УДК 611.12-073:004

Мета роботи. Створити віртуальну модель нормального серця і візуалізувати анатомічне розміщення правих та лівих камер. Матеріали та методи. Матеріалом для роботи були результати КТ серця молодого здорового чоловіка. З цих даних створено трьохвимірну модель серця і досліджено анатомічне розміщення правих та лівих відділів. Результати. Створено трьохвимірну модель нормально сформованого нормально розташованого серця. Проведено сегментацію, ротацію віртуальної моделі, віртуальний горизонтальний розтин на рівні середини міжшлуночкової перегородки, створена модель повернута у віртуальній реальності. Виявлено, що праві камери серця в анатомічно правильній позиції розташовані спереду, а ліві позаду. Висновок. Віртуальна реконструкція серця відтворює цифрові дані, зняті з живої особи, тому віртуальна реальність показує функціонуючу будову серця та його камер. В анатомічній позиції серця праве передсердя і шлуночок розташовані вентрально, а ліве передсердя і шлуночок – дорзально. Виявлені розбіжності між термінами і справжнім розташуванням камер серця доцільно врахувати морфологам, кардіологам, хірургам.

УДК 611.12-073:004
Резюме. Розширена реальність поєднує справжній і цифровий світи. Ця технологія знайшла застосування у всіх галузях медицини, в тому числі у кардіохірургії та інтервенційній кардіології. Робота присвячена застосуванню трьох видів розширеної реальності, а саме: віртуальної, підсиленої та  мішаної. Мета – на прикладі немедичних і медичних застосувань пояснити принципи роботи різних видів розширеної реальності; проаналізувати дані спеціалізованих публікацій у галузі втручань на серці. Матеріали. Статті з бази даних Pubmed. Обговорення. Висвітлено важливі деталі  методики створення зображень серця та судин, з якими оперують користувачі. У віртуальній реальності зображення вади серця поглиблено аналізують та виконують віртуальні маніпуляції, які моделюють хід операції. До віртуальної реальності відносять друк серця на 3D-принтері з подальшою роботою над фізичними моделями. У підсиленій реальності створене зображення внутрішньої анатомії вади присутнє біля хірурга, не заважаючи виконувати основні маніпуляції. У змішаній реальності віртуальне зображення накладається на тіло пацієнта, що створює детальну навігаційну карту. Висновки. Застосування розширеної реальності поглиблює розуміння анатомії за рахунок стереоскопічної візуалізації будови серця та судин. Створення моделі вади серця пацієнта і симуляція операції на ній скорочує «криву навчання», покращує професійні навички хірургів і кардіологів, а також дає змогу індивідуалізувати хірургічні та ендоваскулярні втручання. Планування втручань у кардіохірургії та інтервенційній кардіології з технологіями розширеної реальності впливає на прийняття рішень та зменшує тривалість операцій.