УДК: 611.216.1/.2-002-073.75

Численні наукові дослідження присвячені вивченню морфологічної будови приносових пазух та 
діагностичних критеріїв їх уражень. 
Мета роботи: дослідження та порівняння частоти ізольованих та поєднаних синуситів верхньощелепних 
та лобових пазух за даними рентгенографічного обстеження. 
Об’єкт і методи дослідження. Проаналізовано 100 анонімізованих рентгенограми осіб зрілого віку (50 
чоловіків та 50 жінок), які проходили обстеження з приводу запальних уражень приносових пазух. Всі знімки 
були виконані в потилично-підборідній проекції за Уотерсом.
Результати дослідження. В опрацьованій вибірці виявлено різні варіанти ізольованих або поєднаних 
запальних уражень верхньощелепних та лобових пазух. У 100% обстежених спостерігали ознаки одно- або 
двохстороннього гаймориту. У 84% обстежених осіб діагностовано ураження лише верхньощелепних пазух, 
у 16% – поєднане ураження верхньощелепних та лобових пазух. Частка чоловіків з одностороннім катараль-
ним гайморитом становила 22% з двостороннім катаральним гайморитом також 22%, з двостороннім ексуда-
тивним гайморитом – 24%, з одностороннім ексудативним гайморитом – 14%. Частка жінок з двостороннім 
катаральним гайморитом становила 30%, з одностороннім – 20%, з двостороннім ексудативним гайморитом I

– 16%, з односторонній – 20%. Двостороннє поєднане ураження верхньощелепних та лобових пазух виявлено у 4% обстежених, одностороннє – у 7%. Жодного випадку ізольованого фронтиту в опрацьованій вибірці не виявлено.
Висновки. За даними рентгенографічного обстеження запальні процеси у верхньощелепних пазухах спо-
стерігаються у 6 разів частіше, ніж у лобових. Ізольовані ураження верхньощелепних пазух виявлено у 5 разів частіше, ніж у поєднанні ураження верхньощелепної та лобової пазух.
Ключові слова: верхньощелепні пазухи, лобові пазухи, гайморит, фронтит, рентгенографія. 

 Практика показує, що болі лицевої ділянки голови сприймаються пацієнтами і лікарями, як прояв 
риносинуситу. Неможливість віддиференціювати риногенний від нериногенного болю голови  призводить до 
гіпердіагностики риносинуситу, а те, у свою чергу, до неадекватного лікування.
Метою нашого дослідження стало опрацювання клінічного випадку пацієнта з кластерними болями голо-
ви на тлі рецидивуючого риносинуситу.
Описано клінічний випадок пацієнта Х, 38 років, який звернувся із скаргами на приступоподібні, інтенсивні 
болі пекучого характеру у лобній ділянці голови зліва, що виникали вночі та супроводжувалися відчуттям за-
кладеності, лоскотання і свербіжу в носі та незначною кількістю слизових виділень. Болі тривали до 2-3 годин, їх інтенсивність не зменшувалася після прийому нестероїдних протизапальних препаратів. Також пацієнт відмічав одноразову блювоту на фоні болю, після чого остання дещо зменшилася і залишилося відчуття ниття (синяка) у ділянці брови зліва.
Проведено аналіз анамнезу, результати об’єктивного обстеження та комп’ютерної томографії порожнини  
носа і приносових пазух. З’ясовано  структурні та морфометричні особливості лобових, верхньощелепних, та 
клиноподібної пазух і комірок решітчастого лабіринту, проведено аналіз виявлених змін. Для корекції симп-
томатичного лікування призначено консультацію ненвропатолога. На підставі результатів огляду  пацієнту 
доповнено діагноз та відкориговано лікування. Після відкоректованого лікування, пацієнт відмітив зниження 
інтенсивності лицевого болю. Беручи до уваги полігамність симптомів риносинуситу, серед яких є і біль у лицевій ділянці  голови, інколи  важко віддифенціювати причину останнього. Тому пацієнтам із риносинуситами, у яких характер болю не є типовим, не відповідає важкості запалення слизової оболонки носової порожнини та приносових пазух та не піддається лікуванню,  необхідна консультації суміжних спеціалістів для визначення подальшої тактики лікування. 
Ключові слова: риносинусит, лобна пазуха, верхньощелепна пазуха, кластерний біль голови, носова перегородка.

