УДК 616.36-008-02:[616.12:616.61]

РЕЗЮМЕ. Прояви кардіоренального метаболічного синдрому (КРМс) за умов супутньої метаболічно асоційованої стеатотичної хвороби печінки (МАСХП), яка має важливе значення для постпрандіального вуглеводного метаболізму, описані недостатньо.
Мета роботи – оцінити прояви кардіоренального метаболічного синдрому в кардіологічних пацієнтів з супутньою МАСХП.
Матеріал і методи. У дослідження включено 395 пацієнтів з ішемічною хворобою серця та артеріальною гіпертензією 2 ст., з яких у 299 була супутня МАСХП стадій стеатозу S2-3 фіброзу F0-1, що поділялись на групи зі стеатозом печінки (СП; n=263) та стеатогепатитом (СГ; n=36). У 96 пацієнтів діагностовано інтактний стан печінки. Дослідження проведено з дотриманням Гельсінської декларації прав людини та наказів МОЗ України. Проводили пероральний глюкозотолерантний тест, обчислювали площу під кривою глюкози та індекси інсуліночутливості МкАулей, Матсуда та Де Фронзо. Креатинін визначали ензиматичним методом, швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) за MDRD. Результати опрацьовано статистично з логістично-регресивним аналізом.
Результати. Частота КРМс за зниженням ШКФ <90 серед 395 пацієнтів становила 46,67–56,72 %, не залежала від наявності чи відсутності МАСХП та її стадії. Кардіоренальна взаємодія проявлялись тим, що по мірі зростання креатиніну та зменшення ШКФ прогресували артеріальна гіпертензія, гіпертрофія та дилатація шлуночків, систолічна дисфункція. Ренальнометаболічна складова характеризувалась нижчими значеннями глюкози у всіх вимірах перорального глюкозотолерантного тесту по мірі зменшення ШКФ і зміною секреції інсуліну та інсуліночутливості тканин за індексами.
Висновок. Кардіоренальний метаболічний синдром у пацієнтів з супутньою МАСХП характеризувався структурними змінами серця і зміною секреції інсуліну та інсуліночутливості тканин по мірі зменшення швидкості клубочкової фільтрації.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: кардіоренальний метаболічний синдром; метаболічно асоційована стеатотична хвороба печінки; швидкість клубочкової фільтрації; інсуліночутливість; структура серця.

УДК 616.36-008-02:[616.12:616.61]

Роль печінки та її функціональний стан залишаються недооціненими за умов кардіоренального метаболічного синдрому (КРМс).
Мета – оцінити функціональний стан печінки залежно від стадії КРМс та визначити асоціації маркерів функціонального стану печінки зі структурнофункціональними параметрами серця.
Матеріали і методи. Oбстежено 100 пацієнтів із гострими формами ішемічної хвороби серця, яких розподілили на групи залежно від стадії КРМс: Г0, Г1, Г2, Г3. Дослідження проводили з дотриманням Гельсингської декларації прав людини, під контролем комісії з біоетики ДНП«ЛНМУ» (протокол №2 від 21.2.2022) та інформованою згодою пацієнтів. Функціональний стан печінки оцінено за рівнями трансфераз, індексу де Рітіса, білірубіну та гамма-глютамілтранспептидази (ГГТП); стан вуглеводного метаболізму – за пероральним глюкозотолерантним тестом. Додатково розраховані швидкість клубочкової фільтрації за MDRD та Cockcroft-Gault; тригліцеридоглюкозний індекс (ТГГІ); показники чутливості печінки до інсуліну – індекси McAuley та QUICKI, чутливості периферійних тканин до інсуліну Matsuda та Avignon; індекс сумарної секреції інсуліну Drivsholm. Статистичну обробку проводили за допомогою програми «Statistica 6.0», величини представлені як середнє арифметичне з похибкою (M±m), кореляційний аналіз проведено за Спірменом-Пірсоном (r), відмінності оцінені за t-критерієм, за рівень істотності прийнято р<0,05.
Результати. Низький рівень білірубіну <10 мкмоль/л спостерігали у 19% пацієнтів 2-ї стадії КРМс та не реєстрували у пацієнтів із 3-ю стадією, у четвертини яких він, навпаки, зростав понад норму. Зменшення білірубіну за умов КРМс корелювало з метаболічною дисфункцією зі збільшенням ТГГІ і зменшенням індексу чутливості печінки до інсуліну McAuley. У міру погіршення функціонального стану нирок спостерігали незначні підвищення активності трансаміназ та зменшення рівня ГГТП, що корелювало з умістом креатиніну, метаболічними показниками, активністю запалення. За умов відсутності КРМс та при 1-й його стадії зростання трансаміназ і ГГТП не супроводжувалось змінами серця, тоді як за умов 2-3-ї стадій КРМс погіршення функціональної здатності печінки асоціювалося з гіпертрофією міокарда та дилятацією лівого передсердя.
Висновок. Функціональний стан печінки погіршувався у міру прогресування КРМс. За умов 2-3-ї стадій КРМс погіршення функціональної здатності печінки асоціювалось із гіпертрофією міокарда та дилятацією лівого передсердя.

