УДК 616.127-005.8-06:(616.12 - 008.46-036.4 + 616-002- 039.54)]-038 

Гострий інфаркт міокарда (ГІМ) та серцева недостатність (СН) на грунті цієї патології – складна та до кінця не з’ясована проблема кардіології. Важливим є виявлення ранніх проявів СН та оптимізація лікування, з метою попередження прогресування патологічного ремоделювання міокарда й виникнення небажаних подій. Сприяють появі СН зростання активності системного запалення (АСЗ), а також наявна в пацієнта коморбідність.

Мета - дослідити вплив чинників ризику (ЧР) – артеріальної гіпертензії (АГ), цукрового діабету (ЦД), перенесеного COVID-19 та ожиріння на виникнення СН та АСЗ у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда з елевацією сегмента ST (ST-elevation myocardial infarction, STEMI), які піддавались черезшкірному коронарному втручанню (ЧКВ).

Матеріали і методи. Вдослідження залучено 50 пацієнтів відділення кардіології та реперфузійної терапії Лікарні Святого Пантелеймона м. Львова (66,00 (52,43-78,35) % чоловіків та 34 (21,65-47,57) % жінок), середній вік яких склав 62,01±10,30 років. Проаналізовано вміст у крові NT-proBNP (біомаркера СН) та С-реактивного протеїну (CRP) (біомаркера АСЗ) в день госпіталізації хворих з приводу STEMI (1-а доба з моменту виникнення клінічних проявів хвороби, стентування інфарктпов’язаної коронарної артерії, ІПКА). Результати оцінювали із застосуванням описових методів статистичного аналізу (середнє арифметичне та його стандартне відхилення; медіана та процентиль, частки та їхні 95% довірчі інтервали, розраховані за методами Вальда та Фішера), непарного критерію Стьюдента, кореляційного аналізу за Пірсоном.

Результати. Середні значення NT-proBNP у досліджуваних пацієнтів склали 0,50(0,30;2,60) нг/мл, CRP – 10,50(6,00;20,80) МО/мл (р<0,05, у порівнянні з параметрами норми). Рівні NT-proBNP достовірно (р<0,05) перевищували верхню межу референтних значень за наявності АГ (0,50(0,30;3,30) нг/мл); ЦД (0,61(0,30;4,37) нг/мл); перенесеного COVID-19 (0,61(0,32;3,36) нг/мл) (а також без наявності цього ЧР – 0,49(0,15;1,37) нг/мл); ожиріння (0,31(0,19;3,80) нг/мл). Середні значення NT-proBNP у пацієнтів з перенесеним COVID-19 статистично значимо (р<0,05) перевищували відповідні пацієнтів без його наявності в анамнезі.      

Вміст у крові CRP був достовірно (р<0,05) вищим від нормальних значень у пацієнтів з АГ (11,05(5,60;25,90) МО/мл); ЦД (15,20(7,06;25,20) МО/мл) (а також без наявності цього ЧР – 9,50(5,54;18,20) МО/мл); перенесеним COVID-19 (12,52(8,20;19,65) МО/мл) (а також без його наявності в анамнезі - 9,99(5,60;20,06) МО/мл); ожирінням (9,63(6,52;35,00) МО/мл) (а також без цього ЧР – 10,50(5,81;18,40) МО/мл). Середні значення CRP у пацієнтів із ЦД та перенесеним COVID-19 статистично значимо (р<0,05) перевищували відповідні пацієнтів без наявності цих ЧР.

Кореляційний зв’язок між значеннями NT-proBNP та CRP був прямим – сильним за наявності ЦД (r=0,78; р=0,012) та перенесеного COVID-19 (r=0,69; р=0,001), середньої сили - у пацієнтів з АГ (r=0,55; р=0,0004).                       

