УДК: 614.71:[661.493:546.33]:615.099-047.44

АНОТАЦІЯ:

Мета. Оцінка подразнюючих властивостей і обґрунтування гранично допустимої концентрації натрію перкарбонату у повітрі робочої зони.

Об’єкт і методи дослідження. Натрію перкарбонат. Методи досліджень – токсиколого-гігієнічні, гематологічні, біохімічні, статистичні.

Результати дослідження та їх обговорення. Представлені результати оцінки подразнюючих властивостей натрію перкарбонату, який широко застосовується як екологічний кисневий відбілювач, плямовивідник, дезінфектор та очисник в побуті, промисловості (текстильній, хімічній, косметичній) медицині та сільському господарстві. Робота була проведена на білих щурах-самках, яким інтраназально вводили натрію перкарбонат в дозах, що відповідали в перерахунку на концентрації 90 мг/м3, 30 мг/м3 та 10 мг/м3. Визначення гематологічних і біохімічних показників, поведінкових реакцій і клітинного складу бронхоальвеолярного лаважу проводили на першу та третю добу після введення. Встановлено, що поріг однократної інгаляційної дії за загальнотоксичним ефектом складає 90 мг/м3, про що свідчать зміни гематологічних показників та поведінкових реакцій тварин при інтраназальному введенні натрію перкарбонату. Концентрацію 30 мг/м3 можна вважати порогом подразнюючої дії, оскільки вплив натрію перкарбонату на цьому рівні викликав значимі зміни у співвідношенні клітинних елементів бронхоальвеолярного лаважу та вагового коефіцієнту легень. Натрію перкарбонат викликає порушення функціонального стану дихальної системи у концентрації, які знаходяться нижче порогу інгаляційної дії за загальнотоксичним ефектом і відноситься до речовин зі специфічною подразнюючою дією. З врахуванням порогу та зони подразнюючої дії натрію перкарбонату розраховано гранично допустиму концентрацію у повітрі робочої зони.

Висновки. Натрію перкарбонат відноситься до речовин зі специфічною подразнюючою дією.

Гранично допустима концентрація натрію перкарбонату у повітрі робочої зони рекомендується на рівні 2 мг/м3, аерозоль, 3 клас небезпечності, позначка П – подразнююча дія.

Актуальність теми. Хімічні сполуки з подразнюючими властивостями (альдегіди, органічні кислоти, галогени тощо) є невід’ємною складником сучасних технологічних процесів: від фармацевтичного виробництва до нафтохімії. Постійне впровадження нових хімічних речовин потребує оперативного встановлення гранично допустимих концентрацій (ГДК) для запобігання виникненню професійних захворювань.

Речовини з вибірковою подразнюючою дією характеризуються низьким порогом сприйняття та високою агресивністю щодо слизових оболонок дихальних шляхів та очей. Наукова актуальність проблеми полягає у необхідності чіткого розмежування адаптивних рефлекторних реакцій та патологічних змін у верхніх дихальних шляхах, що потребує прецизійного медико-біологічного обґрунтування медико-санітарних нормативів. Встановлення медико-санітарних нормативів дозволяє мінімізувати ризики розвитку професійних дерматитів, алергічних ринітів та професійної астми, які мають значний соціально-економічний вплив.

Враховуючи ризики аварійних ситуацій на хімічно небезпечних об'єктах та використання специфічних реагентів під час відновлення промислової інфраструктури, контроль за сполуками з вибірковою подразнюючою дією стає критичним фактором збереження трудового потенціалу країни.

УДК 614.71:612.014.46:[546.717:546.33]:616-092.9:001.89

Анотація. Натрій перманганат – неорганічна сполука, сіль натрію та перманганатної кислоти. Застосовується в промислових процесах, водопідготовці й інших видах господарської діяльності як реагент (сильний окисник) і дезінфікуючий засіб. В умовах використання натрію перманганату чи його водних розчинів ця сполука може надходити в повітря робочої зони у вигляді диспергаційних аерозолів і негативно впливати на здоров’я працівників, що зумовлює необхідність розробки медико-санітарного нормативу допустимого вмісту в повітрі робочої зони.

Мета роботи – експериментальне встановлення параметрів токсичності натрію перманганату з визначення характеру біологічної дії на організм теплокровних тварин і наукове обґрунтування медико-санітарного нормативу допустимого вмісту в повітрі робочої зони. Натрію перманганат досліджували в гострих і підгострих експериментах. Робота проведена на лабораторних тваринах (білих щурах-самцях, білих мишах-самцях, мурчаках і кролях). Експериментальними дослідженнями й аналізом літературних даних установлено, що натрій перманганат за параметрами гострої токсичності при одноразовому пероральному введенні належить до помірно небезпечних речовин (3 клас небезпечності), при однократному інгаляційному впливі – до надзвичайно небезпечних речовин (1 клас небезпечності). У клінічній картині гострого отруєння переважають симптоми ураження дихальної та центральної нервової систем. Натрій перманганат має сильну кумулятивну активність, проявляє помірну подразнювальну дію при потраплянні на шкіру й сильну подразнювальну дію при потраплянні на слизові оболонки, належить до речовин з вибірковою дратівливою дією. При довготривалому впливі натрію перманганат викликає неврологічні розлади, може впливати на репродуктивну функцію, сенсибілізуючим і мутагенним ефектом не володіє. Канцерогенний ефект не доведений. Медико-санітарний норматив натрію перманганату в повітрі робочої зони – 0,1 мг/м3, 1 клас небезпечності, аерозоль, позначка П – подразнююча дія.

