and clinical aspects of complications of diabetes, pathologies of microcirculation of patients with diabetes were analyzed in order to predict and detect on the early stages vascular complications in diabetes and to perform effective prevention and treatment. The study showed that the prevalence of diabetes increased among the population of the countries of the world depending on the region, the level of economic development of the country, gender and age. Thus, according to IDF findings, there is a tendency for the highest prevalence of diabetes among the urban (urban) ablebodied population of developing countries in persons between 40 and 59 years of age, approximately equal in both male and female. The number of patients is increasing, mainly due to patients with type 2 diabetes. Type 2 diabetes (type 2 diabetes mellitus) is a severe progressive chronic disease that is an independent risk factor for heart failure and cardiovascular complications. In the XXI century the steady growth of type 2 diabetes and the frequency of its serious consequences are of great concern to the world medical community. It is important that at the time of diagnosis of type 2 diabetes, the prevalence of com-plications leading to a decline in quality of life, early disability and premature death is already high enough. Conclusion. Despite effective drugs, modern technologies, new educational and preventive techniques, mankind loses the fight against diabetes year after year, which leads to disability due to its complications, reducing the life expectancy and quality of life of patients, loss working capacity and premature mortality. Thus, the current prev-alence and incidence of diabetes and life-threatening complications suggest that there is a noncommunicable di-abetes epidemic in the world and in Ukraine, in particular.
Анотація
Дослідження структурних змін органів і тканин за умов цукрового діабету є однією з актуальних проблем сучасної медицини. За даними ВООЗ, у всіх країнах світу кількість хворих цукровим діабетом перевищує 175 млн. За експертною оцінкою поширення цього захворювання до 2025 року становитиме близько 300 млн. людей. В Україні офіційно зареєстровано понад 1 млн. хворих на цукровий діабет. ВООЗ визнала дане захворювання неінфекційною епідемією. Різке зростання розповсюдженості цукрового діабету вимагає докладного вивчення даної проблеми. Встановлено, що поширеність цукрового діабету зростає серед населення країн світу в залежності від регіону, рівня економічного розвитку країни, статі та віку. Так, за висновками IDF спостерігається тенденція найбільшого розповсюдження діабету серед урбанізованого (міського) працездатного населення країн, що розвиваються, у осіб віком 40-59 років при-близно однаково як чоловічої, так і жіночої статі. Чисельність хворих збільшується, в основному, вна-слідок хворих на цукровий діабет 2-го типу. Цукровий діабет 2-го типу – важке прогресуюче хронічне захворювання, яке представляє собою незалежний фактор ризику розвитку серцевої недостатності і сер-цево-судинних ускладнень. В XXI ст. неухильне зростання цукрового діабету 2-го типу і частоти його серйозних наслідків викликає велику тривогу світової медичної спільноти. Важливо, що на момент вста-новлення діагнозу цукрового діабету 2-го типу поширеність ускладнень, що призводять до зниження якості життя, ранньої інвалідизації і передчасної смерті вже є достатньо висока. Незважаючи на на-явність в боротьбі з цим захворюванням ефективних лікарських препаратів, сучасних технологій, нових освітніх та профілактичних методик, людство рік за роком програє боротьбу з цукровим діабетом, що призводить до інвалідизації у зв’язку з його ускладненнями, зменшенням тривалості і якості життя пацієнтів, втратою працездатності та передчасною смертністю. Отже, на даний час масштаби поши-реності та захворюваності на цукровий діабет та життєво загрозливі ускладнення дозволяють гово-рити про наявність неінфекційної епідемії цукрового діабету в цілому світі та й в Україні зокрема