Висновки. У пацієнтів зі STEMI, яким проводилась реваскуляризація міокарда, вже в першу добу захворювання виникають прояви СН та значно зростає АСЗ, чому сприяють такі чинники ризику як АГ, ЦД, перенесений COVID-19 та ожиріння. За наявності ЦД та перенесеного COVID-19 раннім маркером виникнення СН, поряд з NT-proBNP, слід розглядати CRP, на що вказує прямий сильний кореляційний зв’язок між цими показниками у такої категорії осіб.    

Ключові слова: гострий інфаркт міокарда з елевацією сегмента ST, серцева недостатність, NT-proBNP, активність системного запалення, С-реактивний протеїн, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, перенесений COVID-19, ожиріння.

Acute myocardial infarction (AMI) and heart failure (HF) resulting from this condition remain complex and not fully understood problems in cardiology. It is important to detect early manifestations of HF and optimize treatment to prevent pathological myocardial remodeling and the occurrence of adverse events. The increase in systemic inflammation activity (SIA) and the presence of comorbidities in patients contribute to the development of HF.

The aim of the study- to investigate the impact of risk factors (RF) such as arterial hypertension (AH), diabetes mellitus (DM), history of COVID-19, and obesity on the occurrence of HF and SIA in patients with ST-elevation myocardial infarction (STEMI) who underwent percutaneous coronary intervention (PCI).

Materials and Methods. The study involved 50 patients from the cardiology and reperfusion therapy department of St. Panteleimon Hospital in Lviv (66.00 (52.43-78.35) % men and 34 (21.65-47.57) % women), with an average age of 62.01±10.30 years. Blood levels of NT-proBNP (a biomarker of HF) and C-reactive protein (CRP) (a biomarker of SIA) were analyzed on the day of hospitalization for STEMI (the first day from the onset of clinical symptoms, stenting of the infarct-related coronary artery, IRCA). Results were evaluated using descriptive statistical analysis methods (mean and standard deviation; median and percentile, fractions and their 95% confidence intervals, calculated by the Wald and Fisher methods), unpaired Student's t-test, and Pearson correlation analysis.

Results. The average NT-proBNP levels in the studied patients were 0.50 (0.30; 2.60) ng/ml, and CRP levels were 10.50 (6.00; 20.80) IU/ml (p<0.05, compared to normal parameters). NT-proBNP levels significantly (p<0.05) exceeded the upper reference limit in the presence of AH (0.50 (0.30; 3.30) ng/ml); DM (0.61 (0.30; 4.37) ng/ml); history of COVID-19 (0.61 (0.32; 3.36) ng/ml) (as well as without this RF – 0.49 (0.15; 1.37) ng/ml); obesity (0.31 (0.19; 3.80) ng/ml). The average NT-proBNP levels in patients with a history of COVID-19 were significantly (p<0.05) higher compared to those in patients without it.

CRP levels in blood were significantly (p<0.05) higher than normal values in patients with AH (11.05 (5.60; 25.90) IU/ml); DM (15.20 (7.06; 25.20) IU/ml) (as well as without this RF – 9.50 (5.54; 18.20) IU/ml); history of COVID-19 (12.52 (8.20; 19.65) IU/ml) (as well as without it in history – 9.99 (5.60; 20.06) IU/ml); obesity (9.63 (6.52; 35.00) IU/ml) (as well as without this RF – 10.50 (5.81; 18.40) IU/ml). Average CRP levels in patients with DM and a history of COVID-19 were significantly (p<0.05) higher compared to those without these RFs.

The correlation between NT-proBNP and CRP levels was direct – strong in the presence of DM (r=0.78; p=0.012) and history of COVID-19 (r=0.69; p=0.001), medium strength in patients with AH (r=0.55; p=0.0004).

Conclusions. In patients with STEMI who underwent myocardial revascularization, early manifestations of HF and a significant increase in SIA occur within the first day of the disease, promoted by such risk factors as AH, DM, history of COVID-19, and obesity. In the presence of DM and history of COVID-19, CRP should be considered an early marker of HF occurrence alongside NT-proBNP, as indicated by a strong direct correlation between these indicators in this category of individuals.

