УДК 616.12-005. 4-008.4-085. 273. 52

У статті представлено сучасні підходи до антитромботичної терапії в пацієнтів з гострим коронарним синдромом (ГКС), згідно з Настановами Європейського товариства кардіологів (ЄТК) від 2023 року [1]. Проаналізовано алгоритм призначення антитромбоцитарних препаратів та особливості застосування навантажувальних доз, принципи лікування антикоагулянтами в гострій фазі ГКС. Розглянуто альтернативні антиагрегантні стратегії, з врахованням ризику кровотеч. Підкреслено важливість персоніфікованого підходу до менеджменту пацієнтів з ГКС.

 Ключові слова. Гострий коронарний синдром, антитромботична терапія, антитромбоцитарні препарати, антикоагулянти, ризик кровотечі, альтернативні антиагрегантні стратегії.

The article presents modern approaches to antithrombotic therapy in patients with acute coronary syndrome (ACS) according to the European Society of Cardiology (ESC) Guidelines from 2023 [1]. The algorithm for prescribing antiplatelet drugs and the features of the use of loading doses, the principles of treatment with anticoagulants in the acute phase of ACS are analyzed. Alternative antiplatelet strategies are reviewed, considering bleeding risk. The importance of a personalized approach to the management of ACS patients is emphasized. 

 Keywords. Acute coronary syndrome, antithrombotic therapy, antiplatelet drugs, anticoagulants, bleeding risk, alternative antiplatelet strategies.

УДК 616.127-002.28-018-008.1:(616.127-005.8+616.12-008.331.1+[616.98:578.834.1])

З’ясувати особливості структурно-функціонального стану міокарда та проявів системного запалення в пацієнтів з гострим інфарктом міокарда з елевацією сегмента ST за наявності таких чинників ризику як артеріальна гіпертензія й перенесений COVID-19.

Матеріал і методи. У дослідження включено 68 пацієнтів зі STEMI у віці від 45 до 83 років (середній вік 63,80±9,30 роки), яким упродовж 24 годин з моменту виникнення клінічних проявів було проведено первинне черезшкірне коронарне втручання із стентуванням інфарктпов’язаної коронарної артерії. Частка чоловіків склала 71,43 (60,36-81,33) %, жінок – 28,57 (18,67-39,64) %. Артеріальна гіпертензія була наявна у 46 осіб, COVID-19 в анамнезі – у 26 (67,64 (56,14-78,17) % та 38,24 (27,12-50,01) % серед усіх обстежених відповідно); 17 пацієнтів мали обидва чинники ризику, їх частка в загальній вибірці складала 25,00 (15,51-35,90) %.

Усім пацієнтам здійснювались загальноприйняті обстеження згідно локальних клінічних протоколів. Додатково визначався вміст у крові натрійуретичного пептиду (NT-proBNP) та С-реактивного протеїну, а також проводилось ультразвукове обстеження серця – на стаціонарному етапі лікування та через 6 тижнів спостереження. Результати оцінювали із застосуванням описових методів статистичного аналізу (середнє арифметичне та його стандартне відхилення; медіана та процентиль, частки та їхні 95 % довірчі інтервали, розраховані за методами Вальда та Фішера), непарного критерію Стьюдента, кореляційного аналізу за Пірсоном.