616.37-002-036.11-085.032.13

To diagnose complications of diabetes mellitus, it is essential to understand the structural features and blood
supply of the organs affected by diabetes mellitus. The vessels of the haemomicrocirculatory bed play an important
role in immune processes. The frequency of vascular damage (micro- and macroangiopathy) in diabetes mellitus
ranges from 68% to 91%. Peripheral vascular damage in these patients is observed 30 times more often than in
people of the same age without diabetes mellitus. Numerous studies have been devoted to this problem. Domestic
and foreign scientists have studied the mechanism of development of diabetic angiopathies. There are many unresolved
issues regarding morphological changes in organs and their haemomicrocirculatory bed in diabetes mellitus,
qualitative and quantitative changes in the angioarchitectonics of rat organs in experimental diabetes mellitus, and
the problems of successfully selecting the most effective methods of treating vascular disorders of organs in diabetes
mellitus, which is undoubtedly due to insufficient study of the morphological features of the pathogenesis of microcirculatory
disorders at different stages of diabetic microangiopathy. The paper presents the results of a study of the
blood vessels of the testicle of a white rat under normal conditions and the blood supply to the rat testicle under
conditions of experimental diabetes mellitus. The testicle of a white rat is supplied with blood by the testicular artery,
which branches off from the abdominal aorta, the seminal duct artery, and the artery of the testicular elevator
muscle. Morphological and morphometric analysis of the angiarchitectonics of the testicle allowed us to assess the
state of its vascularisation in normal conditions and under conditions of streptozotocin-induced diabetes mellitus.
The depth of structural changes in the blood vessels of the testis of white rats with diabetes mellitus correlates with
morphometric indicators.

Для діагностики ускладнень цукрового діабету, важливо розуміти особливості будови і кровопостачання
органів при цукровому діабеті. Судини гемомікроциркуляторного русла відіграють важливу роль в імунних
процесах. Частота уражень судин (мікро-, макроангіопатій) при цукровому діабеті cкладає 68-91%.
Ураження периферійних судин у даних хворих спостерігається у 30 разів частіше, ніж у осіб аналогічного
віку без цукрового діабету. Численні праці присвячені вивченню даної проблеми. Механізм розвитку
діабетичних ангіопатій досліджували вітчизняні та зарубіжні науковці. Існує багато невирішених питань
щодо морфологічних змін органів та їхнього гемомікроциркуляторного русла за умов цукрового діабету,
якісно-кількісних змін ангіоархітектоніки органів щура при експериментальній формі цукрового діабету,
проблем успішного вибору найефективніших методів лікування судинних порушень органів при цукровому
діабеті, що безперечно зумовлено недостатнім вивченням морфологічних особливостей патогенезу
мікроциркуляторних порушень на різних стадіях діабетичної мікроангіопатії. У роботі наведені
результати дослідження ланок кровоносного русла яєчка білого щура в нормі та шляхи кровопостачання
яєчка щура за умов експериментального цукрового діабету. Яєчко білого щура кровопостачається
яєчковою артерією, яка відгалужується від черевної частини аорти, артерією сім’явиносної протоки та
артерією м’яза підіймача яєчка. Морфологічний та морфометричний аналіз ангіоархітектоніки яєчка
дозволив оцінити стан його васкуляризації в нормі та за умов стрептозотоциніндукованого цукрового
діабету. Глибина структурних змін ланок кровоносного русла яєчка білого щура при цукровому діабеті
корелює з морфометричними показниками.

