УДК 613.63.661.168.2

Мета. Обґрунтування гігієнічного регламенту допустимого вмісту репеленту ікаридину у повітрі робочої зони.

Об’єкт і методи дослідження. Ікаридин (1-(1-метилпропоксикарбоніл)-2-(2-гідроксіетил)піперидин), виробництва S.C. Johnson Europlant B.V. (Нідерланди). Методи дослідження - токсиколого-гігієнічні, біохімічні, імунологічні, фізико-хімічні, статистичні.

Результати дослідження та їх обговорення.  Представлені результати токсиколого-гігієнічних досліджень репеленту ікаридину на лабораторних тваринах (білі миші, білі щурі, морські свинках, кролі). Встановлено, що ікаридин за параметрами гострої токсичністі при одноразовому внутрішньошлунковому введенні та однократному інгаляційному впливові відноситься до помірно небезпечних речовин (3 клас небезпеки). Видова чутливість тварин до речовини відсутня. При нанесенні на шкіру ікаридин не викликає загибелі тварин і проявів місце-подразнювальної ​​дії. Вплив на слизові оболонки характеризується незначною пошкоджуючою дією (2 бали). В субхронічному експерименті проявляє слабку кумулятивну активність. Хронічний інгаляційний вплив ікаридину упродовж 4 місяців не викликає змін гематологічних та біохімічних показників, патології респіраторних шляхів і паренхіматозних органів. Ікаридин володіє сенсибілізуючою активністю і викликає зростання циркулюючих у крові імунних комплексів. Не чинить токсичного впливу на репродуктивну функцію. Безпечний в плані розвитку канцерогенного ефекту. На підставі встановлених параметрів токсичності розраховано коефіцієнт запасу, запропоновано гігієнічний регламент допустимого вмісту ікаридину в повітрі робочої зони та розроблено методику вимірювання масової концентрації речовини в повітрі.

Висновки. Гранично допустима концентрація ікаридину в повітрі робочої зони ркомендується на рівні 10 мг/м3, пари + аерозоль, 3 клас небезпеки. Розроблено газохроматографічну методику вимірювання масової концентрації ікаридину в повітрі.

Objective. Substantiation of the hygienic regulations for the permissible content of the repellent icaridin in the air of the working area.

Materials and methods. Icaridin (1-(1-methylpropoxycarbonyl)-2-(2- hydroxyethyl)piperidine), manufactured by S.C. Johnson Europlant B.V. (The Netherlands). Research methods are the following: toxicological-hygienic, biochemical, immunological, physicochemical, statistical.

Results. The results of toxicological and hygienic studies of the repellent icaridin on laboratory animals (white mice, white rats, guinea pigs, rabbits) are presented. It has been established that icaridin, in terms of acute toxicity with a single intragastric administration and a single inhalation exposure, belongs to moderately hazardous substances (hazard class 3). Species sensitivity of animals to the substance is absent. When applied to the skin, icaridin does not cause death of animals and manifestations of an irritant effect. The impact on the mucous membranes is characterized by a slight (minor) damaging effect (2 points). In the subchronic experiment, it shows a weak cumulative activity. Chronic inhalation effect of icaridine for 4 months does not cause changes in hematological and biochemical parameters, pathology of the respiratory tract and parenchymal organs. Icaridin has sensitizing activity and causes an increase in the number of immune complexes circulating in the blood. It does not have a toxic effect on reproductive function and is safe in terms of the development of a carcinogenic effect. Based on the established toxicity parameters, a safety factor was calculated, a hygienic regulation for the permissible content of icaridin in the air of the working area was proposed, and a method for measuring the mass concentration of a substance in the air was developed.

Conclusions. The maximum allowable concentration of icaridin in the air of the working area is recommended at the level of 10 mg/m3, vapors + aerosol, hazard class 3. A gas chromatographic technique for measuring the mass concentration of icaridin in air has been developed.

UDC 613.6.02:616-02:615.012(048.8)

The issue of occupational diseases in chemical and pharmaceutical workers is urgent because it stems from the rapid pace of development, the functional features, and the high biological activity of raw materials used by that industry. The study is aimed at summarizing the information on preconditions and nature of occupational diseases among chemical and pharmaceutical workers based on the analysis of literature data. An important prerequisite for the emergence of occupational diseases is the shortcomings in the production process, leading to pollution of surfaces and workspace air with chemicals through the use of semi-automatic equipment in particular. The harmful substances then enter the bodies of workers through the respiratory system, which is the main and most harmful way. The most dangerous processes are the production and processing of substances with high pharmacological activity, and thus the active pharmaceutical ingredients maybe considered to be the leading causative agents of occupational diseases in the industrial production of medicinal products. The range of diseases diagnosed in pharmaceutical workers is diverse and includes acute intoxication, effects on internal organs, reproductive function, changes in hormonal status, and changes in the hemic system and nervous system. The most common are diseases of respiratory organs and diseases of allergic origin. As a result, influential international organizations and many authors emphasize the need to develop criteria and methods for assessing the harmful effects of medicinal products on the health of workers when authorizing their production.