Результати й обговорення. У більшості пацієнтів з артеріальною гіпертензієюпри поступленні в стаціонар з приводу STEMI наявне патологічне ремоделювання міокарда, яке у 32,61 (19,97-46,69) % випадків представлене концентричною гіпертрофією, а в 26,09 (14,56-39,59) % – концентричним ремоделюванням лівого шлуночка. В цих осіб на момент госпіталізації достовірно знижена фракція викиду лівого шлуночка (50,00±9,40 %; p<0,001) і вищий від референтних значень вміст у крові NT-proBNP (0,50 (0,30;3,30) нг/мл) та С-реактивного протеїну (8,98 (2,30;18,60) МО/мл), р<0,05. Упродовж 6 тижнів спостереження фракція викиду лівого шлуночка зросла до 55,30±6,80 % (р=0,003), рівень С-реактивного протеїну набув нормальних значень (2,25 (2,30;3,20) МО/мл, p<0,001), однак практично не змінився вміст у крові NT-proBNP (0,50 (0,40;1,30) нг/мл, р=0,19), що свідчить про збереження проявів серцевої недостатності в цих пацієнтів. Кореляційний зв’язок між NT-proBNP та фракцією викиду за наявності артеріальної гіпертензії обернений і слабкий (r=-0,29; р=0,06). У пацієнтів, що перенесли COVID-19, нормальну геометрію лівого шлуночка при госпіталізації відмічено лише в 23,08 (9,24-40,84) % випадків; переважали, як і в осіб з артеріальною гіпертензією, концентрична гіпертрофія (42,31 (24,34-61,40) % випадків) та концентричне ремоделювання (у 34,62 (17,90-53,58) % хворих). У динаміці спостереження фракція викиду лівого шлуночка у цієї категорії пацієнтів, достовірно знижена на момент поступлення в стаціонар (48,50±9,00 %, p<0,001), а також дещо менша, ніж в осіб з артеріальною гіпертензією (р=0,43), зростала до 51,00±9,80 % (р=0,20); значення С-реактивного протеїну нормалізувались, знижуючись від 8,20 (5,30;14,30) до 2,25 (1,30;2,60) МО/мл (р=0,006); вміст у крові NT-proBNP, який при госпіталізації достовірно перевищував норму та відповідні значення у хворих з артеріальною гіпертензією (p=0,039), статистично значуще зменшувався (від 0,61 (0,30;1,30) до 0,55 (0,40;0,80) нг/мл, р=0,021), що вказує на відчутніше відновлення функції міокарда за наявності перенесеного COVID-19, у порівнянні з таким чинником ризику як артеріальна гіпертензія. Застосування в складі комплексного лікування інгібіторів натрійзалежного котранспортера глюкози 2 типу (дапагліфлозину чи емпагліфлозину) сприяло досягненню кращих результатів щодо геометрії лівого шлуночка та значень NT-proBNP й С-реактивного протеїну, в порівнянні з особами, які не приймали вказаних лікарських засобів, однак достовірних відмінностей між цими категоріями пацієнтів не отримано.

Висновки. Патологічне ремоделювання міокарда (з переважанням концентричної гіпертрофії та концентричного ремоделювання лівого шлуночка), притаманне пацієнтам з артеріальною гіпертензією, погіршує (згідно динаміки вмісту в крові NT-proBNP) за наявності STEMI перебіг раннього післяінфарктного періоду, сприяючи збереженню проявів серцевої недостатності. У пацієнтів, що перенесли COVID-19, на момент появи STEMI реєструються концентрична гіпертрофія (майже в половини хворих) та концентричне ремоделювання (практично в третини осіб) лівого шлуночка, що супроводжується значнішим зниженням фракції викиду лівого шлуночка та достовірно вищими значеннями NT-proBNP, у порівнянні з пацієнтами з артеріальною гіпертензією (р=0,50 та p=0,039, відповідно). Перенесений COVID-19 слід розглядати, поряд з артеріальною гіпертензією, важливим чинником ризику несприятливого перебігу STEMI.

To find out the features of the structural and functional state of the myocardium and manifestations of systemic inflammation in patients with acute ST-elevation myocardial infarction in the presence of such risk factors as arterial hypertension and COVID-19.

Material and Methods. The study included 68 patients with STEMI aged 45 to 83 years (mean age 63,80±9,30 years) who underwent primary percutaneous coronary intervention with stenting of the infarcted coronary artery within 24 hours of the onset of clinical manifestations. The proportion of men was 71,43 (60,36-81,33) %, women – 28,57 (18,67-39,64) %. Hypertension was present in 46 patients, and a history of COVID-19 in 26 (67,64 (56,14-78,17) % and 38,24 (27,12-50,01) %; 17 patients had both risk factors, their proportion in the total sample was 25,00 (15,51-35,90) %.

All patients underwent conventional examinations in accordance with local clinical protocols. In addition, the blood levels of natriuretic peptide (NT-proBNP) and C-reactive protein were determined, and an ultrasound examination of the heart was performed at the inpatient stage of treatment and after 6 weeks of follow-up. The results were evaluated using descriptive statistical analysis (arithmetic mean and its standard deviation; median and percentile, proportions and their 95 % confidence intervals calculated using the Wald and Fisher methods), unpaired Student's t-test, and Pearson correlation analysis.