Ключові слова: кардіоренальний метаболічний синдром, трансамінази, гаммаглютамілтранспептидаза, білірубін, чутливість до інсуліну, гіпертрофія міокарда.

УДК 616.36-003.826-008.9+612.35)]-074-079

Складним питанням є диференціація стеатозу (МАСП) від стеатогепатиту (МАСГ), який потребує більш активного лікування. Тому використання біомаркерів для діагнозу є край важливим. До маркерів оцінки стану печінки відносяться аспартат- та аланін амінотрансферази (АСТ, АЛТ), індекс де Рітіса, відношення АСТ до тромбоцитів (АСТ/Тр), чотирьохкомпонентний індекс фіброзу (Фіб4І), шкала BARD, гепатостеатозний індекс (ГСІ). Однак їх значення для диференціації МАСП та МАСГ точно не встановлено.

Мета. Визначити лабораторні детермінанти переходу метаболічно-асоційованого стеатозу у стеатогепатит.

Матеріали та методи. У 196 пацієнтів з хронічними формами ішемічної хвороби серця та гіпертонічною хворобою та супутніми МАСП (84,6%) та МСАГ (15,4%) обраховано АСТ, АЛТ, індекс де Рітіса, АСТ/Тр, Фіб4І, BARD, ГСІ. Діагностична цінність тестів визначена з обчисленням чутливості та специфічності. Відношення шансів (оdds ratio, OR) обчислювали автоматично (medcalc.com), рівень істотності р<0,05.

Результати. Детермінантами переходу МАСП у МАСГ виявились АСТ >0,4 ммоль/год/л (OR=46,20; р<0,0001), АЛТ >0,4 ммоль/год/л (OR=6,00; р< 0,0001), індекс де Рітіса >1,0 (OR=4,39; р=0,0005), гепатостеатозний індекс >36 (OR=4,55; р=0,0042), відношення АСТ/тромбоцити ≥0,11 (OR=11,72; р=0,0016),  чотирьохкомпонентний індекс фіброзу ≥1,5(OR=21,0; р<0,0001), шкала BARD ≥2 (OR= 4,9; р=0,04), які є складовими сумарного показника диференціації МАСП від МАСГ.

Висновки. Лабораторні детермінанти переходу метаболічно-асоційованого стеатозу у стеатогепатит: АСТ та АЛТ, індекс де Рітіса, гепатостеатозний індекс, відношення АСТ/тромбоцити,  чотирьохкомпонентний індекс фіброзу, шкала BARD.

Ключові слова: метаболічно-асоційований стеатоз, стеатогепатит, детермінанти переходу стеатозу у стеатогепатит, індекси стеатозу, індекс де Рітіса, гепатостеатозний індекс

УДК 614.29:616.89-008.45/.46/.47:616.831:341.321.32

Вступ. Детальне вивчення етіопатогенетичних та клініко-нейропсихологічних закономірностей розвитку недементних когнітивних розладів (КР) при цереброваскулярній патології у військовослужбовців є важливою та актуальною науковою проблемою військової медицини.
Мета. Визначити значущість нейропсихологічного обстеження у ранній діагностиці КР у військовослужбовців з хронічною ішемією мозку (ХІМ) при військово-лікарській експертизі.
Матеріали та методи. Для оцінки структури захворюваності системи кровообігу у військовослужбовців вивчено результати військово-лікарської експертизи в період з 2022 по 2025 роки та проведено аналіз структури цереброваскулярних захворювань за матеріалами 3504 свідоцтв про хворобу. Для уточнення діагностичних критеріїв цереброваскулярних захворювань проведено комплексне нейропсихологічне обстеження 117 військовослужбовців із захворюваннями серцево-судинної системи: 87 пацієнтів (середній вік – 48,5±5,2 років) з ХІМ І стадії (основна група) та 30 пацієнтів (середній вік – 49,4±4,3 років) без цереброваскулярних захворювань (контрольна група).

