УДК: 616.697:612.616.2 ]-092-07

Порушення іонтранспортувальних процесів у сперматозоїдах неплідних чоловіків

Велику різноманітність специфічно локалізованих іонних каналів, обмінників і АТФаз виявлено при дослідженні плазматичної мембрани сперматозоїдів та їх органел. Незважаючи на те, що активність іонних каналів і мембранних транспортерів детально досліджувалась, їх участь у механізмах, що призводять до дисфункції чоловічих статевих клітин, залишається недостатньо з’ясованою. Численні наукові праці показують, що відсутність певних транспортувальних систем плазматичної мембрани внаслідок генетичних мутацій або ж їх низька активність, призводить до зниження чи втрати рухливості сперматозоїдів, морфологічних змін, що погіршує якість сперми, та є причиною чоловічого непліддя. В огляді розглянуто деякі іонтранспортувальні системи, що забезпечують підтримання мембранного потенціалу спокою, а також гомеостаз іонів у процесі сперматогенезу. Зазначено можливість використання іонних каналів і мембранних транспортерів як маркерів для встановлення функціональності сперматозоїдів або ж як молекулярних мішеней для лікарських засобів при лікуванні чоловічого непліддя.

УДК :612.014.484:012.015.1]-078.73-037-092.9

Резюме. Військовослужбовці відчувають довгострокові наслідки важких поранень, які мають значний вплив на якість життя і статеву функцію. З’являється дедалі більше даних, що посттравматичний стресовий розлад,  що розвивається вторинно внаслідок поранень, пов’язаний із вищим рівнем  еректильної дисфункції (ЕД), зниженням сексуального бажання та перед часною еякуляцією. Поранення, пов’язані з бойовими діями, також можуть  мати значні наслідки для фертильності чоловіків, оскільки вони зазвичай 
служать у роки піку своєї статевої активності.
Мета роботи: вивчення показників якості життя та сексуальної функ ції чоловіків різних вікових груп, постраждалих внаслідок бойових дій, до і після закінчення лікування.
Методи. Дослідження охопило результати лікування та анкетного опитування 136 чоловіків із перенесеними бойовими травмами і супутньою  сексуальною дисфункцією до лікування та після лікування дисфункції. Для  визначення пов’язаної зі здоров’ям якості життя проводилось анкетуван ня за допомогою опитувальника SF-36. Другим критерієм у диференціації  важкості ЕД була сума балів відповіді на запитання анкети Міжнародного  індексу еректильної функції-5. За формою еректильної дисфункції пацієн тів розділено на дві групи: група 1 – пацієнти з психогенною еректильною  дисфункцією після отриманої бойової травми (n = 84); група 2 – пацієнти  з еректильною дисфункцією змішаного ґенезу – включено хворих, учасни ків бойових дій із ендотеліальною дисфункцією, метаболічним синдромом,  дисліпідемією, гіпертонічною хворобою, ішемічною хворобою серця, пізнім  гіпогонадизмом (n = 52).
Результати. Середні значення показників анкети SF-36 пацієнтів групи  1 із психогенною формою ЕД після лікування були значно вищими, ніж у чоловіків з ЕД до лікування. Достовірним виявилось зростання середнього балу доменів загального здоров’я, рольово-фізичного та рольово-емоцій ного функціонування. Спостерігалась тенденція до покращення доменів  психічного здоров’я та життєвої активності. При змішаній формі ЕД після  лікування у пацієнтів спостерігаються достовірні покращення рольово-фі зичного функціонування, больового відчуття. Наявна тенденція до покра щення усіх інших показників. Після комплексного лікування в чоловіків із психогенною ЕД вірогідно зросли середні бали домену анкети МІЕФ-5 щодо задоволення статевим життям від 2,8 до 5,5 та еректильної функції – з 7,2 до 16,7 (р < 0,05). У чоловіків із змішаною формою еректильної дисфункції лікування практично не впливає на сексуальне бажання та оргазмічну функцію, однак при цьому найбільш зростає еректильна функція на 7,3 бала (р < 0,05).
Висновки. Результати дослідження вказують на значну поширеність психогенної та змішаної форм еректильної дисфункції, яка, як правило, турбує чоловіків після перенесених бойових травм. У результаті лікування еректильної дисфункції як психогенної, так і змішаної форм покращується  загальне здоров’я, рольово-фізичне та рольово-емоційне функціонування.  Спостерігалась тенденція до покращення доменів психічного здоров’я та  життєвої активності. Особливо це характерно для молодшої вікової гру пи чоловіків. Після комплексного лікування в чоловіків із психогенною еректильною дисфункцією обох вікових груп вірогідно зросли показники  щодо задоволення статевим життям та еректильного домену. У чоловіків  зі змішаною формою еректильної дисфункції найбільшою мірою зростають  показники еректильної функції.
Ключові слова: еректильна дисфункція, якість життя, бойова травма,  лікування.

