The hypotensive effect of endotrabeculectomy as a stand-alone glaucoma operation and deep sclerectomy in combination with endotrabeculectomy in patients with primary open-angle glaucoma was compared. We observed 35 patients (35 eyes) with primary open-angle glaucoma. In the first group (23 patients, 23 eyes) endotrabeculectomy as stand-alone operation was performed, in the second group (12 patients, 12 eyes) deep sclerectomy in combination with endotrabeculectomy was performed. When comparing the intraocular pressure, it was found that the difference between preoperative and postoperative intraocular pressure was significant lower up to 9 months in both groups (p < 0.05), but the hypotensive effect in the second group was slightly more expressed - 6.7 and 7.83 mm Hg in accordance. The number of glaucoma medications in the first group decreased by 0.60, while in the second group - by 2.58 (p < 0.05). Thus, hypotensive effect of combined surgery outweighs the effect of stand-alone endotrabeculectomy

УДК 617.7-007.681-008.818-073-089:617.715.8-089.85:617.749-018.2-089.85

Глаукома це оптиконейропатія з характерними для неї змінами диску зорового нерва, ураженням гангліонарних клітин, зменшенням товщини шару нервових волокон та дефектами поля зору. Серед численних видів глауком первинна відкритокутова глаукома (ПВКГ) є найпоширенішою. Це складне, поліфакторне захворювання, патогенез якого обумовлений як рівнем внутрішньоочного тиску (ВОТ) так і рядом метаболічних змін [1]. Лікування глаукоми спрямовано на те, щоб уповільнити прогресування глаукомної оптиконейропатії та стабілізувати прогресування дефектів поля зору. Для цього, в першу чергу, необхідно знизити ВОТ [2]. З цією метою використовують гіпотензивні очні краплі, лазерне та/або хірургічне лікування. До хірургічних втручань, у більшості випадків, вдаються після неефективності медикаментозного та/або лазерного лікування, коли цільового рівня ВОТ не досягнуто, а глаукомні дефекти поля зору збільшуються [3]. Операції фільтруючого типу добре відомі своєю ефективністю, але в той же час і своїми ускладнення-ми. Це стимулює розвиток малоінвазивної хірургії, бо існує необхідність в появі нових хірургічних підходів, котрі поєднували б високу гіпотензивну ефективність операцій фільтруючого типу та низьку кількість післяопераційних ускладнень малоінвазивної хірургії. Порівняння хірургічних методів лікування – так званого "золотого стандарту" – трабекулоектомії та непроникаючої глибокої склеректомії у комбінації з ендотрабекулоектомією з доступом ab interno зумовлено необхідністю знаходження оптимального рішення щодо застосування конкретного методу хірургічного втручання у тій чи іншій клінічній ситуації у пацієнтів з ПВГК.