УДК 616.514-036.12-02:616.8-008.615.1]-036.864

Introduction. Skin is the largest human organ. Its main functions are protective, excretory, receptory, thermoregulatory, respiratory, etc. Any metabolic disorders in our body, infectious and autoimmune diseases, toxic lesions, chronic renal diseases and those of gastrointestinal tract, diseases of the blood, liver, gall bladder can manifest as skin lesions, for example, in the form of chronic urticaria (CU). Nervous system also plays a significant role in the development of urticaria.
Objectives. Studying the prevalence of urticaria in adult patients, main causes of increased skin itching and rash, effect of stress on the frequency and severity of urticaria exacerbations and treatment effectiveness.
Materials and methods. The article presents the results of instrumental and laboratory methods of examination of urticaria patients, as well as comparison of the treatment effectiveness depending on the obtained research findings and stress test results. The study included 75 patients aged 18 and over. Patients in both groups underwent laboratory and instrumental examinations, stress testing (The Kessler Psychological Distress Scale (K10)), and the UAS7-test for urticaria control. The main study included 63 patients with urticaria, who were divided into three groups (depending on the results of the stress test).
Conclusions. Nowadays CU is an important global problem. Due to constant itching, sleep disturbances, decrease in performance, cosmetic discomfort, the patients’ quality of life is getting worse. Timely diagnosis and prescription of treatment improves patients’ well-being and social adaptation. The research shows that stress exacerbates the course of CU. Patients with high and medium level of stress noticed expressed reduction in rash and itching when treatment included sedative medications. 

Серцево-судинні захворювання залишаються однією з основних причин захворюваності та смертності у світі. Протягом багатьох років дослідження різних особливостей перебігу хронічної серцевої недостатності зазнало суттєвого поступу, проте такий аспект як гендерні особливості, має недостатнє висвітлення в літературі. Мета: дослідити та провести порівняльний аналіз клініко-лабораторних показників у чоловіків та жінок з хронічною серцевою недостатністю та визначити фактори негативного прогнозу в кожній групі.
Матеріали та методи. Проведено повне клінічне обстеження 58 пацієнтів (41 (70,6%) чоловіки і 17 (29,4%) жінки) з хронічною серцевою недостатністю. Крім стандартних клінічних обстежень проведено визначення індексу маси тіла, N-термінальної мозкової фракції натрійуретичного пропептиду та дослідження рівня молекул середньої маси, як індикатора ендогенної інтоксикації. За параметрами загального аналізу крові додатково розраховано низку інтегральних гематологічних індексів, які дали змогу оцінити стан неспецифічної та специфічної ланок імунітету, визначити ступінь інтоксикації організму, ефективність терапії та стан процесів адаптації. Структурно-функціональні параметри серця визначали за допомогою ультразвукового обстеження. Істотність розбіжностей у порівнюваних групах визначали за критерієм Стьюдента (t) або Манна-Уїтні. Прогнозування важкості хронічної серцевої недостатності та аналіз виживаності проводили за методом Каплана-Майера: оцінювали кумулятивну
частку виживання через 24 місяці спостереження з оцінкою істотності за тестом Гехана-Вілкоксона та F-критерієм Кокса.
Результати. Дослідження виявило, що кількість предикторів негативного прогнозу хронічної серцевої недостатності у чоловіків є набагато більшою, ніж у жінок. У чоловіків гірший прогноз асоціювався з анемією, адаптаційною реакцією дистресу, низьким та високим рівнем індексу зсуву лейкоцитів, збільшенням кінцево-діастолічного розміру лівого шлуночка, зниженою фракцією викиду, проявами дисліпідемії. У жінок найбільш вагомими предикторами негативного прогнозу є збільшення ендогенної інтоксикації, погіршення процесів адаптації та підвищення неспецифічних проявів запалення. Проведене дослідження визначило наявність статевих розбіжностей у предикторах виживаності пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю, однак не виявило істотного впливу маси тіла на вивчені характеристики. Між цим, доведена роль інших параметрів, пов’язаних з ожирінням, а саме, проатерогенних складових хронічного запалення, системи згортання крові та дисліпідемії, у прогресуванні та
характері виживаності вищезазначених хворих.
Висновки. У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю чоловічої статі предиктори негативного прогнозу вказують на ремоделювання серця, а саме, дилатація порожнини камери лівого шлуночка та зменшення фракції викиду, і зміни ліпідного профілю крові, асоційовані з ожирінням. У жінок з хронічною серцевою недостатністю найбільш вагомими предикторами негативного прогнозу є ступінь важкості патології та показники стрес-реактивного метаболізму.

