УДК [616.12:616.61]-008.9-16:616.153.915

Резюме. Інформація щодо зв’язку параметрів ліпідного метаболізму з розвитком та прогресуванням погіршення ниркової функції у пацієнтів з метаболічним синдромом та ішемічною хворобою серця (ІХС) є фрагментарною.

Мета – оцінити параметри ліпідного метаболізму за умов різного стану нирок та їх зв’язки з метаболічними, гемодинамічними, кардіальними та печінковими показниками у пацієнтів з хронічною ішемічною хворобою серця.

Матеріал та методи. За стандартним протоколом з дотриманням Гельсінської декларації та інформованою письмовою згодою (протокол комісії з біоетики 21.2.22) обстежено 104 пацієнти з хронічною ІХС. Залежно від стадії хронічної хвороби нирок (ХХН), швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ) та метаболічного стану пацієнти поділені на групи ГК (контроль), Г1 – Г5. Розраховували індекс маси тіла, ШКФ за CKD-EPI; відношення ліпідних компонентів; відносні товщини стінок серця. Додатково визначали молекули середньої маси сечі та вміст L-аргініну. Цифрові дані опрацьовано статистично методами параметричної статистики. Кореляційний аналіз проведено за Пірсоном (r). За рівень істотності прийнято р<0,05.

Результати. У пацієнтів із хронічною ІХС зі зниженням функції нирок до категорій G3a–G4 ХХН виявлялися нижчі рівні ліпопротеїнів високої щільності (ХС-ЛПВЩ) та вищі значення атерогенних відношень порівняно з пацієнтами без зниження ШКФ. Зі зниженням функції нирок асоціювалися зміни ХС-ЛПВЩ, ліпопротеїнів дуже низької щільності (ХС-ЛПДНЩ) та відношення тригліцеридів до ХС-ЛПВЩ, однак характер цих асоціацій залежав від стану метаболізму та сповільнення ШКФ. Параметри ліпідного профілю та їх відношення асоціювалися з окремими показниками метаболічного статусу, гемодинаміки, стану серця і печінки. Виявлені зв’язки мають асоціативний характер і потребують підтвердження у проспективних дослідженнях.

Висновки. Параметри ліпідного метаболізму були різними за умов різного функціонального стану нирок та корелювали з метаболічними, гемодинамічними, кардіальними та печінковими параметрами у пацієнтів з хронічними формами ішемічної хвороби серця.

Ключові слова: кардіологія, хронічна ішемічна хвороба серця, загальний холестерин, тригліцериди, відношення ліпідів, кардіоренальний метаболічний синдром

УДК [616.12:616.61]:616.379-008.61:615.245

Вступ. Вплив інсулінорезистентності (ІР) на клінічні та лабораторні показники за умов кардіоренального метаболічного синдрому (КРМС) описаний недостатньо.

Мета. Оцінити роль ІР на початкових стадіях КРМС.

Матеріал та методи. Обстежено 86 пацієнтів з гострими формами ішемічної хвороби серця з першою (n=43) та другою (n=43) стадіями КРМС, які за індексом HOMA-IR поділені на підгрупи без ІР (G1А, G2А) та з ІР (G1Б, G2Б). Додатково до стандартного обстеження визначали низку індексів ІР: НОМА-IR; QUICKI; McAuley; Gutt; Cederholm; Matsuda; Avignon; Shuster; Drivsholm; Stumvoll late. Результати опрацьовані статистично, величини представлені як (M±m), відмінності оцінені за t-критерієм, за рівень істотності прийнято р<0,05.

