Представлено сучасні погляди на «класичні» інфекційні хвороби на прикладі дифтерії, кашлюка, бешихи та псевдомембранозного коліту, спричиненого Clostridiumdifficile. Розглядаються таксономічні аспекти та роль молекулярно-генетичних методів у дослідженні факторів патогенності бактерій.

Мета. З’ясувати потенційні шляхи розширення видового спектру та фактори стабільності чинників окремих бактерійних інфекційних хвороб. Проаналізовано результати дослідження вітчизняних та зарубіжних авторів щодо таксономії збудників дифтерії, кашлюка, бешихи та псевдомембранозного коліту, які ґрунтуються на фенотипових видових характеристиках та результатах сучасних методів молекулярної біології із врахуванням типовості клінічної картини, яка пов’язана з реалізацією факторів вірулентності відповідних збудників.

Висновки. Еволюція збудників інфекційних хвороб є процесом специфічним для кожного виду і розширен-ня видового спектру є більш імовірним у тих випадках, коли близькі види є збудниками хвороб у тварин або є частиною резидентної нормомікробіоти людського організму, а експресія їхніх факторів вірулентності має багатофакторний характер (як у випадку дифтерії). Важливими факторами є і процеси, які послаблюють стабільність генетичного гомеостазу людини та тварин