Серцево-судинні захворювання залишаються однією з основних причин захворюваності та смертності у світі. Протягом багатьох років дослідження різних особливостей перебігу хронічної серцевої недостатності зазнало суттєвого поступу, проте такий аспект як гендерні особливості, має  недостатнє висвітлення в літературі.  Мета: дослідити та провести порівняльний аналіз клініко-лабораторних показників у чоловіків та жінок з хронічною серцевою недостатністю та визначити фактори негативного прогнозу в кожній групі. Матеріали та методи: Проведено повне клінічне обстеження 58 пацієнтів (41 (70,6%) чоловіки і 17 (29,4%) жінки) з хронічною серцевою недостатністю. Крім стандартних клінічних обстежень проведено визначення індексу маси тіла, N-термінальної мозкової фракції натрійуретичного пропептиду та дослідження рівня молекул середньої маси, як індикатора ендогенної інтоксикації. За параметрами загального аналізу крові додатково розраховано низку інтегральних гематологічних індексів, які дали змогу оцінити стан неспецифічної та специфічної ланок імунітету, визначити ступінь інтоксикації організму, ефективність терапії та стан процесів адаптації. Структурно-функціональні параметри серця визначали за допомогою ультразвукового обстеження. Істотність розбіжностей у порівнюваних групах визначали за критерієм Стьюдента (t) або Манна-Уїтні. Прогнозування важкості хронічної серцевої недостатності та аналіз виживаності проводили за методом Каплана-Майера: оцінювали кумулятивну частку виживання через 24 місяці спостереження з оцінкою істотності за тестом Гехана-Вілкоксона та F-критерієм Кокса.  Дослідження виявило, що кількість предикторів негативного прогнозу хронічної серцевої недостатності у чоловіків є набагато більшою, ніж у жінок. У чоловіків гірший прогноз асоціювався з анемією, адаптаційною реакцією дистресу, низьким та високим рівнем індексу зсуву лейкоцитів, збільшенням кінцево-діастолічного розміру лівого шлуночка, зниженою фракцією вики ду, проявами дисліпідемії. У жінок найбільш вагомими предикторами негативного прогнозу є збільшення ендогенної інтоксикації, погіршення процесів адаптації та підвищення неспецифічних проявів запалення. Проведене дослідження визначило наявність статевих розбіжностей у предикторах виживаності пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю, однак не виявило істотного впливу маси тіла на вивчені характерии. У пстики. Між цим, доведена роль інших параметрів, пов’язаних з ожирінням, а саме, проатерогенних складових хронічного запалення, системи згортання крові та дисліпідемії, у прогресуванні та характері виживаності вищезазначених хворих. Висновк и. Упацієнтів з хронічною серцевою недостатністю чоловічої статі предиктори негативного прогнозу вказують на ремоделювання серця, а саме, дилатація порожнини камери лівого шлуночка та зменшення фракції викиду, і зміни ліпідного профілю крові, асоційовані з ожирінням. У жінок з хронічною серцевою недостатністю найбільш вагомими предикторами негативного прогнозу є ступінь важкості патології та показники стрес-реактивного метаболізму.

Aim: To investigate and conduct a comparative analysis of clinical and laboratory indicators in men and women with chronic heart failure and to determine the factors of an unfavorable prognosis in each group.

