УДК:616-001.32-001.45-007.286-06:616.833-009.7]-085.2/.3

Біль після бойової травми пов’язаний з більш інтенсивним проявом посттравматичного стресового розладу та депресії у понад 35% ветеранів. Вплив психологічних факторів у результатах лікування після ампутації все більше визнається, проте зв’язок між нейропатичним болем кукси та симптомами розладів ментального здоров’я в ранньому відновному періоді після бойового поранення залишається недостатньо вивченим. Мета роботи — оцінити характер зв’язку між типами постампутаційного болю та ПТСР, депресією у військовослужбовців внаслідок бойових ампутацій у російсько-українській війні. Проаналізовано 145 військовослужбовців. Частка пацієнтів із клінічно вираженим нейропатичним болем кукси становила 64,8%; виявлено прямий помірний зв’язок болю із симптомами ПТСР та депресії. Встановлено двонаправлений зв’язок і значну коморбідність розладів ментального здоров’я з нейропатичним болем кукси. Для ефективнішого лікування постампутаційного болю терапія повинна включати корекцію посттравматичних психічних розладів.

Background. Pain following combat trauma has been shown to be associated with in creased rates of posttraumatic stress disorder and depression in over 35% of veterans.  The role of psychological factors on outcomes after combat related amputation is increas ingly acknowledged, the association between neuropathic residual limb pain and symp toms of mental health disorders in the early rehabilitation period after combat trauma re
mains poorly analyzed. Purpose – To assess the relationship between postamputation pain phenotypes and both 
PTSD and depressive disorder among military servicemembers after combat-related am
putation during the Russian-Ukrainian war.
Materials and Methods. 145 servicemembers with combat related limb loss, treated at the  3rd-4th level Military Clinical Center of the Western Region during the period 2022–2026,  were included in the analysis. Pain types assessed were neuropathic residual limb pain  (nRLP) and phantom limb pain (PLP) with NRS, DN-4. Psychological distress parameters  evaluated were PTSD and depressive symptoms with PCL-M, PHQ-9 questionnaires. Two 
groups were formed for analysis: a control group (N=51) with a neuropathic pain level of  0–3, and a research group (N=94) with a pain level of 4–10. A correlation, log-binomial  analyses of postamputation pain and mental health issues were conducted.
Results. The prevalence of clinically significant nRLP (moderate-to-severe) was 64.8%  [95% CI: 60.8–68.8] in the cohort of patients with mean 5 months after amputation. Co morbidity of PTSD was identified in 46.8% [95% CI: 41.7–51.9] of patients with clinically  significant postamputation pain, while depressive disorder was observed in 59.6% [95%  CI: 54.5–64.7] of pain cases. Across the entire cohort of patients after combat-related limb 
amputation, clinical signs of probable PTSD were present in 31.7% [95% CI: 27.8–35.6] of  individuals, and depressive disorder in 44.8% [95% CI: 40.7–48.9] of cases. A direct mod erate correlation was observed between neuropathic RLP and symptoms of both PTSD (r  = 0.5±0.1, P level < 0.001) and depression (r = 0.5±0.2, P level < 0.001). PLP demonstrat ed the weakest association with mental health disorders. Individuals with clinical signs of 
PTSD experienced nRLP level of 6,0 (5,0-7,0) that was 1.9 times higher [95% CI: 1.5–2.3]  (P level < 0.05) than those without PTSD. The relative risk of exacerbating nRLP in patients  with depressive symptoms was 1.8 [95% CI: 1.4–2.3] (P level < 0.05). Furthermore, the  presence of neuropathic RLP was found to aggravate the severity of PTSD symptoms by  RR of 12.1 [95% CI: 3.1–47.6] and depressive disorders by 3.4 [95% CI: 1.8–6.3]. Notably, 
the comorbidity of neuropathic RLP and phantom limb pain did not further increase the risk  of mental health disorder.
Conclusions. A bidirectional relationship and high comorbidity rates between neuropathic  residual limb pain and mental health issues confirmed to be significant in early rehabili tation period for servicemembers after combat injury. Nearly twofold increase in the risk  of clinically significant nRLP among patients following combat-related psychotrauma un derscores the mutual aggravation between nRLP chronification and mental health issues 
5 months after combat-related amputation. For more effective postamputation pain man agement followed by successful social readaptation, therapy should include methods and  medications for posttraumatic mental health issues.