УДК 616.37-002-036.11:546.41:612.343

Резюме. Актуальність. Підшлункова залоза є унікальним органом, що поєднує екзокринну та ендокринну функції, а внутрішньоклітинний Ca2+ є центральним вторинним месенджером, який координує ці процеси. У нормальних фізіологічних умовах Ca2+ регулює секрецію травних ферментів ацинарними клітинами, секрецію бікарбонату протоковими клітинами, а також активність зірчастих і імунних клітин, що підтримують тканинний гомеостаз. Проте кальцієва сигналізація в клітинах підшлункової залози ще залишається недостатньо дослідженою, особливо у контексті її складної міжклітинної взаємодії. Уточнення цих механізмів є важливим для глибшого розуміння регуляції секреції, енергозабезпечення клітин, антиоксидантного захисту та адаптації до фізіологічного стресу. Мета: систематизація сучасних даних щодо механізмів внутрішньоклітинної кальцієвої сигналізації в клітинах ПЗ за фізіологічних умов, а також аналіз ролі Ca2+ у функціонуванні ацинарних, протокових, зірчастих та імунних клітин як ключового регулятора секреції, метаболізму та міжклітинної взаємодії. Матеріали та методи. Аналізувалися сучасні наукові публікації в базах PubMed, Scopus та Google Scholar, що стосуються кальцієвої сигналізації в ацинарних, протокових, зірчастих та імунних клітинах підшлункової залози. Результати. У нормі кальцієві сигнали в ацинарних клітинах ініціюються через активацію рецепторів до ацетилхоліну і холецистокініну, що запускає вивільнення Ca2+ з ендоплазматичного ретикулуму через IP3R і RyR. Ці сигнали мають характер осциляцій і забезпечують контрольований екзоцитоз секреторних гранул. Мітохондрії виконують роль буфера, що утилізує надлишковий Ca2+, одночасно стимулюючи синтез
АТФ, необхідного для кальцієвих насосів. Протокові клітини за допомогою кальцієвих каналів (TRPV6, Orai1) регулюють транспорт іонів і секрецію бікарбонату, що є ключовим для підтримання pH у тонкому кишечнику. Зірчасті клітини реагують на кальцієві сигнали зміною активності та синтезом компонентів позаклітинного матриксу, контролюючи тканинну структуру. Імунні клітини за допомогою P2Y-рецепторів і кальцієвих каналів продукують цитокіни та реагують на метаболічні подразники, зберігаючи імунний контроль у тканинах залози. Результати свідчать про високий ступінь інтеграції кальцієвих сигналів між органелами та клітинами, що забезпечує точну координацію функцій підшлункової залози. Висновки. Внутрішньоклітинний кальцій є універсальним регулятором функціональної активності клітин підшлункової залози. Скоординована взаємодія кальцієвих каналів, насосів, рецепторів та регуляторних білків забезпечує фізіологічну секрецію, гомеостаз тканин, адаптацію до навантаження та міжклітинну взаємодію. Розуміння цих процесів створює базу для подальших досліджень у галузі панкреатології та потенційної
розробки нових терапевтичних стратегій.
Ключові слова: внутрішньоклітинний кальцій; кальцієва сигналізація; підшлункова залоза; ацинарні клітини; протокові клітини

УДК 616.37-002-06: (616.37+617.553)]-005.98-003.2]-08

Анотація. Гострий панкреатит є основним видом гастроентерологічної патології з інцидентністю 13-45 випадків на 10 000 населення, водночас 270 000 пацієнтів потребують госпіталь­ної допомоги. Клінічний перебіг набряково-інтерстиційного гострого панкреатиту й асептично­го панкреонекрозу супроводжується розвитком набряків тканин підшлункової залози та жирової клітковини заочеревинного простору, які потребують нівелювання.
Мета роботи. Опрацювати схему медикаментозного лікування набряків і набряково-ексудатив­них уражень підшлункової залози та м ’ яких тканин парапанкреатичного заочеревинного простору у хворих на гострий панкреатит.
Матеріали та методи. Дослідження проведено в 64 пацієнтів віком від 37 до 69років з інтерстиційно-набряковою і асептично-некротичною формами гострого панкреатиту з наявними набряка­ми тканин підшлункової залози та заочеревинного простору. Діагноз захворювання встановлювався на підставі оцінювання клінічних, лабораторно-біохімічних та променевих (ультразвукове дослі­дження, комп ’ютерна томографія) методик обстеження. Пацієнтам основної групи (38) призна­чались діосмін-гесперединвмісні лікарські засоби групи флавоноїдів згідно з оригінальним способом. У порівняльній групі (26) застосовувалось конвенційне лікування. В оцінюванні ефективності ліку­вання враховувались клінічні та лабораторні дані, результати динамічноїультрасонографїї, проби на гідрофільність тканин, наявність асептичності/інфікованості запального процесу. Визначення здійснювалось в динаміці -  на 1-у, 3-ю і 5-у добу від початку лікування. Розрахунок середніх величин проводився у формі середньої арифметичної зі стандартною погрішністю (М ±  т). Застосовувався критерій Стьюдента, статистично значущою приймалась різниця за Р < 0,05.
Результати. Констатовано позитивну динаміку клінічних проявів захворювання, рівня лейкоци­тозу та локальної гідрофільності тканин в основній групі пацієнтів. За даними ультрасонографії спостерігалось статистично значуще зменшення розмірів набряку голівки, тіла (уже на третю добу) та хвоста підшлункової залози (на п ’ ятий день), -а також передньо-задніх та верхньо-ниж­ніх показників набряково-ексудативних змін клітковини заочеревинного простору. Асептичність запалення зберігалась у 74% випадків. Запропонований лікувальний алгоритм за асептичного пан­
креонекрозу з використанням протинабрякової терапії та інтервенційної ультрасонографії.
Висновки. Протинабрякова медикаментозна терапія є важливим компонентом лікування набряково-інтерстиціальної і асептично-некротичної форм гострого панкреатиту.
Ключові слова:  гострий панкреатит, протинабрякова терапія, гесперединвмісні лікарські засоби.

