УДК: 616.36-003.826:616.151.1

Резюме. Хоча діагностика метаболічно-асоційованого стеатозу печінки (МАСП) із використанням ультразвукової методики не викликає труднощів, жирова хвороба печінки та її перша стадія – МАСП – недостатньо діагностується. Для спрощення діагностики запропонована низка розрахункових
індексів, у тому числі гепато-стеатозний індекс (ГСІ, Hepatic Steatosis Іndex, HSI), збільшення якого понад 36 визнано критерієм стеатозу. Однак у пацієнтів кардіоваскулярного профілю його діагностична цінність дотепер не вивчена.
Мета – оцінити величину ГСІ, особливості перебігу основної нозології за умов його підвищення та визначити чутливість і специфічність як діа- гностичного тесту у пацієнтів кардіоваскулярного профілю.
Матеріали. Обстежено 75 стаціонарних пацієнтів з ішемічною хворобою серця (ІХС), стабільною стенокардією (31 чол., 44 жін., середній вік – 44,0 рр.), які були поділені на 2 групи: з МАСП (n = 56; вік 49,1 рр.; 26 чол., 30 жін.) та з інтактною печінкою (n = 19; вік 39,0 рр.; 5 чол. та 14 жін.), і в яких було додатково визначено ГСІ. Результати опрацьовані статистич- но; значимість ГСІ як діагностичного тесту перевірені за ROC-аналізом (Receiver Operating Characteristic).
Результати. У пацієнтів з ІХС, стабільною стенокардією і сонографічно діагностованим МАСП рівень ГСІ був істотно вищим, ніж у пацієнтів без стеатозу, та перевищував діагностичний поріг стеатозу. Значення ГСІ ≥ 36 супроводжувалось гіршими структурними параметрами серця та зростан- ням загального холестерину. За кореляційним аналізом Спірмена-Пірсона, рівень ГСІ асоціювався зі структурними характеристиками серця (аорта, ліве передсердя), ліпідними параметрами та скринінговими критеріями тромбоутворення. За ROC-аналізом, ГСІ є достовірним діагностичним тестом (AUC = 0,753) для діагностики МАСП з помірними чутливістю (58,7 %) та специфічністю (66,7 %).
Висновок. Гепато-стеатозний індекс є достовірним діагностичним тестом діагностики МАСП з помірними чутливістю та специфічністю, що дає змогу використовувати його в комплексній діагностиці у пацієнтів зі стабільними формами ІХС.

УДК: 616.12-099-02:616.1[.4-099-008.6-06(616.36+616.36-002)]-003.826

В літературі описана кардіоваскулярна токсичність речовин синдрому ендогенної інтоксикації та молекул середньої маси зокрема, вміст яких підвищувався за умов хронічної серцевої недостатності та викликав кардіометаболічні ускладнення у хворих з хронічною хворобою нирок. Однак даних щодо кардіотоксичності активації синдрому ендогенної інтоксикації є недостатньо, що зумовило доцільність та актуальність нашого дослідження. З метою визначити вираженість синдрому ендогенної інтоксикації за специфічними параметрами та співставити її з структурнофункціональними характеристиками стану серця обстежено 25 пацієнтів (14 чол., 11 жін.; середній вік 63,8 рр.) з ішемічною хворобою серця, атеросклеротичним кардіосклерозом, СН І-ІІ ФК та сонографічно діагностовано жировою хворобою печінки: (19 з метаболічно асоційованим стеатозом та 6 з стеатогепатитом, групи ідентичні за гендерним складом, віком, показниками гемодинаміки та індексом маси тіла. Крім стандартних показників визначені фотометрично молекули середньої маси у крові та сечі на хвилях 238, 254, 266, 280, 288, 310 нм. Контроль – 14 здорових осіб. Результати опрацьовані статистично, рівень істотності прийнято р<0,05. Результати. У пацієнтів з хронічними формами ішемічної хвороби серця за умов обох стадій жирової хвороби печінки можна говорити про активацію синдрому ендогенної інтоксикації порівняно зі здоровими особами, що проявлялось істотним зростанням молекул середньої маси загальних (0,63 та 0,75 проти 0,34 од.; обидва р<0,05) і стосувалось молекул середньої маси крові на усіх довжинах хвиль (238, 254, 266 та 280 нм) та гідрофільних ланцюгових молекул середньої маси 238 сечі. За умов супутнього стеатогепатиту виявлені порушення геометрії серця з розтягненням усіх камер, збільшенням маси міокарда лівого шлуночка, що призвело до частішого формування діастолічної дисфункції та істотного зменшення фракції викиду (27,80% проти 56,97%, р<0,05). Стеатоз печінки на відміну від гепатиту супроводжувався істотно нижчими значеннями розмірів обох шлуночків у діастолу з нижчою масою лівого шлуночка та меншим розміром лівого передсердя з рідшою діастолічною дисфункцією, однак міжшлуночкова перетинка та задня стінка лівого шлуночка були гіпертрофовані, усі р<0,05. За кореляційним аналізом, дилятація лівого шлуночка була прямо пропорційна вмісту у крові молекул середньої маси 238,254,282, стоншення стінок шлуночків - молекул середньої маси 254,266, зменшення фракції викиду – погіршенню ниркової фільтрації молекул середньої маси 238,254. Висновок. Активація синдрому ендогенної інтоксикації за вмістом специфічних молекул середньої маси супроводжувалася структурно-функціональними змінами серця, які спостерігалися вже на стадії гепатозу і ще більше при стеатогепатиті, що є свідченням кардіотоксичності.