Results and discussion. Most patients with hypertension on admission to the hospital for STEMI have pathological myocardial remodeling, which in 32,61 (19,97-46,69) % of cases is represented by concentric hypertrophy, and in 26,09 (14,56-39,59) % - by concentric left ventricular remodeling. At the time of hospitalization, these patients had a significantly reduced left ventricular ejection fraction (50,00±9,40 %; p<0,001) and higher than the reference values of NT-proBNP (0,50 (0,30;3,30) ng/ml) and C-reactive protein (8,98 (2,30;18,60) IU/ml), p<0,05. During 6 weeks of observation, the left ventricular ejection fraction increased to 55,30±6,80 % (p=0,003), the level of C-reactive protein reached normal values (2,25 (2,30;3,20) IU/mL, p<0,001), but the blood level of NT-proBNP (0,50 (0,40;1,30) ng/mL, p=0,19) remained practically unchanged, indicating the persistence of heart failure in these patients. The correlation between NT-proBNP and ejection fraction in the presence of hypertension is inverse and weak (r=-0,29; p=0,06). In patients with COVID-19, normal left ventricular geometry at hospitalization was noted in only 23,08 (9,24-40,84) % of cases; concentric hypertrophy (42,31 (24,34-61,40) % of cases) and concentric remodeling (34,62 (17,90-53,58) % of patients) prevailed, as in patients with hypertension. In the dynamics of observation, the left ventricular ejection fraction in this category of patients, which was significantly reduced at the time of admission to the hospital (48,50±9,00 %, p<0,001), and also slightly lower than in patients with arterial hypertension (p=0,43), increased to 51,00±9,80 % (p=0,20); C-reactive protein values were normalized, decreasing from 8,20 (5,30;14,30) tо 2,25 (1,30;2,60) IU/mL (p=0,006); the blood content of NT-proBNP, which at hospitalization significantly exceeded the norm and the corresponding values in patients with hypertension (p=0,039), statistically significantly decreased (from 061 (0,30;1,30) to 0,55 (0,40;0.80) ng/ml, p=0,021), indicating a more significant recovery of myocardial function in the presence of COVID-19 compared with such a risk factor as hypertension. The use of sodium-dependent glucose cotransporter type 2 inhibitors (dapagliflozin or empagliflozin) as part of complex treatment contributed to better results in left ventricular geometry and NT-proBNP and C-reactive protein values compared with patients who did not take these drugs, but no significant differences were obtained between these categories of patients.

Conclusions. Pathologic myocardial remodeling (with predominance of concentric hypertrophy and concentric remodeling of the left ventricle), inherent in patients with hypertension, worsens (according to the dynamics of NT-proBNP in the blood) the course of the early postinfarction period in the presence of STEMI, contributing to the preservation of heart failure. In patients with COVID-19, at the time of STEMI, concentric hypertrophy (in almost half of patients) and concentric remodeling (in almost a third of patients) of the left ventricle are recorded, accompanied by a significant decrease in left ventricular ejection fraction and significantly higher NT-proBNP values compared with patients with hypertension (p=0,50 and p=0,039, respectively). COVID-19 should be considered, along with arterial hypertension, an important risk factor for adverse STEMI.

УДК 616.127-005.8-06:(616.12 - 008.46-036.4 + 616-002- 039.54)]-038 

Гострий інфаркт міокарда (ГІМ) та серцева недостатність (СН) на грунті цієї патології – складна та до кінця не з’ясована проблема кардіології. Важливим є виявлення ранніх проявів СН та оптимізація лікування, з метою попередження прогресування патологічного ремоделювання міокарда й виникнення небажаних подій. Сприяють появі СН зростання активності системного запалення (АСЗ), а також наявна в пацієнта коморбідність.

Мета - дослідити вплив чинників ризику (ЧР) – артеріальної гіпертензії (АГ), цукрового діабету (ЦД), перенесеного COVID-19 та ожиріння на виникнення СН та АСЗ у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда з елевацією сегмента ST (ST-elevation myocardial infarction, STEMI), які піддавались черезшкірному коронарному втручанню (ЧКВ).

