УДК 616-08-047.72:[616.24-002.5:615.015.8]:577

Анотація

Питання протидії туберкульозу в Україні є одним з пріоритетних напрямів державної політики у сфері охорони здоров'я і соціального розвитку. Ефективне лікування – основна умова первинної профілактики ТБ. Україна продовжує впроваджувати коротші режими лікування мультирезистентного туберкульозу (МЛС-ТБ), що відповідає рекомендаціям ВООЗ. Розробка моделей прогнозування ефективності лікування дозволить вчасно коригувати етіотропну та патогенетичну терапію туберкульозу та підвищити ефективність лікування.
Мета. Визначити предикторну межу параметрів окремих біохімічних показників для прогнозу ефективності хіміотерапії («успішна» чи «неуспішна») у хворих на туберкульоз легень з множинною лікарською стійкістю (МЛС/Риф-ТБ).
Матеріал. Вивчення особливостей змін показників біохімічних процесів проведено у крові 144 хворих на туберкульоз легень з множинною лікарською стійкістю віком 33,5±2,9 роки до, під час та після завершення лікування. Хворих розподілили на дві групи – успішне (ефективне) лікування (І група – 99 хворих) і неуспішне лікування (ІІ група – 45 хворих).
Результати. Для досягнення мети, на підставі даних комплексного клініко-рентгенологічного та лабораторного обстежень, проведеного кореляційного аналізу визначено прогностично значимі параметри і розроблено критерії прогнозування успішності лікування. Проведений кореляційний аналіз між досліджуваними біохімічними тестами свідчить про предикторну інформативність більшості показників системи ПОЛ – АОЗ, протеінази – інгібітори протеіназ, МСМ – АДА, Нр, α1-АТ – АДА у відношенні вираженості деструктивних змін в легеневій тканині, рівня ендогенної інтоксикації і стану мембранозалежних процесів і, таким чином, ефективності лікування. Визначення цих показників є інформативним клініко-лабораторним доповненням до загально прийнятих методів обстеження.
Висновки. Запропоновані біохімічні критерії дозволяють здійснювати прогноз ефективності хіміотерапії хворих на МЛС/Риф-ТБ легень ще до призначення лікування, а також обґрунтовують доцільність проведення корекції лікування при несприятливому прогнозі хіміотерапії із застосуванням засобів патогенетичної дії, направлених на усунення ендогенної інтоксикації, відновлення реактивності організму, підвищення толерантності до протитуберкульозних препаратів і, відповідно, підвищення ефективності режимів хіміотерапії на стаціонарному етапі.