Результати. Різні форми цереброваскулярних захворювань діагностовані у 1527 (43,6%) пацієнтів: ХІМ І стадії – у 948 (62,1%) пацієнтів, ХІМ ІІ стадії – у 505 (33,1%) пацієнтів, наслідки гострого порушення мозкового кровообігу – у 74 (4,8%) пацієнта. Найчастішими етіологічними факторами були: атеросклероз магістральних артерій голови (55%), артеріальна гіпертензія (50,2%), ішемічна хвороба серця (25,2%), інші захворювання серцево-судинної системи (12,7%). У віці до 40 років цереброваскулярна патологія (ЦВП) діагностована у 7,1% випадків, у віці 41–50 років – у 38,6%, у віці від 50 років – у 54,3%. У групі серцевосудинних захворювань військовослужбовці з ЦВП визнані непридатними до військової служби у 9,6%
випадків, обмежено придатними – у 37,9% випадків. Пацієнти основної групи достовірно гірше пацієнтів контрольної групи виконували тести на увагу («цифрова послідовність» – 50,6±3,1 і 41,8±3,2, p<0.05, «символи та цифри» – 247,6±11,9 і 215,8±10,3, p<0,05, «категоріальні асоціації» – 14,3±0,7 і 17,2±1,1, p<0,05), субтест «пам’ять» КШОПС – 1,5±0,2 і 2,3±0,3 (p<0,05). При цьому були відсутні порушення пам’яті в тесті «відстрочене відтворення 10 слів», тесті «семантичного кодування», що підтверджує переважно нейродинамічний характер КР.
Висновки. Об’єктивізація наявності та вираженості КР у військовослужбовців з ХІМ І стадії на основі комплексного нейропсихологічного обстеження дозволяє підвищити точність діагностики та якість військово-лікарської експертизи.
Ключові слова: хронічна ішемія мозку, когнітивні розлади, цереброваскулярні захворювання, військовослужбовці, військово-лікарська експертиза.

УДК 616-008/:616.3]-577.114

Актуальність. Пандемією сучасного світу вважаються метаболічні порушення та асоційована з ними жирова хвороба печінки, однак дотепер чітко не визначені зміни вуглеводного метаболізму на ранній її стадії — стадії метаболічно-асоційованого стеатозу печінки (МАСП).

Мета: оцінити результати перорального глюкозотолерантного тесту та індексованих параметрів вуглеводного метаболізму у пацієнтів з гострим
коронарним та метаболічним синдромами і супутнім МАСП.

Матеріали та методи. До дослідження залучені 104 пацієнти з гострими формами ішемічної хвороби серця та метаболічним синдромом, які поділені на основну групу з супутнім МАСП (n = 65) та контрольну групу з інтактною печінкою (n = 39). Усім проведено пероральний глюкозотолерантний тест з визначенням рівнів глюкози (0´, 30´, 60´, 120´) та площ під кривою глюкози; визначено вміст інсуліну у динаміці (0´, 30´, 60´, 120´) та площу під кривою інсуліну; виміряно кількість С-пептиду у динаміці (0´, 120´); розраховано 14 індексів: HOMA-IR, QUICKI, McAuley, Cederholm, Gutt, Matsuda, Avignon, Shuster, DI deFronzо, Drivsholm, Stumvoll early, Philips, Wareham та Stumvoll late.

Результати. Пацієнти з супутнім МАСП істотно відрізнялись від осіб з інтактною печінкою за істотно вищими значеннями рівнів глюкози на 30´, 60´, 120´, нижчими індексами периферійної інсуліночутливості тканин Cederholm і Gutt та вищими значеннями площ під кривою глюкози та наростаючих площ разом і ранньої та пізньої фаз глікемії. Індекси вуглеводного метаболізму корелювали з параметрами стану печінки, ліпідного
метаболізму, швидкістю клубочкової фільтрації. Збільшення індексів інсулінорезистентності печінки та зменшення індексів інсуліночутливості периферійних тканин і сумарної секреції інсуліну супроводжувались ознаками дилатації порожнин шлуночків, гіпертрофії їх стінок та порушення систолічної й діастолічної функцій. Висновки. У пацієнтів із супутнім МАСП виявлені істотно гірші параметри вуглеводного метаболізму
за пероральним глюкозотолерантним тестом й індексами інсуліночутливості та резистентності. Збільшення індексів інсулінорезистентності печінки та зменшення індексів інсуліночутливості периферійних тканин супроводжувались структурно-функціональними змінами серця.
Ключові слова: метаболічно‑асоційована жирова хвороба печінки, пероральний глюкозотолерантний тест, індекси інсуліночутливості, індекс Cederholm, індекс Gutt