UDC 617-092.3

Вступ. Останнім часом особливий інтерес представляє вивчення взаємозв'язку між дефіцитом вітаміну D та адекватною імунною відповіддю, зокрема в аспекті пандемії COVID-19 та її впливу на прогноз захворювання. Підтвердженням того, що вітамін D впливає на функціонування імунної системи, стало виявлення рецепторів до кальцитріолу в клітинах імунної системи, а також здатність мононуклеарних фагоцитів до продукції 1,25(ОН)₂D₃. Підвищення експресії антимікробних пептидів імуноцитами з участю вітаміну D супроводжується одночасним пригніченням продукції прозапальних цитокінів інтерлейкіну-1β (IL-1β), IL-12 і фактора некрозу пухлин-α. Вітамін D також інгібує проліферацію В-лімфоцитів, їх диференціювання на плазмоцити та продукцію імуноглобулінів, сприяє індукції регуляторних Т-клітин, що призводить до зменшення вироблення прозапальних цитокінів (IL-17, IL-21) і збільшення вироблення протизапальних цитокінів (IL-10). Протизапальна роль вітаміну D пояснює його захисні властивості в разі імунної гіперреактивності та «цитокінового шторму» в підгрупі пацієнтів з тяжким перебігом COVID-19.

Мета. Проаналізувати роль вітаміну D у профілактиці COVID-19.

Матеріали та методи. Проаналізовано 33 статті за ключовими словами: фосфорно-кальцієвий обмін, імунна система, СОVID-19, вітамін D, за якими було проведено огляд наявної літератури у PubMed, National Library of Medicine, Medscape.

Результати. Двоступеневий мета-аналіз включав учасників, які перенесли принаймні одну гостру інфекцію дихальних шляхів (ГРВІ), показав, що додавання вітаміну D попереджує розвиток ГРВІ у осіб з дефіцитом вітаміну D і у тих, хто не отримував болюсні дози вітаміну D. У дослідженні брали участь 11321 учасник у віці від 0 до 95 років. Додавання вітаміну D знижувало ризик гострої інфекції дихальних шляхів у всіх залучених до обстеження осіб. Захисні механізми спостерігалися у тих, хто отримував щоденно або щотижнево вітамін D без додаткових болюсних доз, однак не у тих, хто отримував одну чи декілька болюсних доз.

Висновки. Дорослим (у тому числі вагітним або жінкам, що годують грудьми), підліткам та дітям старше 4 років слід розглянути питання щодо щоденного прийому харчової добавки, що містить 10 мкг (400 МО) вітаміну D у період з жовтня до початку березня, оскільки в цей час року вітамін D синтезується в організмі людини недостатньо.

УДК  618.ІІ-006.2-085

Background. Genital endometriosis is one of the most urgent problems of modern gynecology. Considering oxidative stress as a pathogenetic link of endometriosis, we believe it reasonable to use a combined drug containing superoxide dismutase, resveratrol, and zinc. The purpose of the work was to evaluate the effectiveness of the treatment for genital endometriosis supplemented with the use of superoxide dismutase, resveratrol, and zinc, taking into account the leading pathophysiological links of the pathology. 

Materials and methods. Thirty-seven women of reproductive age with genital endometriosis were under observation. Treatment in the first group was carried out in accordance with the Guideline Development Group recommendations. Thirty-nine women of the second group additionally received a drug containing superoxide dismutase, resveratrol, and zinc. The control group included 30 healthy women. The state of lipid peroxidation processes was assessed by the level of diene conjugates and malondialdehyde in the blood serum and the antioxidant defense system by the content of superoxide dismutase and glutathione peroxidase. To monitor the patients’ quality of life, pain syndrome was studied using the Visual Analogue Scale. Statistical processing of the obtained data was carried out by means of the standard StatSoft Statistica for Windows 13.0 program pac­kage.

Results. The assessment of the pain syndrome in the second group showed that it completely disappeared in women with the first stage of the disease. Among patients with the second stage, pain disappeared in 8 cases, 3 patients had a decrease from severe to mild pain. At the third stage, pain disappeared completely in 5 women, in 4 cases, it decreased from severe to mild, and in one woman, the pain decreased from unbearable to mild. All patients of the second group noted a decrease in pain during intercourse, and in the first stage — its absence, an increase in work capacity (r = 0.64, p < 0.01), a decrease in irritability and anxiety in the perimenstrual period (r = –0.59, p < 0.05) and overall satisfaction with the treatment result. Side effects were not noted in any of the patients. 

Conclusions. Improving treatment for genital endometriosis by supplementing therapy with superoxide dismutase, resveratrol, and zinc is pathogenetically justified, as it has a significant positive effect on the lipid peroxidation and antioxidant defense system, compared to the traditional treatment regimen.

Aim: The objective of this literature review was to determine the current aspects of the clinic, diagnosis and treatment of uterine leiomyoma in women of reproductive age. 

Materials and methods: Pubmed, Google Scholar, Web of Science, and Scopus databases were used to search for materials on current aspects of the clinic, diagnosis, and treatment of uterine leiomyoma in women of reproductive age. 