Результати. Інсулінорезистентність впливала на вираженість ліпідного дистресу, запалення, структурно-функціональний стан нирок, серця, печінки. Інсулінорезистентність супроводжувалась підвищенням креатині ну крові, а за умов 1 стадії КРМС – розтягненням камер серця з гіпертрофією, а при 2 стадії – тільки гіпертрофією. У пацієнтів з 1 стадією КРМС ІР асоціювалась з вищими значеннями ТГГІ та відношення ТГ/ЛПВЩ, С-реактивного протеїну, АЛТ, білірубіну та ШОЕ. При 2 стадії КРМС ІР характеризувалась істотно вищими значеннями ТГ та ТГГІ, обох трансаміназ, гемоглобіну.

Висновки. Інсулінорезистентність впливала на структурно-функціональний стан нирок, серця, печінки, зміни вуглеводного та ліпідного метаболізму і запалення.

Ключові слова: інсулінорезистентність, індекси інсулінорезистентності, кардіоренальний метаболічний синдром, тригліцеридглюкозний індекс, гіпертрофія серця, трансамінази.

УДК [616.12:616.61]:(616.153.45+616.153.915)

Для комплексної оцінки метаболічного глюколіпідного обміну можуть бути використані індекси, які одночасно характеризують як вуглеводний, так і ліпідний метаболізм: тригліцеридоглюкозний індекс (ТГГІ) та індекс McAuley (ІМА). Мета. Оцінити характеристики тригліцеридоглюкозного індексу та індексу McAuley у пацієнтів із кардіоренальним метаболічним синдромом (КРМс) та визначити їхні кореляції. Матеріали та методи. Із дотриманням Ґельсинської декларації прав людини обстежено 100 осіб із гострими формами ішемічної хвороби серця, які залежно від стадії КРМс поділено на групи (Г0, Г1, Г2, Г3). Окрім ТГГІ та ІМА, додатково визначали НОМА-IR; %Вcalc; %S; IR; QUICKI; Gutt; Cederholm; Matsuda; Avignon; Shuster; DI DeFronzo; Drivsholm; Stumvoll early та latе; Wareham; коефіцієнт атерогенності (КА); відношення ТГ/ЛПВЩ та індекс Castelli І. Результати опрацьовано статистично, представлено як M±m. Кореляційний аналіз проведено за Спірменом – Пірсоном (r), відмінності оцінені за t-критерієм, за рівень істотності прийнято р<0,05. Результати. Величина ТГГІ була мінімальною у пацієнтів без ниркової дисфункції, а у Г1 та Г2 – істотно більшою (5,73 та 4,41; обидва р<0,05). Значення індексу McAuley у міру погіршення функції нирок зростало. Індекс McAuley та ТГГІ істотно обернено корелювали між собою за умов усіх стадій КРМс. Несприятливим є зростання ТТГІ та зменшення індексу McAuley, оскільки це корелювало з атерогенними параметрами ліпідного метаболізму, гіперглікемією, гіперінсулінемією, інсулінорезистентністю та зменшенням печінкової інсуліночутливості та чутливості периферійних тканин до інсуліну. Кореляційні зв’язки ТГГІ та індексу McAuley були різними за умов різних стадій КРМс. Висновки. Тригліцеридоглюкозний індекс та індекс McAuley у пацієнтів із кардіоренальним метаболічним синдромом корелювали з параметрами ліпідного метаболізму, гіперглікемією, гіперінсулінемією, інсулінорезистентністю. Несприятливим є зростання ТТГІ та зменшення індексу McAuley.

Ключові слова: тригліцеридоглюкозний індекс, індекс McAuley, кардіоренальний метаболічний синдром, інсулінорезистентність, гіперглікемія, гіперінсулінемія

УДК:616.12+616-056.5):[616.155.16:547.495.9]

Анотація. За умов метаболічного синдрому значення відношення гемоглобіну до креатиніну (Hb/Кр) не вивчалось, і його кореляції залишаються невизначеними. Це зумовило доцільність та актуальність нашого дослідження.

Мета: визначити відношення гемоглобіну до креатиніну та його кореляцію у пацієнтів з надмірною масою тіла та неповним метаболічним синдромом.