УДК: 616.69-008.1-06:616-001.45]-08

Combat injuries mostly cause post-traumatic stress disorder, which is accompanied by erectile dysfunction (ED), decreased sexual desire, premature ejaculation, etc. Neurotic mental disorders, blood vessel diseases, metabolic disor-ders, and partial androgen deficiency take precedence among the many pathological conditions preceding or compli-cating ED, especially for combatants.

The objective: optimization of treatment of psychogenic and mixed forms of ED in men with combat injuries.

Materials and methods. The study included the results of the examination and treatment of 136 men aged 20–53, partici-pants in combat operations with combat injuries, with sexual dysfunction and ED as the main complaint. According to the form of ED, patients were divided into two groups: Group 1 – patients with psychogenic ED after a combat injury (n=84); Group 2 – patients with ED of mixed genesis, included patients, participants in hostilities with endothelial dysfunction, metabolic syndrome, coronary heart disease, late hypogonadism (n=52). The treatment of all patients with sexual dysfunc-tion was carried out individually, depending on the etiopathogenesis of the main diseases and the combat trauma that led to it, as well as the development and course of the leading sexological syndromes, taking into account standardized protocols that allowed dividing patients by identity into groups and carrying our significant statistical calculations.

Results. It was shown that the treatment of men with psychogenic ED, which includes lifestyle modification, rational and explanatory psychotherapy, as well as the use of a PDE-5 inhibitor, such as sildenafil, leads to an increase in the mean IIEF-5 score from 10.8±0.9 (severe form of ED) to 19.6±1.7 (mild form of ED) (р<0.05). It is also advisable to use alpha-adreno-blockers that act on both peripheral and central adrenoceptors. In the treatment of patients with ED of mixed genesis, the best results are observed when androgen replacement therapy is performed with proven androgen deficiency; taking lipid-lowering therapy for persistent dyslipidemia; withdrawal of β-blocker, in cases where it is possible; changing the patient’s harmful life-style; conducting rational and clarifying psychotherapy and its potentiation by taking sildenafil. Such treatment leads to an increase in the average IIEF-5 score from 11.5±0.9 (moderate form of ED) to 17.8±1.6 (mild form of ED) (р<0.05).

Conclusions. The disorders of general and mental health, role functioning at the physical and emotional levels are the main disorders health-related quality of life with psychogenic ED. Lifestyle modification, along with rational and explana-tory psychotherapy, as well as the use of the PDE-5 inhibitor sildenafil, gives positive results. Patients with ED of mixed genesis have impaired general and mental health, physical and emotional functioning, and vital activity. The best treat-ment results are observed when androgen replacement therapy is carried out with proven androgen deficiency; taking lipid-lowering therapy for persistent dyslipidemia; withdrawal of β-blocker, in cases where it is possible; changing the patient’s harmful lifestyle; carrying out rational and clarifying psychotherapy and its potentiation by taking sildenafil.

УДК: 612.014.484:012.015.1]-078.73-037-092.9

У ряді робіт встановлено, що оксидативний стрес призводить до зниження запліднювальної здатності сперматозоїдів, їх ушкодження та є одним із чинників, пов’язаних з чоловічим непліддям. У нор­мі підтримується баланс між прооксидантними й антиоксидантними процесами. За патологічного ста­ну він порушується в напрямку неконтрольованої генерації вільних радикалів. Антиоксидантна захисна система включає як ензимні, так і неензимні компоненти, які знешкоджують активні форми кисню та вільні радикали, і захищає від надмірного впливу оксидативного стресу.Мета дослідження – оцінити стан пероксидації ліпідів і неензиматичної ланки глутатіонової анти­оксидантної системи лімфоцитів та сироватки периферичної крові у чоловіків, постраждалих внаслідок бойових дій (осколкові й кульові поранення).Методи дослідження. Дослідження проводили на лімфоцитах і сироватці периферичної крові чоло­віків, постраждалих внаслідок бойових дій, оскільки лімфоцити вважають “метаболічним дзеркалом” ор­ганізму і вони оперативно реагують на всі зовнішні та внутрішні впливи. Визначали концентрацію мало­нового діальдегіду, загальну антиоксидантну активність, концентрацію відновленого, загального й окисненого глутатіону.Результати й обговорення. Концентрація відновленого глутатіону в сироватці крові чоловіків, постраждалих внаслідок бойових дій, 1­ї вікової групи (20–39 років) знижувалася в 1,4 раза, а 2­ї (40–53 роки) – в 1,6 раза щодо контрольних значень. Концентрацiя загального глутатіону зменшувалася у постраж­далих обох вікових груп в 1,2 раза. При цьому достовiрних змін концентрації окисненого глутатіону не було виявлено. Визначення аналогічних показників неензиматичної ланки глутатіонової антиоксидантної системи у лімфоцитах крові показало подібні закономірності, що й у сироватці крові. Обчислення редокс­ін­дексу (RI GSH) продемонструвало зниження сумарної потужності антиоксидантної системи у лімфоцитах крові чоловiків, постраждалих внаслідок бойових дій, в 1,5 раза щодо практично здорових чоловіків.Висновки. У чоловіків, постраждалих внаслідок бойових дій (осколкові й кульові поранення), які пере­бувають на стаціонарному лікуванні, як у лімфоцитах, так і в сироватці крові інтенсифіковані процеси пероксидації ліпідів, знижена концентрація відновленого глутатіону та зменшене співвідношення віднов­леного глутатіону до окисненого, що свідчить про порушення прооксидантно­антиоксидантної рівнова­ги в бік наростання прооксидантних процесів.КЛЮЧОВІ СЛОВА: чоловіки, постраждалі внаслідок бойових дій; відновлений глутатіон; загальний глутатіон; окиснений глутатіон; малоновий діальдегід; загальна антиоксидантна активність.