Keywords: ST-segment elevation acute myocardial infarction, heart failure, NT-proBNP, systemic inflammatory activity, C-reactive protein, hypertension, diabetes, COVID-19, obesity.

УДК 616.127-005.8-036.11-073.97:[616.98:578.834.1]-089.819.1-036

Гострий інфаркт міокарда з елевацією сегмента ST (ST-elevation myocardial infarction, STEMI) на сьогодні залишається провідною причиною госпітальної смертності. Пріоритетом у лікуванні таких пацієнтів є якнайшвидше проведення реперфузійної терапії з відкриттям просвіту інфарктпов’язаної коронарної артерії (ІПКА) шляхом її стентування. Перебіг STEMI визначає якість відновлення перфузії міокарда, а  також наявні у хворого чинники ризику (ЧР), серед яких все більшу увагу привертає перенесений COVID 19.

Мета – оцінити особливості перебігу STEMI у пацієнтів, що перенесли COVID 19, з врахуванням ефективності відновлення міокардіальної перфузії після стентування ІПКА, активності системного запалення, проявів серцевої недостатності, характеру аритмій та структурно-функціонального стану міокарда. 

Матеріал і методи. У дослідження включено 135 пацієнтів із STEMI, які упродовж 24 годин від початку симптомів піддавались черезшкірному коронарному втручанню (ЧКВ) із стентуванням ІПКА. Пацієнтів розподілено на дві групи: із перенесеним COVID-19 (n=76) та без наявності цього ЧР (n=59). Оцінено рівні С-реактивного протеїну (СРП), фібриногену (ФГ), NT-proBNP; швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ); результати добового моніторування (ДМ) ЕКГ, ехокардіографії; показники міокардіальної перфузії (за шкалою MBG – Myocardial blush grade) та геометрію лівого шлуночка (ЛШ).

Результати. Повне відновлення коронарного кровоплину (TIMI-3) після стентування ІПКА було наявне у всіх пацієнтів; оптимальний рівень міокардіальної перфузії (MBG_TIMI-3 3) досягнуто майже в 2/3 хворих. Серед пацієнтів з недостатнім відновленням перфузії міокарда (MBG_TIMI-3 ≤ 2) спостерігали достовірно вищі рівні СРП, ФГ та NT-proBNP, які в осіб, що перенесли COVID-19, статистично значуще переважали відповідні в пацієнтів без цього ЧР. Одночасно у всіх пацієнтів відмічали легке зниження функції нирок (згідно із значеннями ШКФ). Упродовж доби після ЧКВ (за результатами ДМ ЕКГ) реєструвались часті надшлуночкові та шлуночкові екстрасистоли і пароксизми тахікардій, з тенденцією до більшої частоти суправентрикулярних аритмій та тривалості епізодів шлуночкових тахікардій у пацієнтів із перенесеним COVID 19. У пацієнтів з недостатнім відновленням міокардіальної перфузії зміни показників структурно-функціонального стану міокарда (збільшення кінцево-діастолічного розміру та зниження фракції викиду (ФВ) ЛШ) були виразнішими, у порівнянні з хворими з оптимальною перфузією, а за наявності перенесеного COVID 19 ФВ ЛШ в динаміці спостереження знижувалась, в той час як у пацієнтів без цього ЧР – зростала (р ≥ 0,05). За наявності перенесеного COVID-19 частіше спостерігали патологічне ремоделювання ЛШ. 

 Висновки. Перенесена коронавірусна хвороба є важливим чинником ризику несприятливого перебігу STEMI. У таких пацієнтів недостатнє відновлення міокардіальної перфузії асоціюється з вищою активністю системного запалення, виразнішими проявами серцевої недостатності, частішим виникненням суправентрикулярних аритмій, гіршими показниами структурно-функціонального стану міокарда та більшою часткою випадків патологічного ремоделювання лівого шлуночка.

