Периферичний серотонін є ендокринним регулятором метаболізму ліпідів. Mетою нашої роботи було
дослідження функціонування системи серотоніну в сироватці крові і гомогенаті дванадцятипалої
кишки щурів із глутаматіндукованим ожирінням та на тлі корекції нанокристалічним діоксидом
церію. Дослідження проведено на 30 білих щурах-самцях, розділених на 3 групи. Перша група
– інтактний контроль. У другій та третій групах моделювали ожиріння введенням тваринам
у неонатальному періоді глутамату натрію (4 мг/г, розчиненого у воді для ін’єкцій об’ємом 8
мкл/г), підшкірно на 2, 4, 6, 8 і 10-й день після народження. Щурам третьої групи застосовували
нанокристалічний діоксид церію у дозі 1 мг/кг, розчинений у воді об’ємом 0,29 мл/100 г, перорально
(2-тижневе курсове введення упродовж 3 міс після місяця життя). У щурів з глутаматіндукованим
ожирінням концентрації серотоніну та триптофану в сироватці крові зменшувались, а
моноамінооксидазна активність зростала, що і призводило до зменшення концентрації серотоніну.
У гомогенаті дванадцятипалої кишки зростав вміст серотоніну та зменшувався вміст триптофану.
Це відбувалось на фоні зменшення моноамінооксидазної активності, триптофангідроксилазної
активності та індоламін 2, 3-дегідрогеназної активності; триптофандекарбоксилазна активність
не зазнавала достовірних змін порівняно з контролем. Курсове застосування нанокристалічного
діоксиду церію щурам після неонатального введення глутамату натрію позитивно впливало на
досліджувані показники. Система периферичного серотоніну залучена у розвиток ожиріння
будь-якого генезу, а нанокристалічний діоксид церію є перспективним для розробки на його основі
лікувально-профілактичного засобу.