УДК  611.716.1/.4-018.4-073.75

Анотація. Однією з основних умов успішного дентального протезування є належний об’єм і задовільна якість кісткової тканини щелеп. Метою нашого дослідження стало вивчення якісних показників кісткової тканини нижньої щелепи у осіб зрілого віку в нормі та з’ясування їх змін при різних патологічних станах і після втрати зубів. Встановлено, що щільність кісткової тканини тіла нижньої щелепи є неоднорідною і має певні закономірності співвідношення: її показники є вищими на рівні основної частини, у порівнянні з комірковою; поступово зростають від різцевих сегментів до сегментів великих кутніх зубів і, в цілому, у жінок є дещо вищими, ніж у чоловіків. Після втрати зубів та на фоні системних метаболічних розладів щільність кісткової тканини нижньої щелепи знижується. Зміну показників щільності кісткової тканини при збереженій її структурі можна розглядати як доклінічний діагностичний критерій розвитку її патології.

Abstract. One of the main conditions for successful dental prosthetics is the adequate volume and satisfactory quality of the bone tissue of the jaws. The purpose of our work was to study the quality indicators of the bone tissue of the lower jaw of adults in norm and to find out their changes in various pathological conditions and after tooth loss. It was established that the density of the bone tissue of the body of the lower jaw is heterogeneous and has certain patterns of ratio: its indicators are higher at the level of its body, compared to the alveolar part; gradually increase from the incisor segments to the segments of molars and, in general, in women are higher than in men. After the loss of teeth and on the background of systemic metabolic disorders, the density of bone tissue of the lower jaw decreases. A change in the density of bone tissue with its structure preserved can be considered as a preclinical diagnostic criterion for the development of its pathology.

УДК 611.716.1/.4-018.4:612.015.7]-055-053.8

Анотація. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я патологія кісткової  тканини сьогодні посідає четверте місце серед основних медико-соціальних проблем  сучасності, поступаючись лише захворюванням серцево-судинної системи, онкологічним  захворюванням та цукровому діабету. Метою нашого дослідження стало з’ясування  особливостей мінерального складу кісткової тканини щелеп у чоловіків та жінок зрілого  віку в період «піку» кісткової маси. Встановлено, що і у чоловіків і у жінок серед  мінеральних макроелементів найвищі показники має вміст кальцію, найнижчі – вміст  магнію. Серед мікроелементів найвищими є показники стронцію у чоловіків, стронцію та калію – у жінок, а найнижчими – показники заліза у чоловіків, заліза та цинку – у жінок. У чоловіків вищим є вміст кальцію, фосфору та цинку, у жінок – вміст магнію, натрію, калію та заліза. Питома частка кальцію є вищою у чоловіків, частки фосфору, магнію, натрію, калію, заліза та стронцію – у жінок.

Abstract. According to the World Health Organization, nowadays the bone tissue pathology takes fourth place among the main medical and social problems of our time, after cardiovascular system diseases, cancer and diabetes. The aim of our study was to clarify the mineral composition of the bone tissue of the men and women jaws of mature age during the "peak" period of bone mass. It was showed that both men and women have the highest calcium content among mineral macroelements, and the lowest magnesium content. Among macroelements, strontium is the highest in men, strontium and potassium in women, and iron is the lowest in men, iron and zinc in women. Men have a higher content of calcium, phosphorus and zinc, while women have a higher content of magnesium, sodium, potassium and iron. The specific proportion of calcium is higher in men, while the proportion of phosphorus, magnesium, sodium, potassium, iron and strontium is higher in women.