Матеріали і методи. Вдослідження залучено 50 пацієнтів відділення кардіології та реперфузійної терапії Лікарні Святого Пантелеймона м. Львова (66,00 (52,43-78,35) % чоловіків та 34 (21,65-47,57) % жінок), середній вік яких склав 62,01±10,30 років. Проаналізовано вміст у крові NT-proBNP (біомаркера СН) та С-реактивного протеїну (CRP) (біомаркера АСЗ) в день госпіталізації хворих з приводу STEMI (1-а доба з моменту виникнення клінічних проявів хвороби, стентування інфарктпов’язаної коронарної артерії, ІПКА). Результати оцінювали із застосуванням описових методів статистичного аналізу (середнє арифметичне та його стандартне відхилення; медіана та процентиль, частки та їхні 95% довірчі інтервали, розраховані за методами Вальда та Фішера), непарного критерію Стьюдента, кореляційного аналізу за Пірсоном.

Результати. Середні значення NT-proBNP у досліджуваних пацієнтів склали 0,50(0,30;2,60) нг/мл, CRP – 10,50(6,00;20,80) МО/мл (р<0,05, у порівнянні з параметрами норми). Рівні NT-proBNP достовірно (р<0,05) перевищували верхню межу референтних значень за наявності АГ (0,50(0,30;3,30) нг/мл); ЦД (0,61(0,30;4,37) нг/мл); перенесеного COVID-19 (0,61(0,32;3,36) нг/мл) (а також без наявності цього ЧР – 0,49(0,15;1,37) нг/мл); ожиріння (0,31(0,19;3,80) нг/мл). Середні значення NT-proBNP у пацієнтів з перенесеним COVID-19 статистично значимо (р<0,05) перевищували відповідні пацієнтів без його наявності в анамнезі.      

Вміст у крові CRP був достовірно (р<0,05) вищим від нормальних значень у пацієнтів з АГ (11,05(5,60;25,90) МО/мл); ЦД (15,20(7,06;25,20) МО/мл) (а також без наявності цього ЧР – 9,50(5,54;18,20) МО/мл); перенесеним COVID-19 (12,52(8,20;19,65) МО/мл) (а також без його наявності в анамнезі - 9,99(5,60;20,06) МО/мл); ожирінням (9,63(6,52;35,00) МО/мл) (а також без цього ЧР – 10,50(5,81;18,40) МО/мл). Середні значення CRP у пацієнтів із ЦД та перенесеним COVID-19 статистично значимо (р<0,05) перевищували відповідні пацієнтів без наявності цих ЧР.

Кореляційний зв’язок між значеннями NT-proBNP та CRP був прямим – сильним за наявності ЦД (r=0,78; р=0,012) та перенесеного COVID-19 (r=0,69; р=0,001), середньої сили - у пацієнтів з АГ (r=0,55; р=0,0004).                       

Висновки. У пацієнтів зі STEMI, яким проводилась реваскуляризація міокарда, вже в першу добу захворювання виникають прояви СН та значно зростає АСЗ, чому сприяють такі чинники ризику як АГ, ЦД, перенесений COVID-19 та ожиріння. За наявності ЦД та перенесеного COVID-19 раннім маркером виникнення СН, поряд з NT-proBNP, слід розглядати CRP, на що вказує прямий сильний кореляційний зв’язок між цими показниками у такої категорії осіб.    

Ключові слова: гострий інфаркт міокарда з елевацією сегмента ST, серцева недостатність, NT-proBNP, активність системного запалення, С-реактивний протеїн, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, перенесений COVID-19, ожиріння.

Acute myocardial infarction (AMI) and heart failure (HF) resulting from this condition remain complex and not fully understood problems in cardiology. It is important to detect early manifestations of HF and optimize treatment to prevent pathological myocardial remodeling and the occurrence of adverse events. The increase in systemic inflammation activity (SIA) and the presence of comorbidities in patients contribute to the development of HF.

The aim of the study- to investigate the impact of risk factors (RF) such as arterial hypertension (AH), diabetes mellitus (DM), history of COVID-19, and obesity on the occurrence of HF and SIA in patients with ST-elevation myocardial infarction (STEMI) who underwent percutaneous coronary intervention (PCI).

