УДК 616-036:22:[616.1:612.1:614](477)

Анотація. Актуальність. Надсмертність в Україні та процеси депопуляції продовжують набувати загрозивих масштабів. Разом зі старінням населення серцево-судинні захворювання посідають провідні місця в структурі захворюваності населення, що становить складну проблему для суспільства та ефективності діяльності системи охорони здоров’я. Визначення факторів ризику, забезпечення контролю та профілактики може запобігти виникненню захворювань серцево-судинної системи та надмірної смертності населення.
Метою роботи є вивчення та аналіз тенденцій розвитку серцево-судинних захворювань в Україні.
Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз та оцінку показників госпіталізованої захворюваності хворобами серцево-судинної системи серед населення України за період 2014–2023 рр. Аналіз захворюваності внаслідок хвороб системи кровообігу здійснений із використанням абсолютних, інтенсивних (рівнів на 1 000 населення), екстенсивних величин та показників динамічного ряду. У роботі застосовано методи системного підходу, структурно-логічного та медико-статистичного аналізу.
Результати дослідження. Упродовж останнього десятиліття серцево-судинні захворювання посідають перше місце за кількістю зареєстрованих випадків, кількістю звернень за медичною допомогою та причиною смерті населення України. Динаміка госпіталізованих рівнів захворювань системи кровообігу в Україні залишається на порівняно високому рівні та має тенденцію до зростання, особливо за період 2021–2023 років.
Загальна кількість випадків серцево-судинних захворювань за даними обліку всіх медичних закладів щорічно перевищує 20 млн випадків упродовж останніх років. Серед них у середньому по Україні в 41,7 % в осіб чоловічої 77Public Health Journal Вип. 1 (7), 2025 статі. Важливо те, що 36,3 % таких випадків в Україні спостерігаються в осіб працездатного віку. Гіпертонічна хвороба рідше діагностується в чоловічого населення 39,56 % в середньому в Україні, ішемічна хвороба серця також частіше реєструється серед жінок із середнім значенням в Україні 61,14 %, гострий та повторний інфаркт міокарду в Україні частіше реєструється в чоловіків 59,28 %, зокрема великовогнищевий трансмуральний інфаркт міокарду – 61,81 %.
Висновки. Виявлені тенденції та фактори ризику захворювань серцево-судинної системи доцільно використати для розробки національної стратегії для зниження смертності завдяки ефективним програмам профілактики та лікування.
Ключові слова: серцево-судинні захворювання, захворюваність, хвороби системи кровообігу, здоров’я населення.

616-036.83:612.176:355.4

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) є прогностичним фактором ризику розвитку метаболічного синдрому (МС), депресії, діабетичного дистресу, підвищує небезпеку виникнення кардіометаболічних і нейродегенеративних захворювань (НДЗ). Водночас цукровий діабет (ЦД) 2-го типу та МС також здатні спричиняти розвиток основних неврозоподібних і психіатричних симптомів, характерних для ПТСР. Хронічний стрес пов’язаний із серцево-судинними захворюваннями (ССЗ), ЦД 2-го типу, а також з НДЗ. Мітохондріальна дисфункція, периферичне/центральне хронічне запалення низької інтенсивності (ХЗНІ) та оксидативний стрес (ОС), як ланки в ланцюгах патофізіологічних процесів, усе частіше розглядаються як основні рушійні сили цих захворювань. Отже, втручання, спрямовані на корекцію ХЗНІ і ОС, відповідно до принципів прецизійної медицини, можуть бути більш ефективними варіантами лікування таких пацієнтів. Дефіцит окремих біофакторів, зокрема вітаміну В1, пов’язують із підвищеним ризиком МС, ЦД 2-го типу, ССЗ та НДЗ. Цілеспрямований вплив на ХЗНІ і ОС та порушення мітохондріального метаболізму, використання антиоксидантів, зокрема вітаміну В1/бенфотіаміну (benfotiamine, BFT), може позитивно вплинути не лише на перебіг коморбідних захворювань, але й на основні прояви ПТСР. Корекція порушень статусу тіаміну здійснюється шляхом використання екзогенного вітаміну В1, або BFT. BFT проявляє потужні ефекти на тваринних моделях НДЗ, при стрес-індукованій тривозі, агресії та депресії. Таким чином, BFT можна вважати потенційно безпечним та економічно ефективним препаратом для лікування багатьох захворювань центральної нервової системи. Незважаючи на позитивні моменти, терапевтичний потенціал BFT залишається обмеженим, оскільки позитивна дія потребує застосування високих доз протягом тривалого періоду. In vitro та in vivo продемонстровано, що дибензоїлтіамін, ліпофільне похідне BFT, виявляє антиоксидантну та протизапальну дію в значно нижчих дозах, ніж BFT. Проте для остаточного визначення клінічної доцільності та терапевтичного потенціалу BFT і дибензоїлтіаміну необхідне проведення подальших доклінічних і клінічних досліджень. Значну увагу в огляді приділено аналізу особливостей біологічної ролі вітаміну B1, механізму дії BFT, зокрема впливу на метаболізм глюкози та функцію мітохондрій, стан нейрозапалення, а також нейропротекторним властивостям дибензоїлтіаміну. Пошук проводився в Scopus, Science Direct (від Elsevier) і PubMed, включно з базами даних Medline. Використані ключові слова «тіамін», «бенфотіамін», «дибензоїлтіамін», «посттравматичний стресовий розлад», «метаболічний синдром», «діабетичний дистрес», «цукровий діабет». Для виявлення результатів дослідження, які не вдалося знайти під час онлайн-пошуку, використовувався ручний пошук бібліографії публікацій.

