УДК 159.923;355.23;159

Стаття присвячена формуванню стресостійкості студентів медичних спеціальностей в умо-
вах війни. Проаналізовано рівень стресостійкості студентів. Проведено дослідження із застосуван-
ням опитування студентів медичних спеціальностей. Розроблений опитувальник дав змогу визначи-
ти, що більшість студентів переживають тривогу та страх. Визначено вплив психоемоційного стану 
під час війни на продуктивність навчання студентів. Виокремлено способи зниження відчуття три-
воги, напруженості, страху та окреслено шляхи розвитку стійкості реагування на стресові ситуації.
Метою дослідження є визначення психологічних умов формування стресостійкості студен-
тів. Об’єктом дослідження є стресостійкість студенів під час навчання в умовах воєнного стану. 
Предметом дослідження є особливості формування психологічної стійкості у студентів та засоби 
її формування. Досліджено фактори стресогенності та стресостійкості студентів-медиків в умовах 
війни. Представлено стрес у студентів в різних формах та проявах: зниження розумової активності 
та працездатності, постійна втома, апатія, слабка концентрація уваги. Молодь схильна до стресових 
ситуацій: часто відчуває тривожність, не завжди знаходять вихід з складних ситуацій. 
З метою збереження психічного здоров’я студентів нами запропоновано шляхи підвищення 
рівня стресостійкості. У дослідженні розкрито психологічну суть стресостійкості. На основі дослі-
дження охарактеризовано психічний стан студентів під час війни. Запропоновано цілісну програму 
підвищення рівня стресостійкості студентів під час навчання в період війни. Надано практичні ре-
комендації щодо формування стресостійкості студентів медичних спеціальностей в умовах війни.

У статті розглядається взаємодія освіти і культури як проблеми майбутнього лікаря. Розвідки у різних галузях висвітлюють вивчення особистості та її культури і тісно пов’язані з особистісно-професійною культурою та освітою фахівця. Метою статті є висвітлення особливостей взаємодії культури й освіти для студентів-медиків. Аналізуючи наукові джерела, присвячені проблемі кореляції культури й освіти, чітко простежуються такі напрями: 1) означення культурогенезної функції освіти, її гуманістична й етична спрямованість; 2) обґрунтування методологічного рівня проблеми співвідношення освіти й культури, тобто освіта як культурний феномен; 3) висвітлення нової методології педагогічних досліджень, згідно з якою людина є суб’єктом культури і всесвітньо-історичного процесу. Сучасний підхід до професійної освіти повинен поєднувати фахову підготовку з духовно-моральним, соціально-громадянським розвитком особистості, тобто професійна культура слугує засобом і способом формування та реалізації соціальних установок суб’єкта діяльності у сфері охорони здоров’я.