Conclusions: Women who have a pregnancy in the background of leiomyomas of the uterus, constitute a high-risk group for the occurrence of obstetric and perinatal complications, therefore, in the most dangerous periods of pregnancy, hospitalization in a specialized obstetrical hospital is recommended. It is advisable to exclude the tactics of passive surveillance of women of childbearing age with leiomyoma of the uterus. Women of childbearing age with leiomyoma of the uterus are recommended to carry out organ-preserving operations in the volume of leiomyomectomy in order to preserve the reproductive function of the woman.

На сьогодні контроль дітонародження є важливим аспектом життя. Вагітність може нести ризик погіршення здоров’я жінки через велике навантаження на її організм. Ідеальна контрацепція має бути безпечною, ефективною, оборотною, простою у використанні, широко доступною, а також доступною за ціною [1]. Починаючи з 60-х років ХХ століття спостерігається постійний розвиток гормональної контрацепції. Проте на сьогодні недостатньо відомостей про вплив типу контрацепції на рівень сексуального задоволення та комфорт використання. Мета дослідження — порівняти якість статевого життя жінок, які користуються оральною контрацепцією, із якістю статевого життя жінок, які користуються внутрішньоматковою системою, що секретує левоноргестрел. При порівнянні враховувалися такі фактори: комфорт використання, менструальний цикл, рівень лібідо, самопочуття та вплив на стосунки з партнером. Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 129 жінок, які повинні були заповнити анкету дослідження. Результати. Доведено, що пацієнтки охочіше використовують внутрішньоматкову систему, що секретує левоноргестрел, завдяки більш надійному контрацептивному ефекту та зручності використання. Такий вид контрацепції сприятливо впливає на лібідо і відносини з партнером. Жінки, які використовували оральні контрацептиви, не повідомили про такий позитивний вплив свого методу контрацепції. Підвищення лібідо спостерігалося у 24 жінок у групі пацієнток, які використовували левоноргестрелсекретуючу внутрішньоматкову систему, і у 8 жінок у групі користувачів оральної контрацепції, що відповідає 33,8 та 13,8% відповідно. Пацієнтки частіше використовували оральні контрацептиви з метою регуляції менструального циклу та зменшення рясних менструальних кровотеч. Висновки. Дослідження визначає групи жінок, для яких підійде певний метод контрацепції. Найбільшу користь від використання левоноргестрелсекретуючої внутрішньоматкової системи отримали пацієнтки, які цінують зручність використання, а також ті, хто має розлади статевого потягу або в кого оральна контрацепція викликає небажані симптоми. Жінки з гормональними порушеннями, нерегулярними менструальними циклами та рясними менструальними кровотечами отримають найбільшу користь від використання оральної контрацепції.

Синдром полікістозних яєчників зустрічається в 13-18% жінок репродуктивного віку і у 50% жінок із порушенням менструального циклу. У 50₋75% випадків він призводить до розвитку ендокринного безпліддя.

Мета. Оцінити клінічне, діагностичне та прогностичне значення антимюллерового гормону у пацієнток з синдромом полікістозних яєчників.

Матеріали та методи. Ретроспективний аналіз 108 історій хвороби пацієнток з синдромом полікістозних яєчників. Клінічні дані включали визначення ваги, зросту, індексу маси тіла, систолічного та діастолічного артеріального тиску. Лабораторні дані включали визначення антимюллерового гормону, тестостерону, глобуліну, що зв’язує статеві гормони, біодоступного тестостерону, вільного тестостерону, дегідроепіандростендіону сульфату, 17-гідроксипрогестерону, лютеїнізуючого гормону, фолікулостимулюючого гормону, пролактину, тиреотропного гормону, глікованого гемоглобіну, загального холестерину, холестерину ліпопротеїнів високої щільності, холестерину ліпопротеїнів низької щільності і тригліцеридів.

Результати. Рівні антимюллерового гормону обернено корелювали із величинами віку, ваги та індексу маси тіла і безпосередньо із рівнями загального тестостерону, вільного тестостерону та біодоступного тестостерону. Жінки у найвищому квартилі (антимюллеровий гормон: 19,5 ± 9,9 нг/мл; n = 27) мали нижчий індекс маси тіла (29,5 ± 6,9 проти 34,6 ± 10,6–36,8 ± 7,2 кг/м²), але вищий загальний тестостерон (52,3 ± 27,2 проти 25,5 ± 10,4–35,2 ± 16,3 нг/дл), вільний тестостерон (7,6 ± 6,0 проти 4,5 ± 2,3–5,5 ± 3,2 нг/дл) і біодоступний тестостерон (21,1 ± 17,0 проти 12,3 ± 6,6–16,4 ± 8,7 нг/дл) порівняно зі значеннями в інших квартилях.

Висновки. Поєднання високих рівнів антимюллерова гормону та тестостерону може вказувати на репродуктивний підтип синдрому полікістозних яєчників. Визначення підтипів синдрому полікістозних яєчників на основі антимюллерова гормону може бути кроком до розуміння гетерогенності синдрому та надання допомоги, орієнтованої на пацієнта.