УДК: 616.24-007.271-036.12-092-085.23

Реферат

Метою дослідження було проаналізувати ефективність використання в комплексному лікуванні на госпітальному етапі препарату Деркаст у пацієнтів із середньо-тяжким і тяжким загостреннями  ХОЗЛ з урахуванням фенотипу запалення.

Матеріал i методи. Використано доступ до повнотекстових і реферативних баз даних та наукових публікацій.

Результати й обговорення. Відповідно до положень GOLD (2024-2025), у патогенезі дестабілізації перебігу та розвитку загострень ХОЗЛ провідну роль відіграє запальний процес в дихальних шляхах та посилення бронхоконстрикції. Запалення може бути еозинофільним або нейтрофільним (часто стійким до ІКС), тому існує недостатня ефективність стандартної терапії залежно від фенотипів запалення. Тож застосування нового вітчизняного препарату Деркаст, який є інгібітором фосфодіестераз (ФДЕ), здатний забезпечити  в комплексному лікуванні подолання загострень ХОЗЛ на госпітальному етапі. Деркаст, інгібуючи ФДЕ-3, ФДЕ-4 та ФДЕ-5, сприяє розвитку бронхолітичного і протизапального ефектів та потенціації інгяляційних препаратів; причому іони калію і магнію, що входять до складу препарату, забезпечують швидкий і керований ефект стабілізації перебігу ХОЗЛ в умовах стаціонарного лікування.

Висновки. Комплексний підхід до лікування на госпітальному етапі середньотяжких і тяжких загострень ХОЗЛ з використання нового вітчизняного препарату Деркаст, із врахуванням фенотипу запалення, є патогенетично обгрунтованим засобом підвищення ефективності терапії даної категорії пацієнтів. Необхідність призначення інгібіторів ФДЕ у стаціонарному лікуванні цієї когорти пацієнтів викликана зниженням чутливості ß2 – адренорецепторів до ß2 – адреноміметиків внаслідок неконтрольваного та частого їх прийому, стійкістю до ІКС, що призводить до посилення хронічного персистуючого запалення, дестабілізації перебігу та розвитку загострень.

Ключові слова: ХОЗЛ, загострення, Деркаст, тип запального процесу, комплексна терапія

УДК 616.233-002-056.3-032 

Анотація. Ріст захворюваності, інвалідності та смертності від поширеності хвороб  органів  дихання  став  актуальною  проблемою  пульмонології  в  сучасних умовах.  До  таких  захворювань  належать  хронічне  обструктивне  захворювання легень  (ХОЗЛ),  бронхіальна  астма  (БА),  туберкульоз  (ТБ),  пневмонії  (ПН),  які мають  однакові  симптоми  і  синдроми,  зокрема,  бронхообструктивний  синдром (БОС), що вимагає верифікації діагнозу.
Мета роботи. Вивчити роль цитокінового профілю сироватки крові у хворих на туберкульоз та неспецифічні захворювання легень, які перебігають з наявністю бронхообструктивного синдрому.
Матеріали  та  методи.  Обстеження  проведені  у  65  хворих  на  туберкульоз легень з явищами БОС, 64 хворих на пневмонію з БОС. Контрольну групу склали 27  хворих  на  ХОЗЛ  та  25  хворих  на  БА.  У  хворих  обстежених  груп  проведено визначення в сироватці крові вмісту про- та протизапальних інтерлейкінів.
Результати  та  обговорення.  Рівень  прозапальних  цитокінів  IL-1β,  IL-6,  TNF-α в сироватці крові при БОС, зумовленому ХОЗЛ, у хворих на туберкульоз перевищував аналогічні у донорів та в контролі більше, ніж у 2,4–5,5 рази, в той же час, рівні IL-4 та IL-2 були нижчі у 2 рази за відповідні у донорів. Рівень прозапальних цитокінів (IL-4, IL-6) вказує на високу вірогідність несприятливого перебігу з ймовірною пролонгацією 
основного  захворювання.  При  БОС,  зумовленому  ХОЗЛ  або  БА,  зростання  вмісту прозапальних цитокінів у хворих на туберкульоз може бути передумовою більш частих  52 загострень ХОЗЛ та формування, внаслідок цього, його ускладнень, а при пневмонії з БОС є фактором обтяженого перебігу БА та збільшення обсягу лікування.
Висновки.  Вивчення  показників  інтерлейкінового  профілю  сироватки крові  хворих  на  туберкульоз  або  неспецифічні  захворювання  легень  з  явищами бронхіальної обструкції дозволило визначити їх роль в диференціації генезу БОС та прогнозуванні розвитку ускладнень.
Ключові слова: інтерлейкіни, туберкульоз, неспецифічні захворювання легень, бронхообструктивний синдром