Background. The full-scale russian-Ukrainian war has dramatically increased limb amputations. Neuropathic residual limb pain (NRLP) following combat trauma represents a major disabling complication. Symptomatic neuromas and inflammatory mediators are considered key peripheral contributors. Despite multiple injectable modalities proposed, the quality and homogeneity of evidence remain limited.

Summary of work. An evidence-based review of MEDLINE/PubMed, Embase, and Scopus databases was conducted without time restriction. The review was structured according to PRISMA, OCEBM, and critical appraisal standards. Sixty-four studies that investigated epidemiology, mechanisms, diagnosis, and injection therapy of NRLP were included following predefined inclusion/exclusion criteria.

Summary of Results. Combat-related amputations demonstrate a higher prevalence of chronic residual limb pain (≈61–64%) than civilian amputations (22–27%). Symptomatic neuroma is the dominant etiology. Alcohol neurolysis and radiofrequency ablation show comparable analgesic efficacy; steroids and emerging agents show variable and often transient results. High-quality randomized data remain scarce, especially in homogeneous combat cohorts.

Discussion and Conclusion. Neuropathic residual limb pain after combat trauma is common, mechanistically driven largely by peripheral neuroma-associated hyperexcitability and inflammation. Injection therapy of symptomatic neuromas is a promising minimally invasive strategy; however, heterogeneity of populations and insufficient methodological rigor prevent establishing a definitive therapeutic hierarchy. Standardized terminology, diagnostic classification, and controlled studies in military populations are urgently needed.

Take-home Messages. Combat trauma–related amputations yield markedly higher NRLP prevalence versus civilian cases.

Symptomatic neuromas represent the principal targetable driver of NRLP.

Alcohol injection and radiofrequency ablation demonstrate comparable benefit profiles.

Evidence quality is limited; standardized methodology and homogeneous cohorts are required.

УДК 616-001.32-001.45-007.286-06.616.833-009.7

Мета. Окреслити роль невролога в діагностиці та лікуванні постампутаційного болю кукси, зосереджуючись на виявленні нейропатичного компоненту болю та виборі оптимальної лікувальної тактики.

Матеріали і методи. Здійснено огляд літератури з електронних баз Medline/PubMed, Embase, Scopus англійською та українською мовами. Проаналізовано клінічні дослідження, серії випадків, систематичні огляди та настанови, що стосуються етіології, діагностіки та лікування постампутаційного больового синдрому.

Результати та їх обговорення. Постампутаційний біль кукси є частим наслідком травматичних ампутацій та має значний вплив на протезування, працездатність і адаптацію пацієнтів. Для визначення стратегії лікування першочерговим є встановлення фенотипу болю: ноцицептивного, нейропатичного або фантомного. Нейропатичний біль потребує участі фахівців зі знанням нейроанатомії, тоді як соматичний компонент частіше підлягає хірургічній або ортопедичній корекції. Ефективне лікування базується на мультидисциплінарному підході з поєднанням фармакотерапії, ін’єкційних методів, реабілітації та, за потреби, хірургічних втручань.

Висновки. Нейропатичний постампутаційний біль є клінічно значущою проблемою, яка потребує ранньої ідентифікації фенотипу болю. Невролог відіграє ключову роль у діагностиці та формуванні лікувальної стратегії. Оптимальні результати досягаються завдяки мультидисциплінарному підходу з поєднанням медикаментозної, ін’єкційної, реабілітаційної та за потреби — хірургічної терапії.

Summary

Background. Postamputation residual limb pain significantly limits prosthetic use, functional recovery and social reintegration. Differentiation of pain mechanisms is crucial for targeted management.

Objective. To outline the role of neurologist in identifying neuropathic components of postamputation limb pain and planning an evidence-based treatment strategy.

Materials and Methods. A literature review was conducted using Medline/PubMed, Embase, and Scopus databases. Clinical trials, observational studies, case series, systematic reviews and guidelines concerning postamputation pain were analyzed.

Results. Residual limb pain arises from heterogeneous mechanisms including nociceptive, neuropathic and phantom pain components, requiring different therapeutic approaches. Neurologists serve as the primary link in phenotyping pain and selecting individualized strategies which commonly integrate pharmacotherapy, interventional procedures, rehabilitation and, when indicated, surgery.

Conclusion. Accurate pain mechanism identification is fundamental for successful management of postamputation pain. A multidisciplinary model with neurologist involvement ensures optimal clinical outcomes.

Keywords: postamputation pain; residual limb pain; neuropathic pain; multidisciplinary treatment; neurologist; injection therapy; rehabilitation.