УДК: 616.36:616.126.32

За нашими попередніми дослідженнями, у 73% пацієнтів із хронічною ревматичною хворобою серця з набутими вадами діагностується стеатоз печінки (СП), який асоціюється з активацією синдрому запалення, погіршенням вуглеводного метаболізму, структурно-функціональними змінами серця, перевагою тромбоутворення та ліпідним дистресом. Однак стан цих процесів під час гострого ревматичного запалення у пацієнтів із гострою ревматичною лихоманкою (ГРЛ) вивчений недостатньо, що зумовило актуальність та доцільність нашого дослідження. 

Cognitive dysfunction is a frequent yet underrecognized complication of metabolic syndrome (MS), with important medical and social implications. Impairment of cognitive abilities in these patients can reduce quality of life and increase the long-term risk of dementia and social maladaptation. This study evaluated the prevalence and clinical features of cognitive disorders (CDs) in military personnel—combatants—diagnosed with MS. Eighty-two patients with MS (main group) and 40 patients with arterial hypertension (AH) without MS (control group) underwent comprehensive assessment, including
neuropsychological testing, biochemical analysis (lipid profile, glucose), blood pressure measurement, and statistical evaluation. Absence of cognitive impairment was significantly more frequent in the control group (χ2=11.7, p<0.01), whereas moderate CDs predominated in the MS group (χ2=4.2, p<0.05). The MS group demonstrated significantly lower performance across most neuropsychological measures, including screening scales, auditory-verbal memory, attention, processing speed, speech, and spatial orientation. Depression and anxiety scores correlated negatively with MMSE (r=–0.3, p<0.05) and positively with deficits in word memorization, naming, and attention tasks. Elevated triglycerides were associated with poorer attention and delayed recall (p<0.05), while low high-density lipoprotein (HDL) levels correlated with more errors in delayed reproduction (p<0.05). Findings indicate that in military personnel with MS, CDs are predominantly neurodynamic and, at present, do not result in complete social or domestic maladaptation. However, affected individuals remain at elevated risk for progression to severe cognitive impairment and dementia, underscoring the need for early detection and targeted preventive interventions.
Keywords: metabolic syndrome, cognitive disorders, metabolic disorders, hypertriglyceridemia, military personnel, combatants
Cardiovascular-kidney-metabolic syndrome (CKMS) is characterized by a vicious cycle where each pathogenic link exacerbates the others, contributing to progressive deterioration in cardiac function, renal performance, and metabolic stability. The study aimed to assess kidney, heart, and metabolic functions in chronic heart failure (CHF) patients and examine these charac- teristics in dependence on endogenous intoxication severity. A number of 110 CHF patients (main group, MG) and 90 patients without CHF (control group, CG) were studied. The MG had a median age of 69.9 years, with 74.5% male patients. Echocardiographic parameters, renal function markers, and endogenous intoxication indices were measured. CKMS subgroups were stratified by estimated glomerular filtration rate (eGFR): GFR1 (>90 mL/min/1.73 m2), GFR2 (60–90 mL/min/1.73 m2), and GFR3 (<60 mL/min/1.73 m2). MG patients exhibited significantly higher serum creatinine (97.7 μmol/L versus 72.8 μmol/L) and urea levels (7.1 mmol/L vs. 5.3 mmol/L), alongside lower eGFR (67.1 vs. 87.0 mL/min/1.73 m2) compared to CG (p<0.006). Survival analysis revealed a cumulative event-free survival rate of 60.8% in patients with eGFR <60 mL/min/1.73 m2 vs. 75.2% in those with eGFR >90 mL/min/1.73 m2 (p=0.04). Structural heart abnormalities, including reduced left ventricular ejection fraction and increased left ventricle end-diastolic diameter, correlated with declining eGFR levels. Body mass index was inversely related to eGFR and positively associated with adverse cardiac remodeling, hypertension, and metabolic dysregulation. Patients with eGFR <60 mL/min/1.73 m2 demonstrated more severe lipid abnormalities and systemic inflammation, reflected in elevated fibrinogen and middle-mass molecules. CKMS in CHF patients is characterized by impaired renal filtration, metabolic instability, and cardiac dysfunction. These changes correlate with systemic inflammation and endogenous intoxication, underscoring the need for integrated therapeutic strategies targeting these interrelated pathologies.
Keywords: cardiovascular-renal-metabolic syndrome, chronic heart failure, eGFR, endogenous intoxication, systemic inflammation