УДК. 616-001. 4 - 002. 18 - 036. 1-06 : 616-022 (048. 8)

Анотація.

Морфологічні особливості проліферативних процесів демонструють значну клінічну мінливість, зумовлену їхнім анатомічним розташуванням.
Однак, сутність проліферативного запалення полягає у переважанні проліферації клітинних елементів при мінімальній вираженості деструктивних змін та ексудативних явищ. Дана форма запальної реакції корелює з хронічними запальними патологіями та може бути класифікована як дифузна або локальна. У рецензованій науковій літературі висуваються припущення стосовно безпосереднього впливу етіологічного фактора, вірулентних детермінант, включаючи опосередкований вплив, який охоплює стимуляцію утворення активних форм
кисню та реактивних форм азоту, що спричиняють ушкодження ДНК. Особливої уваги вимагають паразитарні гранульоми, які характеризуються унікальною патогенетичною природою. На гістологічному рівні центральна зона таких гранульом містить інтактні, дистрофічно модифіковані або повністю/частково некротизовані паразитарні структури, а також інфільтрацію еозинофільними
клітинами серед інших клітинних компонентів. За умови інтестинального запалення або порушення гомеостазу мікробіоти (індукованого антибіотикотерапією) фіксується порушення динамічного балансу між мікроорганізмами – продуцентами та мікроорганізмами – утилізаторами сукцинату. Цей процес зумовлює його накопичення, що, своєю чергою, потенціює імунологічну реакцію та загострює запальний каскад, утворюючи механізм позитивної ретроактивації. Таким чином, сукцинат набуває статусу фундаментального сигнального метабо-
літу, який модулює інтеракцію між інтестинальною мікробіотою та імунною системою хазяїна. Елевація концентрації сукцинату в системному циркуляторному руслі позиціонується як вагомий біомаркер, що потребує негайної клінічної оцінки для ідентифікації етіологічного чинника. Метою нашої роботи було на основі аналізу даних літератури та наших спостережень дослідити деякі патогенетичні аспекти і роль бактеріальної мікрофлори, зокрема анаеробних мікроорганізмів в розвитку проліферативного запалення. Стверджено, що дисбіотичні зміни можуть призводити до неконтрольованої проліферації популяцій, особливо анаеробних таксонів, що асоціюється зі збільшенням концентрації
сукцинату. Беручи до уваги, що проліферативно-запальні феномени широко розглядаються дослідниками як пов'язані з анаеробними мікробними агентами та їхнім потенціалом до індукції широкого спектра цитокінових молекул, доцільно висунути гіпотезу про те, що саме ці мікроорганізми є потенційними етіологічними чинниками. Зростання рівня сукцинату здатне виступати в ролі сигнальної молекули, що демонструє гормоноподібні характеристики, спроможна ініціювати широкий спектр цитокінових сигнальних шляхів та модулювати як прозапальні, так і протизапальні реакції залежно від специфіки клітинного середовища. Акумуляція сукцинату спроможна викликати модифі-
кації в активності метаболічних ферментів, а також впливати на генетичну експресію, таким чином здійснюючи регуляцію метаболічних процесів та клітинної відповіді при патологічних умовах, що характеризуються запально-некротичними та запально-проліферативними явищами.