Materials and Methods. The study involved 50 patients from the cardiology and reperfusion therapy department of St. Panteleimon Hospital in Lviv (66.00 (52.43-78.35) % men and 34 (21.65-47.57) % women), with an average age of 62.01±10.30 years. Blood levels of NT-proBNP (a biomarker of HF) and C-reactive protein (CRP) (a biomarker of SIA) were analyzed on the day of hospitalization for STEMI (the first day from the onset of clinical symptoms, stenting of the infarct-related coronary artery, IRCA). Results were evaluated using descriptive statistical analysis methods (mean and standard deviation; median and percentile, fractions and their 95% confidence intervals, calculated by the Wald and Fisher methods), unpaired Student's t-test, and Pearson correlation analysis.

Results. The average NT-proBNP levels in the studied patients were 0.50 (0.30; 2.60) ng/ml, and CRP levels were 10.50 (6.00; 20.80) IU/ml (p<0.05, compared to normal parameters). NT-proBNP levels significantly (p<0.05) exceeded the upper reference limit in the presence of AH (0.50 (0.30; 3.30) ng/ml); DM (0.61 (0.30; 4.37) ng/ml); history of COVID-19 (0.61 (0.32; 3.36) ng/ml) (as well as without this RF – 0.49 (0.15; 1.37) ng/ml); obesity (0.31 (0.19; 3.80) ng/ml). The average NT-proBNP levels in patients with a history of COVID-19 were significantly (p<0.05) higher compared to those in patients without it.

CRP levels in blood were significantly (p<0.05) higher than normal values in patients with AH (11.05 (5.60; 25.90) IU/ml); DM (15.20 (7.06; 25.20) IU/ml) (as well as without this RF – 9.50 (5.54; 18.20) IU/ml); history of COVID-19 (12.52 (8.20; 19.65) IU/ml) (as well as without it in history – 9.99 (5.60; 20.06) IU/ml); obesity (9.63 (6.52; 35.00) IU/ml) (as well as without this RF – 10.50 (5.81; 18.40) IU/ml). Average CRP levels in patients with DM and a history of COVID-19 were significantly (p<0.05) higher compared to those without these RFs.

The correlation between NT-proBNP and CRP levels was direct – strong in the presence of DM (r=0.78; p=0.012) and history of COVID-19 (r=0.69; p=0.001), medium strength in patients with AH (r=0.55; p=0.0004).

Conclusions. In patients with STEMI who underwent myocardial revascularization, early manifestations of HF and a significant increase in SIA occur within the first day of the disease, promoted by such risk factors as AH, DM, history of COVID-19, and obesity. In the presence of DM and history of COVID-19, CRP should be considered an early marker of HF occurrence alongside NT-proBNP, as indicated by a strong direct correlation between these indicators in this category of individuals.

Keywords: ST-segment elevation acute myocardial infarction, heart failure, NT-proBNP, systemic inflammatory activity, C-reactive protein, hypertension, diabetes, COVID-19, obesity.

УДК 616.127-005.8-036.11-073.97:[616.98:578.834.1]-089.819.1-036

Гострий інфаркт міокарда з елевацією сегмента ST (ST-elevation myocardial infarction, STEMI) на сьогодні залишається провідною причиною госпітальної смертності. Пріоритетом у лікуванні таких пацієнтів є якнайшвидше проведення реперфузійної терапії з відкриттям просвіту інфарктпов’язаної коронарної артерії (ІПКА) шляхом її стентування. Перебіг STEMI визначає якість відновлення перфузії міокарда, а  також наявні у хворого чинники ризику (ЧР), серед яких все більшу увагу привертає перенесений COVID 19.

Мета – оцінити особливості перебігу STEMI у пацієнтів, що перенесли COVID 19, з врахуванням ефективності відновлення міокардіальної перфузії після стентування ІПКА, активності системного запалення, проявів серцевої недостатності, характеру аритмій та структурно-функціонального стану міокарда. 

Матеріал і методи. У дослідження включено 135 пацієнтів із STEMI, які упродовж 24 годин від початку симптомів піддавались черезшкірному коронарному втручанню (ЧКВ) із стентуванням ІПКА. Пацієнтів розподілено на дві групи: із перенесеним COVID-19 (n=76) та без наявності цього ЧР (n=59). Оцінено рівні С-реактивного протеїну (СРП), фібриногену (ФГ), NT-proBNP; швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ); результати добового моніторування (ДМ) ЕКГ, ехокардіографії; показники міокардіальної перфузії (за шкалою MBG – Myocardial blush grade) та геометрію лівого шлуночка (ЛШ).