Ключові слова: гострий інфаркт міокарда з елевацією сегмента ST, перенесений COVID-19, стентування інфарктпов’язаної коронарної артерії, перфузія міокарда, особливості перебігу.    

Abstract. Acute ST-segment elevation myocardial infarction (STEMI) remains one of the leading causes of in-hospital mortality today. The priority in the treatment of such patients is the earliest possible initiation of reperfusion therapy aimed at restoring patency of the infarct-related coronary artery (IRA) through stent implantation. The clinical course of STEMI depends on the quality of myocardial perfusion recovery and the presence of patient's risk factors (RFs), among which a history of COVID-19 is receiving increasing attention.

Objective: To assess the clinical course characteristics of STEMI in patients with a history of COVID-19, focusing on the effectiveness of myocardial perfusion restoration after IRA stenting, systemic inflammation activity, manifestations of heart failure, types of arrhythmias, and myocardial structural and functional parameters.

Materials and Methods: The study included 135 patients with STEMI who underwent percutaneous coronary intervention (PCI) with IRA stenting within 24 hours of symptom onset. Patients were divided into two groups: those with a prior history of COVID-19 (n=76) and those without this risk factor (n=59). Levels of C-reactive protein (CRP), fibrinogen (Fg), NT-proBNP, glomerular filtration rate (GFR), results of 24-hour electrocardiographic (ECG) monitoring, echocardiographic parameters, myocardial perfusion according to the Myocardial Blush Grade (MBG) scale, and left ventricular (LV) geometry were evaluated.

Results: Complete coronary blood flow restoration (TIMI-3) was achieved in all patients. Optimal myocardial perfusion (MBG _TIMI-3 = 3) was observed in approximately two-thirds of the cohort. Among patients with suboptimal myocardial perfusion recovery (MBG _TIMI-3 ≤ 2), significantly higher levels of CRP, fibrinogen, and NT-proBNP were found, with statistically higher values in individuals with a history of COVID-19 compared to those without this risk factor. All patients showed mild renal dysfunction based on GFR values. Within 24 hours post-PCI, 24-hour ECG monitoring revealed frequent supraventricular and ventricular extrasystoles and tachycardia paroxysms, with a tendency toward more frequent supraventricular arrhythmias and longer episodes of ventricular tachycardia in prior COVID-19 patients. In patients with impaired myocardial perfusion, echocardiographic indicators of myocardial structure and function—such as increased end-diastolic diameter and reduced left ventricular ejection fraction (LVEF)—were more markedly altered compared to those with optimal perfusion. Notably, in patients with a history of COVID-19, LVEF tended to decline over time, whereas in those without this risk factor, it improved (p ≥ 0.05). Pathological LV remodeling was more frequently observed in patients with a history of COVID-19.

Conclusions. A history of coronavirus disease represents a significant risk factor for adverse outcomes in patients with STEMI. In this population, impaired  myocardial perfusion is associated with heightened systemic inflammation, more severe manifestations of heart failure, a higher incidence of supraventricular arrhythmias, poorer structural and functional myocardial parameters, and an increased prevalence of pathological left ventricular remodeling.

Keywords: ST-segment elevation myocardial infarction, prior COVID-19, infarct-related coronary artery stenting, myocardial perfusion, clinical course features

УДК: 616. 127 - 002 : [616. 98 : 578. 834. 1] — 036"

У статті представлено клінічний випадок виникнення міокардиту в пацієнта з легким перебігом коронавірусної хвороби. Наявність міокардиту верифіковано з допомогою магнітно-резонансної томографії серця з контрастним підсиленням дотавістом. Наведено результати добового моніторування електрокардіограми, проведеного в хронічній фазі міокардиту з приводу появи в пацієнта скарг на задишку й серцебиття: реєструвались численні шлуночкові екстрасистоли, в основному одиничні. Ефективним щодо зменшення їх кількості виявилось застосування в комплексному лікуванні метопрололу.
Ключові слова: коронавірусна хвороба, міокардит, шлуночкова екстрасистолія, метопролол.