УДК:611.841.019:611.13̸.16\:616.379-008.64-036.12-092.4.

   Проблема цукрового діабету має велике медичне та соціальне значення. Це зумовлено труднощами ранньої діагностики, широким розповсюдженням та важкістю наслідків хвороби, незважаючи на успіхи її лікування. За прогнозами, до 2030 року їх кількість може зрости до 643 млн або навіть 700 млн. Кількість людей з діабетом у віці 20-79 років в Україні складає 2 млн 325 тисяч. Хоча новітні технології діагностики та лікування широко    застосовуються, діабетична ретинопатія все ще є однією з найпоширеніших причин інвалідності серед працездатного населення. Очні ускладнення цукрового діабету і сьогодні становлять величезну медичну та соціальну проблему у всьому світі. Метою нашого дослідження стало з’ясування особливостей гемомікроциркуляторного русла кон’юнктиви ока щура у субхронічний та хронічний періоди перебігу експериментального стрептозотоциніндукованого цукрового діабету. Методи. Дослідження проводили на 25 статевозрілих безпородних білих щурах –самцях, масою 120-130 г. Експериментальний цукровий діабет викликали шляхом одноразового внутрішньоочеревинного введення стрептозотоцину фірми "Sigma" з розрахунку 6 мг на 100 г маси тіла (приготованому на 0,1 моль цитратному буфері, рΗ=4,5). Розвиток цукрового діабету контролювали впродовж 2 тижнів за зростанням рівня глюкози в крові, яку вимірювали глюкозооксидазним методом. Дослідження проводили з другого тижня експерименту на тваринах з рівнем глюкози понад 13,48 ммоль на 1 л. У роботі використовували 2 групи тварин: 1 - група (10 тварин) - з цукровим діабетом, що розвивається (2 тижні після введення стреп-тозотоцину); 2 - група (10 тварин) - з цукровим діабетом, що розвинувся (6 тижні після введення стрепто-зотоцину); 3- група була контрольною (5 тварин), отримували ін'єкції 0,9% фізіологічного розчину упродовж 6 тижнів. Перед забором матеріалу дослідної ділянки тварину виводили з експерименту за допомогою диетилового ефіру. Для мікроскопічного дослідження використовували кон’юнктиву і очні яблука щурів. Препарати попередньо контрастовані (тушшю) вивчали під бінокулярною лупою у прохідному світлі. Мікроскопічні дослідження та фотографування препаратів здійснювали за допомогою мікроскопа МБІ – 1 і цифровим фотоапаратом Nicon D 3100. Результати та підсумок. Як показали наші дослідження, більшу щільність капілярна сітка має в ділянці нижньої перехідної складки кон’юнктиви очного яблука щура. Візуально проглядаються поодинокі капіляри, що мають лінійний напрямок залягання, або окремі ділянки капілярної сітки у вигляді одної чи декількох петель. Досить часто петлі капілярної сітки кон’юнктиви мають полігональну форму. У хворих на експериментальний діабет, викликаний стрептозотоцином, характерним проявом у кон'юнктиві є поява капілярних мікроаневризм, переважно венозного коліна, поява звивистості, зменшення щільності капілярної сітки і, як наслідок, облітерації частини капілярів. Можна чітко стверджувати, що при діабеті відмічається зменшення їхніх просвітів. Проведене дослідження дасть можливість створити патоморфологічне підґрунтя для встановлення оптимальних, з точки зору експериментальної морфології, термінів проведення у майбутньому медикаментозної корекції змін у судинних ланках очного яблука щура у субхронічний та хронічний періоди з метою стабілізації виникаючих та в подальшому прогресуючих явищ діабетичної мікроангіопатії.
Ключові слова: око, кон’юнктива, гемомікроциркуляторне русло, капіляр, ангіопатія, експеримент, діабет, щур.