Висновок. Установлено параметри токсичності, характер біологічної дії на організм лабораторних тварин та обґрунтовано медико-санітарний норматив допустимого вмісту натрію перманганату в повітрі робочої зони.

УДК 615.28:547.233.4:613.155:613.6.01

Анотація. Дидецилдиметиламоній хлорид – четвертинна амонієва сполука четвертого покоління, яка належить до групи катіонних поверхнево-активних речовин. Вони порушують міжмолекулярні взаємодії та дисоціацію ліпідних бішарів. Ця хімічна речовина має кілька біоцидних застосувань: мікробіостатичний дезінфікуючий препарат для профілактики цвілі, захисту деревини, знищення водоростей, фітопатогенних грибів і бактерій; активний діючий інгредієнт великої кількості дезінфекційних засобів, зареєстрованих в Агентстві з охорони навколишнього середовища США (USEPA) і маркованих як інактивуючі віруси пташиного грипу типу А на твердих поверхнях. Дидецилдиметиламоній хлорид використовується в гінекології, хірургії, офтальмології, педіатрії, а також для стерилізації хірургічних інструментів, ендоскопів і дезінфекції поверхонь. В умовах виробництва й застосування дидецилдиметиламоній хлорид може потрапляти в організм працюючих при вдиханні або через контакт зі шкірою, що вимагає обґрунтування гранично допустимої концентрації (ГДК) у повітрі виробничих приміщень.

Мета роботи. Аналіз літературних даних стосовно токсичності й характеру біологічної дії на організм дидецилдиметиламонію хлориду й обґрунтування ГДК у повітрі виробничих приміщень. Аналізом літературних даних установлено, що дидецилдиметиламонію хлорид за параметрами гострої токсичності при одноразовому внутрішньошлунковому введенні належить до помірно небезпечних речовин (3 клас небезпечності), при однократному інгаляційному впливі – до високо небезпечних речовин (1 клас небезпечності), при однократному нанесенні на шкіру – до малонебезпечних речовин (4 клас небезпечності), володіє резорбтивно-токсичною дією при нанесенні на шкіру, слабкими кумулятивними властивостями, проявляє подразнювальну дію при попаданні на шкіру та слизові оболонки, не викликає сенсибілізацію організму. Мутагенний, канцерогенний, ембріотоксичний, тератогенний ефекти й токсична дія на репродуктивну функцію не є лімітуючими критеріями шкідливості дидецилдиметиламонію хлориду. ГДК дидецилдиметиламонію хлориду в повітрі виробничих приміщень 0,1 мг/м3, аерозоль, 1 клас небезпечності, позначка + – потребує спеціального захисту шкіри й очей.

УДК 615.099:615.244.24:547.8(048.8)

Вступ. Одним із найбільш поширених препаратів в Україні із групи бензодіазепінів є гідазепам, зареєстрований як денний транк-
вілізатор. Позитивна динаміка його застосування для лікування тривожних розладів підтверджена у 76,3% пацієнтів, поліпшення
загального самопочуття відмічали 61% пацієнтів. В Україні гідазепам випускається у вигляді таблеток в дозуванні 0,02 г та 0,05 г
Товариством з додатковою відповідальністю «ІНТЕРХІМ» (м. Одеса) та відпускається лише за рецептом під торговою назвою «Гіда-
зепам IC».
Мета дослідження. За даними літератури проаналізувати основні токсикологічні та фармакологічні властивості препарату
«Гідазепам».
Матеріали та методи дослідження. Бібліосемантичний аналіз наукової інформації з використанням баз даних MEDLINE,
PUBMED, бази даних Національної наукової медичної бібліотеки та Національної бібліотеки України В.І. Вернадського. Остаточна
вибірка наукових публікацій, яка відповідала поставленій меті становила 25 робіт.
Результати. Незважаючи на довготривалість використання препаратів похідних 1,4-бенздіазепіну в широкій медичній практиці
не втрачає актуальності питання дослідження їхньої токсичності, у тому числі віддалених наслідків впливу. Результати експеримен-
тальних випробувань вказують на високу біодоступність гідазепаму при пероральному введенні (швидко потрапляє в тонкий киш-
ківник і всмоктується в ньому), ефект первинного проходження (наявність другого піка концентрації – 2 год) та швидке виведення
з організму. Клінічна ефективність і безпека гідазепаму підтверджена даними клінічних досліджень, однак, всебічне вивчення меди-
ко-біологічних властивостей цього препарату триває й сьогодні. Токсикологічними дослідженнями встановлено, що за LD 50 гідазе-
пам відноситься до 3-го класу небезпечності. Оскільки гідазепам є проліками, в результаті процесів метаболізму в організмі людини
утворюються його метаболіти, які є більш фармакологічно активними, ніж вихідна речовина. Незважаючи на значні фармакологічні
переваги гідазепаму перед іншими препаратами групи похідних бензодіазепінів, снодійних засобів, нейролептиків та наркотичних
анальгетиків, у поєднанні із вільним продажем, створюються передумови для зловживання ним.
Висновки. Для оцінки потенційної небезпечності гідазепаму та визначення перспектив його подальшого застосування необхідно
розширити спектр досліджень токсикологічного напряму із використанням альтернативних тест-моделей.
Ключові слова: гідазепам, бензодіазепіни, антидепресантні препарати, токсикологічні властивості, фармакологічна дія.