УДК 615.273.3:616.62:577.151.042]-055.1

У клініці антипроліферативну активність мітоміцину С використовують для запобігання утворенню рубців у тканинах, оскільки рубцеві зміни є одним з ускладнень при оперативних втручаннях. В урології досить часто трапляються стриктури уретри, це, зокрема, пов’язано з катетеризацією, трансуретальною хірургією, інфекцією сечовивідних шляхів і травмами. Рецидиви після невдалої уретро-пластики становлять 18–40 %.Мета дослідження – вивчити вплив мітоміцину С на Са2+,Mg2+-АТФазну активність плазматичної мембрани та ендоплазматичного ретикулума лімфоцитів периферичної крові.Методи дослідження. Дослідження проводили на лімфоцитах периферичної крові практично здоро-вих чоловіків, оскільки лімфоцити вважають “метаболічним дзеркалом” організму і вони оперативно реа-гують на всі зовнішні та внутрішні впливи. Визначали загальну Са2+,Mg2+-АТФазну активність лімфоцитів крові при 37 °С в інкубаційному середовищі такого складу (мМ): 150 KCl; 0,05 CaCl2; 5 МgCl2; 5 АТФ; 1 NaN3 (інгібітор мітохондріальної АТФази); 1 оуабаїн (інгібітор Nа+,К+-АТФази); 20 Hepes-Трис-буфер (рН=7,4). Для розділення загальної Ca2+,Mg2+-АТФазної активності на компоненти, такі, як тапсигаргінонечутлива Ca2+,Mg2+-АТФаза плазматичної мембрани (ПМ) і тапсигаргіночутлива Ca2+,Mg2+-АТФаза ендоплазматич-ного ретикулума (ЕПР), до стандартного Ca2+- та Mg2+-вмісного середовища інкубації додавали інгібітор Ca2+,Mg2+-АТФази ЕПР – тапсигаргін (0,1 мкМ). Результати й обговорення. При дії різних концентрацій мітоміцину С величина Ca2+,Mg2+-АТФазної активності ПМ дозозалежно зростала і найвищою була при концентрації 10-3 М – (3,98±0,42) мкмоль Рі /хв на 1 мг протеїну (р<0,05), тобто в 1,36 раза. Тапсигаргіночутлива компонента Ca2+,Mg2+-АТФази лімфо-цитів у контролі становила (2,19±0,27) мкмоль Рі /хв на 1 мг протеїну, а зі збільшенням концентрації мі-томіцину C у середовищі інкубації вона зросла до (2,97±0,29) мкмоль Рі /хв на 1 мг протеїну (р<0,05), тобто в 1,35 раза. Початкова максимальна швидкість гідролізу АТФ Ca2+,Mg2+-АТФазами ПМ та ЕПР лімфоцитів при дії 10-3 М мітоміцину С збільшилася в 1,3 раза. Висновки. Зростання Сa2+,Mg2+-ATФазної активності плазматичної мембрани й ендоплазматичного ретикулума при дії мітоміцину С свідчить про те, що він може запобігати перевантаженню цитозолю іонами кальцію і, таким чином, інгібувати проліферативні процеси та утворення стриктур. Активність Сa2+,Mg2+-ATФаз ПМ та ЕПР лімфоцитів крові підвищується за рахунок збільшення числа обертів ензиму, але не через зростання афінності до субстрату.