616-036.83:612.176:355.4

Резюме. Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) є прогностичним фактором для розвитку метаболічного синдрому (МС), цукрового діабету (ЦД) 2-го типу, підвищує ризик виникнення кардіометаболічних
патологій і нейродегенеративних захворювань (НДЗ). Водночас ЦД 2-го типу та МС також здатні спричиняти
розвиток основних неврозоподібних та психіатричних симптомів, притаманних для ПТСР. Їхній вплив може
проявлятися через негативні ефекти на центральну нервову систему, зокрема розвиток НДЗ. Оксидантний стрес (ОС) і хронічне запалення низької інтенсивності (ХЗНІ) відіграють важливу роль у патофізіології
ПТСР, МС та ЦД 2-го типу, роблячи їх основними терапевтичними мішенями. Цілеспрямований вплив на
ОС, ХЗНІ та порушення мітохондріального метаболізму, використання антиоксидантів, зокрема α-ліпоєвої
кислоти (α-lipoic acid, ALA), може позитивно вплинути не лише на перебіг коморбідних захворювань, але й
на основні прояви ПТСР. In vitro та in vivo продемонстровано, що ALA модулює низку шляхів, пов’язаних із
ОС. Крім того, результати клінічних досліджень підтверджують антиоксидантний механізм дії ALA у пацієнтів
з ожирінням, МС, ЦД 1-го та 2-го типів. Нейропротекторна активність ALA активно вивчається і засвідчує
свою перспективність як терапевтичний підхід в лікуванні ПТСР та НДЗ. Попри значний терапевтичний потенціал ALA, її клінічне застосування обмежене низкою суттєвих бар’єрів. Зокрема, клінічним дослідженням
бракує стандартизованих протоколів лікування, а також детальної оцінки ефективності ALA як монотерапії.
Крім того, фармакокінетичний профіль ALA залишається обмеженим, що є одним із основних факторів, які
ускладнюють її використання. У цьому контексті прослідковуються певні перспективи щодо створення систем
транспортування ALA на основі наночастинок, які потенційно здатні вирішити низку зазначених проблем. Крім
того, технології застосування твердих ліпідних наночастинок, зокрема ніосом, ліпосом, наноструктурованих
ліпідних носіїв і міцел, забезпечують можливість місцевого або системного використання ALA. Проте для
остаточного визначення клінічної доцільності та терапевтичного потенціалу ALA необхідне проведення подальших доклінічних і клінічних досліджень. Пошук проводився в Scopus, Science Direct (від Elsevier) і PubMed,
включно з базами даних Medline. Використані ключові слова «α-ліпоєва кислота», «посттравматичний стресовий розлад», «цукровий діабет», «метаболічний синдром». Для виявлення результатів досліджень, які не
вдалося знайти під час онлайн-пошуку, використовувався ручний пошук бібліографії публікацій

Підходи в організації заходів захисту населення і території від інфекційних хвороб були змінені під час
активної фази російсько-української війни. Протиепідемічне забезпечення населення під час здійснення
евакуаційних заходів у місцях розміщення внутрішньо переміщених осіб стало важливим завданням. На
деокупованих територіях заходи запроваджувалися з урахуванням основних типів біологічних загроз, терито-
рій і груп ризиків, ступеню руйнування систем життєзабезпечення, сезонів і структури епідемічних ризиків. На-
прями і обсяги протиепідемічних заходів були спрямовані на раннє виявлення епідемічних ускладнень, органі-
зацію і контроль водозабезпечення та харчування, дотримання санітарно-гігієнічних умов у місцях проживання
людей, доступ до своєчасної медичної допомоги. Пріоритетними профілактичними заходами було проведення
імунопрофілактики та інформаційне забезпечення населення. Планування протиепідемічного захисту базува-
лося на врахуванні спектру потенційно небезпечних захворювань для конкретних регіонів країни з урахуван-
ням ендемічних і занесених ззовні збудників інфекційних захворювань, впливу міграційних процесів та інших
ризиків епідемічних ускладнень.

УДК: 616-036.11-089:[61:001.8](086)

Висвітлено принципи розробки клінічних настанов на засадах доказової медицини. На підставі аналізу літератури оцінено інформативність клінічних симптомів та додаткових методів обстеження в діагностиці гострого апендициту. Проаналізовано відповідність вітчизняного клінічного протоколу надання медичної допомоги хворим на гострий апендицит (2010) рекомендаціям провідних хірургічних асоціацій.