Результати. Повне відновлення коронарного кровоплину (TIMI-3) після стентування ІПКА було наявне у всіх пацієнтів; оптимальний рівень міокардіальної перфузії (MBG_TIMI-3 3) досягнуто майже в 2/3 хворих. Серед пацієнтів з недостатнім відновленням перфузії міокарда (MBG_TIMI-3 ≤ 2) спостерігали достовірно вищі рівні СРП, ФГ та NT-proBNP, які в осіб, що перенесли COVID-19, статистично значуще переважали відповідні в пацієнтів без цього ЧР. Одночасно у всіх пацієнтів відмічали легке зниження функції нирок (згідно із значеннями ШКФ). Упродовж доби після ЧКВ (за результатами ДМ ЕКГ) реєструвались часті надшлуночкові та шлуночкові екстрасистоли і пароксизми тахікардій, з тенденцією до більшої частоти суправентрикулярних аритмій та тривалості епізодів шлуночкових тахікардій у пацієнтів із перенесеним COVID 19. У пацієнтів з недостатнім відновленням міокардіальної перфузії зміни показників структурно-функціонального стану міокарда (збільшення кінцево-діастолічного розміру та зниження фракції викиду (ФВ) ЛШ) були виразнішими, у порівнянні з хворими з оптимальною перфузією, а за наявності перенесеного COVID 19 ФВ ЛШ в динаміці спостереження знижувалась, в той час як у пацієнтів без цього ЧР – зростала (р ≥ 0,05). За наявності перенесеного COVID-19 частіше спостерігали патологічне ремоделювання ЛШ. 

 Висновки. Перенесена коронавірусна хвороба є важливим чинником ризику несприятливого перебігу STEMI. У таких пацієнтів недостатнє відновлення міокардіальної перфузії асоціюється з вищою активністю системного запалення, виразнішими проявами серцевої недостатності, частішим виникненням суправентрикулярних аритмій, гіршими показниами структурно-функціонального стану міокарда та більшою часткою випадків патологічного ремоделювання лівого шлуночка.

Ключові слова: гострий інфаркт міокарда з елевацією сегмента ST, перенесений COVID-19, стентування інфарктпов’язаної коронарної артерії, перфузія міокарда, особливості перебігу.    

Abstract. Acute ST-segment elevation myocardial infarction (STEMI) remains one of the leading causes of in-hospital mortality today. The priority in the treatment of such patients is the earliest possible initiation of reperfusion therapy aimed at restoring patency of the infarct-related coronary artery (IRA) through stent implantation. The clinical course of STEMI depends on the quality of myocardial perfusion recovery and the presence of patient's risk factors (RFs), among which a history of COVID-19 is receiving increasing attention.

Objective: To assess the clinical course characteristics of STEMI in patients with a history of COVID-19, focusing on the effectiveness of myocardial perfusion restoration after IRA stenting, systemic inflammation activity, manifestations of heart failure, types of arrhythmias, and myocardial structural and functional parameters.

Materials and Methods: The study included 135 patients with STEMI who underwent percutaneous coronary intervention (PCI) with IRA stenting within 24 hours of symptom onset. Patients were divided into two groups: those with a prior history of COVID-19 (n=76) and those without this risk factor (n=59). Levels of C-reactive protein (CRP), fibrinogen (Fg), NT-proBNP, glomerular filtration rate (GFR), results of 24-hour electrocardiographic (ECG) monitoring, echocardiographic parameters, myocardial perfusion according to the Myocardial Blush Grade (MBG) scale, and left ventricular (LV) geometry were evaluated.

