Вступ.Фармацевтичні відходи (ФВ), потрапляючи в навколишнє середовище, становлять ризики для організму людини та інших біологічних видів, а також створюють виклик фармацевтичній безпеці держави.Мета роботи.Дослідити стан та перспективи управління ФВ як важливим елементом фармацевтичної безпеки.Матеріали та методи.У роботі використано загальнонаукові методи: контент-аналіз, абстракцію, інтерпретацію та узагальнення.Як матеріали було відібрано 30 наукових публікацій, отриманих з електронних баз даних Google Scholar та PubMed, рекомендації FIP/ВООЗ, п'ять європейських та п'ять українських нормативних документів, а також статистичні дані Євростату та корпоративна інформація від іноземної дослідницької та аналітичної компанії та чотирьох вітчизняних фармацевтичних підприємств та громадських організацій. Результати.Аналізуючи ризики, що виникають внаслідок неконтрольованого накопичення ФВ, а також обсяг світового ринку для їх управління, висвітлено важливість належного управління ФВ як базового елемента фармацевтичної безпеки.Показано досягнення українських вчених з питання управління ФВ. Вказано глобальний характер проблеми побутових фармакопейних відходів та особливості їх управління в Європі та Україні.Представлено сучасні погляди на управління фармакопейними відходами, які узгоджуються з Європейською зеленою угодою, Європейським стратегічним підходом до фармацевтичних препаратів у навколишньому середовищі та Фармацевтичною стратегією для Європи.Враховуючи важливість циркулярної економіки, українські інноваційні технології описано на прикладі парацетамолу, який сприятиме зменшенню негативного впливу на навколишнє середовище та підвищенню ефективності управління фармакопейними відходами.Показано, що важливим завданням є гармонізація національного законодавства з європейськими нормативними документами у сфері управління фармакопейними відходами. Звернено увагу на необхідність розробки національної концепції з цього приводу.Висновки.На основі теоретичного узагальнення наукових досліджень, міжнародних рекомендацій, європейських та українських нормативних документів, а також статистичної та корпоративної інформації, у статті показано суперечливі тенденції в управлінні фармакопейними відходами, включаючи фармакопейні відходи, як важливого компонента фармацевтичної безпеки, а також суттєві проблеми цього управління в Україні. Виходячи з багатогранного характеру та складності фармакопейних відходів, а також необхідності забезпечення належного рівня фармацевтичної безпеки в державі, актуалізовано питання розробки національної концепції управління фармакопейними відходами на основі гармонізації національного законодавства з європейським та визначено вісім її основних тез.