Об’єкт і методи дослідження. З дотриманням засад Гельсінської декларації прав людини та отриманням інформованої згоди під контролем комісії з біоетики ДНТ «ЛНМУ» обстежено 197 пацієнтів (середній вік 50,2 року), які проходили лікування в медичному центрі «Едем» (Львів, Україна), не мали скарг та клінічних проявів хвороб внутрішніх органів у  стадії загострення, не  приймали постійно лікарські засоби та вважали себе практично здоровими. Проте у них виявлено надмірну масу тіла та помірні порушення ліпідного метаболізму. Результати опрацьовано методами математичної статистики, дані подані як M±m; кореляції визначені за Пірсоном — Спірменом, рівень істотності р<0,05.
Результати. Серед 197 обстежених середнє значення відношення гемоглобіну до креатиніну становило 2,0. У пацієнтів зі значенням <2 відзначали гірший стан пуринового та ліпідного метаболізму, більш виражені запалення та ендогенну інтоксикацію, схильність до тромбогенезу. Подальше зниження вже низького відношення Hb/Кр супроводжувалося ендогенною інтоксикацією із підвищенням рівня сечовини в крові, порушенням толерантності до глюкози та гіперглікемією з активацією системного запалення.

Висновок. У пацієнтів з неповним метаболічним синдромом значення відношення гемоглобіну до  креатиніну менше 2,0 супроводжувалося вищим рівнем сечовини в крові, порушенням толерантності
до глюкози та гіперглікемією з активацією запалення.
Ключові слова: відношення гемоглобіну до креатиніну, метаболічний синдром, запалення, ендогенна інтоксикація, гіперглікемія

УДК [616.12:616.61]-008.9-06:616.153.96

Рівні аргініну – умовно незамінної амінокислоти, L-форма якої (Л-АРГ) приймає участь у метаболізмі оксиду азоту, орнітиновому циклі, продукції креатиніну, підтримці діяльності імунної системи, за умов різних стадії кардіореналь- ного метаболічного синдрому (КРМс) дотепер точно не відомі.

Мета. Визначити рівні та кореляційні зв’язки L-аргініну залежно від стадій кардіоренального метаболічного син- дрому.

Матеріали та методи. У дослідження були включені 108 пацієнтів з хронічними формами ІХС, які залежно від стадії КРМс були поділені на групи: G0, G1, G2, G3а, G3b, G4. 12 осіб без серцево-судинних та метаболічних хвороб склали контрольну групу. Визначення рівня Л-АРГ крові проведено за реакцією з α-нафтолом (норма 15 мкг/мл), молекул середньої маси (МСМ) загальних та на різних довжинах хвиль у крові та сечі – спектрофотометрично. Результати опрацьовані статистично. Рівень істотності р<0,05.

Результати. Вміст L-аргініну не залежав від наявності КРМс та його стадії, залежність L-аргініну від креатиніну була U-подібною. Проведено визначення кореляційних зв’язків Л-АРГ з іншими клінічно-лабораторними параметрами залежно від стадії КРМс і виявлено асоціації з показниками ліпідного дистресу, ендогенної інтоксикації та структури серця. Кореляційні зв’язки L-аргініну залежали від стадії КРМс. На початкових стадіях синдрому його зростання корелювало зі збільшенням креатиніну і зменшенням виділення МСМ до сечі. По мірі погіршення функції нирок зростання Л-АРГ асоціювалось зі збільшенням кількості МСМ у сечі, зменшенням ЗХС і ЛПНЩ та з дилятацією лівого шлуночка.

Висновки. Вміст L-аргініну не залежав від наявності КРМс та його стадії, однак кореляційні зв’язки були різними, пов’язаними з геометрією серця, вираженістю ендогенної інтоксикації та ліпідного дистресу.

Ключові слова: L-аргінін, кардіоренальний метаболічний синдром, геометрія серця, молекули середньої маси, ліпідний дистрес.