УДК 616.37-002-036.11-008.61:577:15:616.33-002.446]-08-089-084

Анотація. Лікування гострого панкреатиту являє собою мультидисциплінарну проблему, у якій, поряд з операційно-хірургічними аспектами, не менш великого значення набувають компоненти консервативної медикаментозної та інфузійної терапії, спрямованої на основні патофізіологіч­
ні ланки виникнення та прогресування патологічного процесу. Розвиток гострого панкреатиту характеризується активізацією зовнішньосекреторної функції підшлункової залози з надмірною секрецією ферментів і виникненням гіперферментеміі. Окрім цього, серед низки місцевих усклад­нень спостерігаються ерозивно-виразкові ураження шлунку та дванадцятипалої кишки, які також потребують медикаментозної корекції.
Мета роботи. Обгрунтувати доцільність і визначити зміст антисекреторної терапії, спря­мованої на пригнічення функції підшлункової залози й елімінацію органічних уражень початкових відділів шлунково-кишкового тракту у хворих на гострий панкреатит.
Матеріали та методи. Методики антисекреторної терапії реалізовано у вибірковій групі хворих у кількості 73 осіб віком від 28 до 67 років. Усіх пацієнтів поділено на дві групи. В основній групі (46) антисекреторну терапію реалізовано з використанням препаратів - інгібіторів протонної помпи згід­но з опрацьованими оригінальними методиками. У порівняльній групі (27) застосовувалися синтетич­ні аналоги соматостатину - октреотиди. Ефективність лікування оцінювалася за показниками рівня а-амілази в сечі. Характер і ступінь вираженості органічних уражень верхніх відділів шлунково-кишко­вого тракту та їхня динаміка внаслідок лікування виявлялися за допомогою езофагогастродуоденоскопії.
Результати. Констатовано, що інгібітори протонної помпи сприяли статистично вірогідному зменшенню амілазурії вже на третю добу з 880,4 ±  20,2 до 612 ±  18,4 од. (р < 0,05) з остаточною нормалізацією її на п ’ ятий день - 430 ±20,4 од. (р < 0,05). Призначення октреотиду приводило до
нормалізації рівня а-амілази в сечі лише на п ’ яту добу - 910 ±  18,4 проти 452 ±  16,2 од. (р < 0,05). У 32 пацієнтів із виявленими езофагогастродуоденоскопічно ерозивно-виразковими ураженнями шлунка та дванадцятипалої кишки внаслідок терапії інгібіторами протонної помпи відбувалась елімінація зазначених органічних змін.
Висновки. Антисекреторна терапія інгібіторами протонної помпи являє собою важливий ком­понент лікування гострого панкреатиту, який нормалізує рівень амілазурії та нівелює ерозивно-виразкові ураження шлунка та дванадцятипалої кишки.
Ключові слова:  гострий панкреатит, ефективність антисекреторної терапії.