Results: Complete coronary blood flow restoration (TIMI-3) was achieved in all patients. Optimal myocardial perfusion (MBG _TIMI-3 = 3) was observed in approximately two-thirds of the cohort. Among patients with suboptimal myocardial perfusion recovery (MBG _TIMI-3 ≤ 2), significantly higher levels of CRP, fibrinogen, and NT-proBNP were found, with statistically higher values in individuals with a history of COVID-19 compared to those without this risk factor. All patients showed mild renal dysfunction based on GFR values. Within 24 hours post-PCI, 24-hour ECG monitoring revealed frequent supraventricular and ventricular extrasystoles and tachycardia paroxysms, with a tendency toward more frequent supraventricular arrhythmias and longer episodes of ventricular tachycardia in prior COVID-19 patients. In patients with impaired myocardial perfusion, echocardiographic indicators of myocardial structure and function—such as increased end-diastolic diameter and reduced left ventricular ejection fraction (LVEF)—were more markedly altered compared to those with optimal perfusion. Notably, in patients with a history of COVID-19, LVEF tended to decline over time, whereas in those without this risk factor, it improved (p ≥ 0.05). Pathological LV remodeling was more frequently observed in patients with a history of COVID-19.

Conclusions. A history of coronavirus disease represents a significant risk factor for adverse outcomes in patients with STEMI. In this population, impaired  myocardial perfusion is associated with heightened systemic inflammation, more severe manifestations of heart failure, a higher incidence of supraventricular arrhythmias, poorer structural and functional myocardial parameters, and an increased prevalence of pathological left ventricular remodeling.

Keywords: ST-segment elevation myocardial infarction, prior COVID-19, infarct-related coronary artery stenting, myocardial perfusion, clinical course features

Гострий інфаркт міокарда з елевацією сегмента ST часто супроводжують значні, нерідко гемодинамічно значимі порушення ритму і провідності, які є важливим прогностичним фактором та які вимагають оптимізації лікувальної тактики. Шлуночкові аритмії, які виникають у дебюті STEMI, є предикторами виникнення несприятливих серцевих подій у таких пацієнтів. Для їх виявлення доцільним є проведення холтерівського моніторування (ХМ) ЕКГ в ранній післяінфарктний період, щоб оцінити характер порушень ритму серця у пацієнтів зі STEMI впродовж першої доби після стентування інфарктзалежної коронарної артерії (КА).

Впродовж 2021-2022 років 46 пацієнтам зі STEMI проведено ХМ ЕКГ упродовж 24 годин зразу ж після стентування інфарктзалежної КА. У дослідженні брали участь хворі віком від 45 до 83 років (середній вік – 63,4 ± 9,6 р.). Відмічено, що середня частота серцевих скорочень (ЧСС) у досліджуваних пацієнтів складала 76,9 ± 15,7 уд/хв, максимальна ЧСС – 111,3 ± 16,2 уд/хв, мінімальна – 58,3 ± 13,7 уд/хв, що відповідало референтним значенням (р>0,05). ШЕ реєструвались у кількості 130 (73; 845), надшлуночкові – 241 (11; 661) за добу, що достовірно перевищувало показники норми. Слід зауважити, що серед пацієнтів у віці до 60 років кількість надшлуночкових екстрасистол упродовж доби в 2,4 рази, а шлуночкових – в 1,3 рази перевищувала референтні значення (р<0,05), в той час як серед пацієнтів у віці понад 60 років кількість як надшлуночкових, так і шлуночкових екстрасистол суттєво не перевищувала показники норми (р>0,05). Коригований інтервал QT (413 ± 31,2 мс) у наших пацієнтів не перевищував допустимі межі (р>0,05). Нами з’ясовано, що упродовж першої доби перебування в стаціонарі у 41% пацієнтів реєструвались ранні ШЕ, у 20% - парні, у 27% - нетривалі «пробіжки» ШЕ (3-5 імпульсів підряд). У 25% пацієнтів виявлені епізоди нестійкої шлуночкової тахікардії (до 10 с). Важливо відмітити, що кількість ШЕ корелювала з важкістю стану пацієнта. Так, одна з пацієнток померла через два дні після стентування низхідної гілки лівої КА; на ЕКГ упродовж доби зафіксовано 4361 ШЕ, з них 142 ранні, а також 18 епізодів нестійкої ШТ (найтриваліший – 8,6 с, з ЧСС 129 / хв).

Упродовж першої доби після стентування інфарктзалежної КА з приводу ІМ у пацієнтів виникають порушеннями ритму, які досить часто вказують на загрозу для життя пацієнта (значна кількість ШЕ, парні та ранні ШЕ, епізоди ШТ). Їх наявність пов’язана з несприятливим прогнозом пацієнта і вимагає відповідної корекції лікувальної тактики.