Стрімкі темпи розвитку, особливості функціонування та висока біологічна активність сировинних матеріалів, що застосовуються, зумовлюють актуальність проблеми професійної захворюваності в працівників хіміко-фармацевтичного виробництва. Метою дослідження було узагальнення інформації про передумови та характер професійної захворюваності серед робітників хіміко-фармацевтичного виробництва, яке проводилось на основі аналізу літературних даних. Показано, що вагомою передумовою виникнення професійних захворювань є недосконалість технологічного процесу виробництва, що призводить до забруднення поверхонь та повітря робочої зони хімічними речовинами за рахунок використання, зокрема, напівавтоматизованої праці. При цьому надходження шкідливих речовин в організм робітників через органи дихання є основним і найбільш небезпечним шляхом. Найбільша небезпека існує під час отримання та переробки субстанцій, що пояснюється високою фармакологічною активністю останніх, і тому саме активні фармацевтичні інгредієнти можна вважати провідним етіологічним чинником професійних захворювань при промисловому виробництві ліків. Спектр захворювань, які фіксувались у робітників фармацевтичних підприємств, є досить різноманітним і включає гострі отруєння, вплив на роботу внутрішніх органів, на репродуктивну функцію, зміни гормонального статусу, зміни в роботі системи крові та нервової системи. Проте найпоширенішими є патології органів дихання та захворювання алергічного генезу. З огляду на це впливовими міжнародними організаціями та багатьма авторами наголошується, що при авторизації лікарських препаратів мають бути одночасно розроблені критерії та методи оцінки їх шкідливого впливу на здоров’я робітників.

УДК 613.63:615.285:614.7 

Анотація. Інсектицид індоксакарб належить до класу оксадіазинів, представники якого широко використовуються у сільськогосподарській промисловості для боротьби зі шкідниками, зокрема лускокрилими комахами. Механізм дії індоксакарбу полягає в інгібуванні натрієвих каналів у нервовій системі комах, що, як наслідок, порушує нервові імпульси та викликає параліч і зрештою призводить до загибелі комах. Його селективність щодо натрієвих каналів комах і мінімальна активність щодо каналів ссавців сприяють його репутації безпечного та ефективного пестициду. Індоксакарб було ретельно оцінено, щоб мінімізувати його вплив на нецільові організми, такі як ссавці, птахи та риби.

Метою роботи є встановлення токсикологічних параметрів та характеру біологічної дії інсектициду індоксакарбу на організм лабораторних тварин із подальшим обґрунтуванням медико-санітарного нормативу – гранично допустимої концентрації у повітрі виробничих приміщень.Токсикологічні параметри і характер біологічної дії на організм лабораторних тварин індоксакарбу надані за узагальненими даними Європейського агентства з хімічних речовин та результатами хронічного токсикологічного експерименту з інтратрахеальним уведенням препарату. Установлено, що індоксакарб за параметрами гострої токсичності за одноразового перорального введення та одноразового нанесення на шкіру відноситься до речовин помірно небезпечних (3-й клас небезпечності), за однократного інгаляційного впливу відноситься до високо небезпечних речовин (2-й клас небезпечності), проявляє помірну подразнювальну дію на слизові оболонки очей, не викликає резорбтивно-токсичного і подразнювального ефектів у разі попадання на шкіру, володіє сенсибілізуючими властивостями. Індоксакарб спричиняє нейротоксичний ефект, не володіє мутагенною і канцерогенною дією.

Висновки. Установлено параметри токсичності, характер біологічної дії на організм лабораторних тварин та обґрунтовано гранично допустиму концентрацію інсектициду індоксакарбу в повітрі робочої зони.

Indoxacarb insecticide belongs to the class of oxadiazines, which are widely used in the agricultural industry for crop pest control, particularly lepidopteran insects. The mechanism of action of indoxacarb consists in the inhibition of sodium channels in the nervous system of insects, which, as a result, disrupts nerve impulses and causes paralysis and ultimately leads to the death of insects [4]. Its selectivity for insect sodium channels and minimal activity for mammalian channels contribute to its rep-utation as a safe and effective pesticide. Indoxacarb has been thoroughly evaluated to minimize its effects on non-target organisms such as mammals, birds and fish. An experimental setting toxicity parameters of indoxacarb with determination of the nature of the bio-logical action on the body of laboratory animals and justification for maximum permissible concentration in the air of the working area were the purpose of the study. Toxicological parameters and the nature of the biological action of indoxacarb on the body of labora-tory animals are provided according to the summarized data of the European Chemicals Agency and the results of a chronic toxicological experiment with intratracheal administration of the drug. It was found that indoxacarb, according to the parameters of acute toxicity, with a single oral adminis-tration and a single application to the skin, belongs to moderately dangerous substances (hazard class 3), with a single inhalation exposure, it belongs to highly dangerous substances (hazard class 2), exhibits a moderate irritating effect on mucous membranes eyes, does not cause resorptive-toxic, irritating effects when it comes into contact with the skin, has sensitizing properties. Indoxacarb causes a neurotoxic effect, does not have a mutagenic or carcinogenic effect.Conclusions. The parameters of toxicity, the nature of the biological effect on the body of laboratory animals were established, and the maximum permissible concentration of the insecticide indoxacarb in the air of the working area was justified.

