Ukraine's state policy in the field of local self-government isbased primarily on the interests of local communities and provides for radicalchanges and systemicreforms, decentralization of power, ie the transfer of muchpower, resources and responsibility from the executive branch to local governments.The provisions of the European Charter of Local Self-Government and the best worldpractice of public relationsin this area are the basis of policy. The need for a radical change in the structure of power and its territorial base atall levels, the implementation of real steps to stimulate the development of thecountry, the proper response to modern challenges required legislative action

УДК 325.616.988:578.834.1

Сьогодні констатуємо факт, що економіка різних країн світу все більше «відчуває» на собі майбутні хвилі пандемії, або інші епідемії, що викликані іншими збудниками, в умовах нехтування принципами профілактики низький рівень вакцинації суспільства є збитковим для економіки країни. Епідемія COVID-19 швидше за все, скоро закінчиться, проте наслідки будуть значними і відчутними. Згадаймо важливий урок нинішньої епідемії – суворе дотримання правил профілактики та вакцинації захищає не лише здоров’я суспільства, а й економіку. Існує два погляди на пандемію, одна пов’язана зі здоров’ям, інша – з рівнем економіки, на перший погляд погляд вони взаємовиключні. Число щеплених, які опинилися в лікарні, заразившись COVID-19, менше, ніж число нещеплених, які теж потрапили до лікарні з цим діагнозом, ймовірність тяжких побічних ефектів після щеплення від коронавірусу становить 0,02 відсотка. При цьому, ризик зустрітися з важкими симптомами ковіду не маючи щеплення, набагато вищий: кожен десятий такий пацієнт страждає від тяжкого перебігу хвороби. Оскільки щеплення може сильно зменшити ризик зараження коронавірусом, воно надає захист від затяжного COVID-19, у тих же, хто не був вакцинований, вища ймовірність розвитку цього синдрому. Однак, обмеження щодо скорочення кількості пацієнтів у перші місяці пандемії COVID-19, включаючи закриття багатьох компаній сильно послабили економіку країн світу. З іншого боку, введення «слабких» обмежень у пізні періоди пандемії, коли економіка вже сильно постраждала від неї часто не зменшувало кількість випадків у бажаному об’ємі. Тим часом альтернатива «або здоров’я громадян, або здорова економіка» очевидна, – це якраз навпаки, оскільки здорове суспільство забезпечує добре функціонуючу економіку, а добре функціонуюча економіка є важливою для захисту здоров’я суспільства. У попередні роки більшість світових економік пережили значну рецесію, щодо економіки України, то, на жаль, вона є в переліку країн близьких до соціально-економічного краху, а як що і ні то значного занепаду економіки порівняно з іншими країнами. У 2021 році більшість заможних краї частково змогли досягти відновлення економіки завдяки поєднанню деяких факторів. Першим було запровадження значних і універсальних фіскальних пакетів у вигляді «антикризових щитів», як для окремих верств населення так і для економіки, від малого до великого бізнесу. Завдяки цьому підприємства не збанкрутували, а безробіття, яке зазвичай супроводжує кризи, не зросло, що дало змогу зберегти виробничий потенціал економіки і доходи населення. На початок пандемії COVID-19 був доволі задовільний рівень державного боргу на кінець 2019 року, високий, але «підйомний» рівень витрат на його обслуговування та задовільні прогнози економічного зростання за даними МВФ, хоча інфляція вже тоді була високою. Сьогодні значно вищий рівень боргу, ще вища інфляція, а за оцінками економістів це буде продовжувати зростати. Ціна за кризу COVID-19 це підвищений рівень державного боргу, але це не призвело до катастрофічного збільшення рівня безробіття та хвилі банкрутств, ризик зростання інфляції підкреслювався з початку пандемії

УДК 351.77:578.834.1]-036.22(477)

Медична реформа відкрила можливості для медичних закладів щодо конкуренції за пацієнта. Проте також виникає загроза, що не всі медичні заклади зможуть функціонувати без залучення додаткових коштів з місцевих бюджетів, а також надавати послуги з відповідною якістю для пацієнта. Тож постає питання інтеграції діяльності медичних комунальних неприбуткових підприємств (КНП) сусідніх територіальних громад (ТГ) з метою оптимізації використання наявних обмежених матеріально-фінансових ресурсів для покращення охорони здоров’я населення ТГ в межах певного регіону на засадах співпраці, співфінансування і співвласності. Реформа системи охорони здоров’я (СОЗ) України спрямована на покращення результатів охорони здоров’я та забезпечення більш ефективного використання фінансових ресурсів на всіх рівнях управління СОЗ. Це комплекс заходів, що має охоплювати всі рівні медичної допомоги, але його впровадження розпочалося з ПМД, оскільки цей рівень визнано життєво важливим. На відміну від вторинної медичної допомоги, яка здебільшого пов’язана з лікуванням, ПМД фокусується на забезпеченні добробуту людини, насамперед має на меті допомогти людям уникнути захворювань, а також зберегти якість життя. На відміну від спеціалізованої допомоги. послуги ПМД передбачають популяризацію здорового способу життя в ТГ, запобігання найтяжчим захворюванням, а також здійснення післяопераційної реабілітації. Крім того, ПМД – це спільна відповідальність держави та громадян. Не секрет, що причинами відтоку населення із сільських і віддалених громад є відсутність якісних послуг у тому числі у сфері охорони здоров’я, а також нестача робочих місць. Реформа СОЗ України на сучасному етапі спрямована на покращення результатів охорони здоров’я та забезпечення більш ефективного використання фінансових ресурсів на всіх рівнях управління СОЗ. Надалі мережа КНП буде інтегруватися в медичні об’єднання (ТМО й корпорації) як за інтенсивністю медичної допомоги, так і територіально, щоб уникати надмірної конкуренції та забезпечити необхідну концентрацію ресурсів для ефективного функціонування СОЗ у цілому. 

