УДК 616.718.1-009.7-08:615.214.23

Анотація

Вступ. Хронічний біль у нижній частині спини – джерело страждань мільйонів людей, а також одна з основних причин інвалідизації населення в розвинутих країнах світу. На жаль, сьогодні не існує однозначного уявлення про патогенез хронічного болю, а також узагальненого послідовного підходу до лікування. Формування хронічного болю – складний та багатогранний процес, на який можуть впливати різні фактори. У статті проаналізовано клінічний перебіг больового синдрому, проаналізовано показники тривожності, депресії, якості життя та оцінено рівні субстанції Р і кортизолу в крові пацієнтів на тлі лікування дулоксетином.

Мета дослідження – оцінити вплив дулоксетину на клінічний перебіг та біохімічні показники у пацієнтів із хронічними вертеброгенними попереково-крижовими больовими синдромами після комплексного стаціонарного лікування.

Методи дослідження. Проведено комплексне клінічне обстеження та визначення біохімічних показників (кортизолу і субстанції Р) у сироватці крові 45 пацієнтів (середній вік – (41,2±11,2) року, кількість чоловіків – 26 (57,7 %), кількість жінок – 19 (42,3 %)). Біохімічні показники визначали методом імуноферментного аналізу без екстракції в зразках сироватки крові.

Результати й обговорення. Через 8 тижнів приймання дулоксетину в дозі 60 мг 1 раз на день у пацієнтів із хронічними вертеброгенними попереково-крижовими больовими синдромами зменшилось вираження больового синдрому, вірогідно (р<0,05) знизилась поширеність клінічних симптомів (напруження мʼязів спини, анталгічного сколіозу, симптому Ласега), покращилась рухомість поперекового відділу хребта (за даними пальце-підлогової проби, з (23,12±2,31) до (16,46±2,26) см). Також вірогідно зменшились показники тривожності, депресії та поліпшилась якість життя (р<0,05). Рівень субстанції Р у крові знизив­ся з (8,25±2,35) до (6,11±2,71) нг/мл, а кортизолу – з (379,3±93,1) до (212,2±88,0) нмоль/л (p>0,05).

Висновок. Призначення дулоксетину після закінчення стаціонарного лікування пацієнтів із хронічними вертеброгенними попереково-крижовими больовими синдромами приводить до покращення клінічних метрик, зменшення вмісту кортизолу і субстанції Р у крові.

УДК 616.153.96:616.155.394-097.37:618.19-002]-074

Вступ. Сприятливими факторами для розвитку запального процесу в молочній залозі є лактостаз, наявність патогенної флори, а також зниження імунобіологічної реактивності організму жінки. Запальний процес спричиняє і регулює низка медіаторів. Зокрема, прозапальний інтерлейкін-1β індукує запальну реакцію і гострофазну відповідь, здійснює взаємозв’язок між неспецифічною та специфічною ланками імунітету. Дослідники вважають прокальцитонін найбільш перспективним індикатором септичного процесу, який дозволяє провести диференційну діагностику бактеріального і небактеріального запалення, оцінити тяжкість стану хворого й ефективність протизапальної терапії.

Мета дослідження – оцінити вміст інтерлейкіну-1β та  прокальцитоніну в сироватці крові хворих на лактаційний мастит.

Методи дослідження. Досліджено сироватку крові 97 жінок віком від 18 до 36 років (середній вік – (26±5) років). Контрольну групу становили 30 практично здорових жінок, які лактують. До 1-ї групи ввійшли 30 жінок із лактостазом, до 2-ї ‒ 37 жінок, в яких розвинувся лактаційний мастит. Вміст інтер­лейкіну-1β та прокальцитоніну визначали методом імуноферментного аналізу за допомогою автоматичного аналізатора “STAT FAX 303 plus”.

Результати й обговорення. Вміст інтерлейкіну-1β у сироватці крові жінок 1-ї групи ((6,37±0,46) пг/мл) у 3,5 раза перевищував показник контрольної групи ((1,78±0,11) пг/мл, р<0,05). Середня його концентрація у сироватці крові жінок 2-ї групи становила (8,32±0,38) пг/мл, що в 4,7 раза більше за контрольне значення та перевищувало показник жінок 1-ї групи в 1,3 раза (р<0,05). При розвитку лактостазу вміст прокальцитоніну ((0,07±0,02) нг/мл) був у 3,3 раза більшим за показник контрольної групи ((0,021±0,004) нг/мл, р<0,05). У сироватці крові жінок 2-ї групи він становив (0,81±0,25) нг/мл, що перевищувало величини цього маркера в контрольній і 1-й групах у 38,6 та 11,6 раза відповідно (р<0,05).

Висновки. Встановлена концентрація інтерлейкіну-1β підтверджує участь цього цитокіну в захисній реакції, її можна використовувати для оцінки активності запального процесу при лактостазі й лакта­ційному маститі. Визначення прокальцитоніну як маркера бактеріальної інфекції є доцільним для прогнозу септичного процесу в молочній залозі.

ABSTRACT
Introduction and aim. Information concerning lactoferrin and interleukin-8 (IL-8) local levels in breast milk are not numerous and requires further research. The aim of this study was to determine the content of lactoferrin and interleukin-8 in the breast milk of patients with lactational mastitis, and to identify new potential markers for assessing the activity of the inflammatory process in the mammary gland. Material and methods. This study analyzed the breast milk of 30 women with lactostasis (group I), 37 women with lactational mastitis (group II) and 30 healthy lactating women (age 26±5 years old). The milk content of lactoferrin and interleukin-8 (IL-8) was determined by enzyme-linked immunosorbent assay. Results. The average value of lactoferrin in breast milk of healthy women was 4.78±0.47 mg/mL, exceeding levels in group I 1.8 times (p<0.05). The level of lactoferrin in group II exceeds the control values 3.1 times (p<0.05). The content of IL-8 in breast milk of women in group I was 7.3 times higher than the control (3.63±0.12 pg/mL, p<0.05). In lactational mastitis, the concentration of IL-8 in breast milk exceeded the group I 13.9 times (p<0.05) and was 1.9 times higher than group I (p<0.05). Conclusion. The analysis has revealed an increase of lactoferrin and IL-8 in breast milk of the test groups, which indicates the activation of non-specific protection.