УДК 615.099:615.285.7:614.7

Анотація. В останнє десятиліття для боротьби з комарами активно використовують інсектициди, отримані з рослин. Перед їх застосуванням необхідно проводити оцінку їх токсичності на лабораторних тваринах. Метою роботи було експериментальне встановлення параметрів токсичності інсектициду Цитріодіолу® з визначення характеру біологічної дії на організм теплокровних тварин та обґрунтуванням гранично допустимої концентрації у повітрі робочої зони. Інсектицид Цитріодіол® досліджували в гострих, підгострих і хронічних експериментах. Робота була проведена на лабораторних тваринах (білих щурах-самцях, білих мишах-самцях, мурчаках та кролях). Установлено, що інсектицид Цитріодіол® за параметрами гострої токсичності за однократного перорального введення належить до малонебезпечних речовин (4-й клас небезпечності). Середня смертельна доза для білих щурів становить 5940 мг/кг. Клінічна картина гострого отруєння характеризується симптомами ураження центральної нервової системи та подразнювальної дії. Клінічні ознаки токсичного ефекту найбільш виражені у тварин, які отримали речовину в дозах 7000–11000 мг/кг. Загибель тварин фіксувалася на тлі адинамії, арефлексії у першу добу досліду. Однократний інгаляційний вплив Цитріодіолу® загибелі білих мишей та білих щурів не викликає. У клінічній картині гострої інгаляційної токсичності спостерігаються симптоми подразнення верхніх дихальних шляхів та гіподинамія. Цитріодіол® проявляє слабкий подразнювальний ефект за попадання на шкіру та сильно виражений подразнювальний ефект – за попадання на слизові оболонки. Субхронічне пероральне введення Цитроідіолу® викликає розвиток клінічної картини інтоксикації, яка розвивається на 20–21 добу експерименту і проявляється зменшенням рухової активності. Коефіцієнт кумуляції перевищує 8,0 і свідчить про слабку кумулятивну активність. Хронічний інгаляційний вплив Цитроідіолу® загибелі тварин не викликає. Спостерігаються зменшення маси тіла, зміна гематологічних і біохімічних показників стану організму лабораторних тварин. Цитріодіол® не викликає сенсибілізації за нанесення на шкіру та не проявляє мутагенних властивостей.

Висновки. Установлено параметри токсичності, характер біологічної дії на організм лабораторних тварин та обґрунтовано гранично допустиму концентрацію інсектициду Цитріодіолу® в повітрі робочої зони.

Abstract. In the last decade, insecticides obtained from plants have been actively used to fight mos-quitoes. Before their use, it is necessary to evaluate their toxicity on laboratory animals. The purpose of the work was to experimentally establish the toxicity parameters of Citriodiol®, to determine the nature of the biological effect on the body of warm-blooded animals and to substantiate the maximum permissi-ble concentration in the air of the working area. Citriodiol® insecticide was studied in acute, subacute and chronic experiments. The work was carried out on laboratory animals (male white rats, male white mice, ants and rabbits). It has been established that Citriodiol® insecticide is classified as a low-hazard substance (hazard class 4) based on the parameters of acute toxicity upon single oral administration. The average lethal dose for white rats is 5940 mg/kg. The clinical picture of acute poisoning is characterized by symptoms of damage to the central nervous system and irritant effects. Clinical signs of the toxic effect are most pronounced in animals that received the substance in doses of 7000 mg/kg - 11000 mg/kg. The death of animals was recorded against the background of adynamia, areflexia on the first day of the exper-iment. A single inhalation exposure to Citriodiol® does not cause the death of white mice and white rats. In the clinical picture of acute inhalation toxicity, symptoms of upper respiratory tract irritation and hypo-dynamia are observed. Citriodiol® has a mild irritant effect when it comes into contact with the skin and a strong irritant effect when it comes into contact with mucous membranes. Subchronic oral administration of Citroidiol®c causes the development of a clinical picture of intoxication, which develops on the 20-21st day of the experiment and is manifested by a decrease in motor activity. The cumulation ratio exceeds 8.0 and indicates weak cumulative activity. Chronic inhalation exposure does not cause the death of animals. A decrease in body weight, a change in hematological and biochemical parameters of the body of laboratory animals is observed. Citriiodiol® does not cause sensitization when applied to the skin and does not show mutagenic prop-erties.

Conclusions. The parameters of toxicity, the nature of the biological effect on the organism of labora-tory animals were established, and the maximum permissible concentration of the insecticide Citriodiol® in the air of the working area was substantiated.