УДК 352/354:614.2

У статті доведено необхідність пошуку шляхів забезпечення результативності роботи медичних закладів що зумовлено зростанням запитів і уподобань пацієнтів стосовно вибору медичного закладу та надання послуги; обґрунтовано вплив цифровізації на якість медичних послуг і роботу медичних закладів. Акцентовано увагу на тому, що медичний заклад може стати успішним при дієвій сучасній системі ефективного управління. Охарактеризовано основні групи чинників, які суттєво впливають на процес управління якістю медичного закладу. Виокремлено основні переваги від впровадження технологічного підходу в практику управління медичним закладом. Наведено основні помилки в роботі керівного персоналу медичного закладу. Доведено, що ефективне функціонування медичних закладів залежить не лише від перебігу внутрішніх управлінських процесів, а й від гнучкої адаптації їх діяльності до мінливого середовища. З’ясовано сутність методів управління в нинішніх умовах змін. Запропоновано основні напрями вдосконалення діяльності медичних закладів. Визначено основні помилки керівника які можуть знижувати результативність управлінської діяльності та ефективність реструктуризації медичних закладів. Обґрунтовано доцільність створення ефективної команди працівників медичного закладу. Доведено, що турбота про якісне обслуговування пацієнтів позитивно впливає на прибутковість закладу що в свою чергу вимагає впровадження сучасних та ефективних методів управління якістю медичних послуг. Доведено, що якість надання медичних послуг є однією з фундаментальних проблем у функціонуванні закладу охорони здоров'я, що пов’язано з результативністю його роботи. У цьому зв’язку виокремлено основні чинники забезпечення якісного управління та наведено основні характеристики системи управління якістю в медзакладі. Акцентовано увагу на тому, що забезпечення якості ґрунтується на комплексному підході до якості на кожному етапі надання послуг. В статті зроблено висновок, що створення ефективно працюючого медичного закладу є важливим завданням сьогодення і вимагає переосмислення управлінських методів та принципів роботи керівника.

УДК 351.77 :578.834.1]-036.22(477)

Пандемія COVID-19 показала, що система охорони здоров’я України як і низка інших країн не готова до чергової кризи такого масштабу. Виникла нагальна потреба розробки екстрених стратегічних заходів, в масштабах країни і у всіх сферах, необхідних для підготовки до чергової хвилі цієї епідемії чи інших епідемій. Це включає ефективніше управління медичним персоналом, впровадження мобільних технологій та ІТ-рішень, корисних у боротьбі з пандемією, а також розробка відповідних комунікаційних стратегій під час кризи для протидії маніпуляції громадською думкою. У більшості країн світу розроблені рекомендації уряду для виконання у разі майбутньої епідемії або надзвичайної військової ситуації. Необхідність модифікації системи охорони здоров’я є зрозумілим і перезрілим питанням, добревідомим як експертам, так і особам, що приймають рішення в цій галузі, та громадянам, які користуються медичними послугами. До цього часу, хоча деякі недоліки системи були очевидними (одним із них є недостатнє фінансування), існувала низка сумнівів щодо пріоритетних напрямків змін у системі охорони здоров’я України. Водночас бракувало належних умов, включаючи усвідомлення важливості охорони здоров’я серед державних органів влади та громадськості. Пандемія COVID-19 дозволила зрозуміти ключові проблеми чіткіше ніж раніше і водночас сприяла значному збільшенню соціальної та політичної згоди для впровадження цих змін. Нам потрібно скористатися нинішнім моментом та внести зміни, які в короткостроковій і довгостроковій перспективі сприяли б поліпшенню якості здоров'я громадян та поліпшенню соціально-економічної ситуації. Ключовими моментами тривалого та складного процесу оптимізації системи охорони здоров’я є підвищення рівня обізнаності про важливість охорони здоров’я для суспільства та економіки. У статті демонструється необхідність розробки низки системних рекомендацій, які в умовах кризи необхідно впровадити урядом та структурами державних адміністрацій та виконавчими службами на місцях, щоб максимально забезпечити населення на випадок кризових ситуацій і надзвичайних випадків, перш за все – майбутньої епідемічної чи мілітарної загрози для населення