UDC: 616-089.844.168.1-06:616.211-00724

Background, Pollybeak deformity is the most common delayed complication o f rhinoplasty. The pre­
vention practicehave not been fully determined. The purpose was to analyze and evaluate the results o f using
different variants ofsurgical approaches and modified methods of preservation rhinoplasty and their importance in
preventing the development o f pollybeak deformity. Materials and methods. The study included 154 patients with
similar aesthetic nasal deformities. They were divided into 3 groups, depending on the techniques and methods of
rhinoplasty applied. In group l (68 patients), the cartilaginous skeleton of the nasal Up was isolated supraperiehon-
drially, then, crossing the Pitanguy’s ligament and the scroll ligament complex, the dorsum o f the nose was isolated supraperichondrially in the cartilaginous part, and subperiosteally in the bone part. In group 2 (27patients), the cartilaginous skeleton of the tip of the nose was isolated subperichondrially and, without crossing the Pitanguy’s ligament, scission o f this ligament was performed vertically. In this type of access, the scroll ligament complex was no damaged. The dorsum of the nose was excised subperichondrially and subperiosteally. In group 3 (59 patients), soft tissue separation was performed under the perichondrium and under the periosteum. A suture was placed between the anterior septal angle and the Pitanguy’s ligament in the supratip region. Results. Pollybeak deformity ingroups /, 2, and 3 occurred in 14(20.6 %), 3(11.1 %), and 2(3.4 %) cases, respectively. 11 (16.2 %), 3(11.1 %), and 2 (3.4 %) patients developed a mild degree., respectively. Moderatand severe cases were detected only in group Jo f the study: in  2 (2.9 %)  and 1(1.5%) patients, respectively. The rhinoplasty method used ingroup 3 allowed to significantly (p < 0.05) reduce the overallfrequency of mild pollybeak deformity compared to group l. Conclusions.
Preventing the development of pollybeak deformity involves the application of modified techniques.
Keywords: preserving rhinoplasty; complications; pollybeak deformity; prevention

УДК 616-089.844:616.211

Резюме. Естетична корекція носа, тобто ринопластика на сьогодні є однією з найпопулярніших операцій у пластичній естетичній хірургії. Показник кількості таких операцій, звичайно, є досить варіабельним та залежить від економіки, достатку населення, впливу локальних та світових епідемій тощо. Проте як у світовій статистиці, так і в українській з кожним роком відзначається позитивна динаміка щодо кількості проведених ринопла-
стик.
Мета. Оцінити різні варіанти органозберігаючих хірургічних доступів при первинній естетичній корекції носа та їх вплив на виникнення пізніх післяопераційних естетичних ускладнень.
Матеріал і методи. У хірургічному відділенні Львівської міської косметологічної лікарні в 2016-2020 рр. проведено 462 первинні ринопластики.
УВсім пацієнтам проводилась передопераційна консультація з плануванням хірургічного втручання. Пацієнти були розділені на 2 групи.
Результати. В цьому дослідженні, як у першій, так і в другій групі, частота Pollybeak deformity є досить високою, як в абсолютних показниках, так і в порівнянні з частотністю інших пізніх естетичних ускладнень. Однак, у 2 групі відзначалось різке зменшення частоти цього ускладнення, порівняно з 1 групою, - 11,1% щодо 20,6%. Причиною Pollybeak deformity в 1 групі могло бути надмірне розростання фіброзної тканини в надкінчиковій зоні, що призводило до руйнування Pitanguy’s lig. та Scroll Ligament Complex. У 2 групі, де Pitanguy’s lig. не пересікалась, а тільки вертикально розшаровувалась, при цьому не втрачалось з’єднання між цією зв’язкою та SMAS у надкінчиковій зоні, а також не руйнувався SLC, де дзьобоподібна деформація хоч і спостерігалася - 11,1%, проте була в легкій формі і не потребувала хірургічного лікування.
Висновки. Ринопластика є однією з найскладніших операцій. Відсоток ускладнень після ринопластики на сьогодні залишається досить високим. Відсоток деформацій носа як ускладнення ринопластики залежить від методів доступів та технік виконання хірургічної корекції носа. Для попередження дзьобоподібної деформації носа як ускладнення первинної ринопластики та зменшення частоти цього ускладнення потрібно більш детально вивчити причини виникнення та методи профілактики.
Ключові слова: деформації носа, ринопластика, типи ринопластик, ускладнення  ринопластики, дзьобоподібний ніс, деформація кінчика носа, лікування, профілактика.

УДК 616-089.843:355.01(477)

Одним з провідних напрямків розвитку української медицини впродовж останніх декількох років є трансплантація органів, адже це метод лікування, який залишається останньою надією на порятунок, коли будь-які інші методи вже неефективні. Та, попри успіхи у цій сфері, виникають і проблемні моменти, основний з яких – нестача донорських органів. Головною причиною даного дефіциту вважається незгода родичів на вилучення органів, у зв’язку з низьким рівнем інформованості населення щодо процедури констатації смерті мозку. Та, не зважаючи на це, а також попри тяжкі умови праці в часі війни, українська трансплантологія безупинно розвивається, про що свідчать дані МОЗ та Українського центру трансплант-координації. Значним успіхом у сфері трансплантології є нещодавно проведена друга в Україні та перша, здійснена самостійно українськими лікарями, трансплантація легень.

Мета роботи: проаналізувати власний досвід виконання роботичних операцій.
Матеріали і методи. На базі Першого територіального медичного об’єднання м. Львова Лікарня Святого Пантелеймона та кафедри хірургії, пластичної хірургії та ендоскопії ФПДО Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького проведено 45 роботичних операції за допомогою системи da Vinci S з грудня 2020 р. до лютого 2023 р. Дорослих пацієнтів було 31, дітей – 14.
Результати досліджень та їх обговорення. Середня тривалість операції – (210±15) хв, середній ліжкодень – (2±1,2) дня. Не було жодних інтраопераційних ускладнень та конверсій. Перевагами виконання роботичних операцій, на нашу думку, були: стабілізований тривимірний стереоскопічний контроль операційного поля, підвищена чіткість зображення та сприйняття глибини позастандартним лапароскопічним монітором, цифрове 20-кратне збільшення високої чіткості забезпечувало більшу впевненість у точності хірургічних маніпуляцій, підвищена маневреність інструментів створила додатковий ступінь свободи від п’яти рухів до семи у хірургічному полі в пацієнтів з тяжкою хірургічною патологією. Це дозволяє значно зменшити число інтраопераційних ускладнень (кровотечі, ушкодження інших органів).
Ключові слова: роботична хірургія; роботична система da Vinci; мініінвазійні технології.