Materials and methods. A complete clinical examination of 58 patients (41 (70.6%) men and 17 (29.4%) women) with chronic heart failure was conducted. In addition to standard clinical examinations, body mass index, N-terminal pro-brain natriuretic peptide, and medium mass molecule levels as an indicator of endogenous intoxication were determined. Also, a number of integral hematological indices based on complete blood count parameters were calculated, allowing us to assess the state of non-specific and specific links of immunity, the degree of body intoxication, treatment efficacy, and the state of adaptation processes. The structural and functional parameters of the heart were determined by ultrasound examination. The significance of differences in the compared groups was determined by the Student (t) or Mann-Whitney test. Prediction of the severity of chronic heart failure and survival analysis were performed using the Kaplan-Meier method: the cumulative survival rate after 24 months of follow-up was evaluated with significance assessment using the Gehan-Wilcoxon test and the Cox F-test.

Results. The study found that the number of predictors of a negative prognosis of chronic heart failure in men is much greater than in women. In men, a worse prognosis was associated with anemia, adaptive distress reaction, low and high leukocyte shift index, increased end-diastolic size of the left ventricle, reduced ejection fraction, and manifestations of dyslipidemia. In women, the most significant predictors of a negative prognosis are an increase in endogenous intoxication, a worsening of adaptation processes, and an increase in nonspecific manifestations of inflammation. The conducted study determined the presence of gender differences in the predictors of survival of patients with chronic heart failure, but did not reveal a significant influence of body weight on the studied characteristics. Meanwhile, the role of other parameters related to obesity, namely, proatherogenic components of chronic inflammation, blood coagulation system and dyslipidemia, in the progression and nature of survival of the above-mentioned patients has been proven.

Conclusion: In male patients with chronic heart failure, predictors of a negative prognosis indicate cardiac remodeling, namely, dilatation of the chamber cavity of the left ventricle and reduction of the ejection fraction, and changes in the blood lipid profile associated with obesity. In women with chronic heart failure, the most significant predictors of a negative prognosis are the severity of the pathology and indicators of stress-reactive metabolism.

The article presents the features of the morphologic structure of intracoronary thrombi and the prognosis of acute ST segment elevation myocardial infarction (STEMI) in patients of different age groups.
Methods: Histological analysis of the aspirated intracoronary clots was performed in 97 patients with STEMI. The patients were divided into two groups: 11 patients aged under 44 (young group) and the remaining older than 45 (older group). The short-term prognosis was determined by: ST-segment resolution, achievement of good coronary flow, myocardial blush, indices of myocardial contractility, and QS wave formation on ECG. The study’s endpoints determined the long-term prognosis: The onset or worsening of angina symptoms, coronary revascularization (PCI or CABG), AMI, and death.
Results: Elderly patients were substantially more likely to have a history of coronary artery disease, as well as angina attacks, or their equivalents, at rest a few days before the onset of STEMI and arterial hypertension. Dyslipidemia was significantly more common in young patients. Formation of microchannels within the thrombi was significantly more common among older patients. Achieving the target quality of microcirculation was substantially more frequent among young patients (p=0.007). The long-term prognosis was better in young patients due to the lower prevalence of the combined endpoint.
Conclusions: Elderly patients were more likely to have intracoronary thrombi with microchannel formation, indicating a longer duration of the thrombotic process. The long-term prognosis after STEMI was significantly better in young patients.
Keywords: Myocardial infarction, coronary reperfusion, coronary occlusion, blood clot, cardiovascular risk factors.

Поліпрагмазія – одна з найбільш трудних проблем сучасної медицини. Впродовж життя людина приймає велику кількість медичних препаратів. Все починається з дитинства, коли з метою профілактики чи надмірної опіки батьки дають своїм діткам без потреби вітаміни, пробіотики, імуностимулятори, омега-3-поліненасичені жирні кислоти та багато інших “важливих” препаратів. Більше того, під час вірусних інфекцій, які завжди супроводжують дитячий вік, батьки самостійно або за безпідставним призначенням лікаря невиправдано використовують у лікуванні діток антибактеріальні препарати. Зокрема, згідно результатів дослідження, проведених протягом останніх років, в Європі близько 30% призначень антибіотиків є невиправданим.

Людина зростає, і з віком усе частіше виникають проблеми з серцево-судинною системою, травним каналом, нирками, суглобами тощо. Усі ці проблеми диктують потребу застосування різноманітних груп препаратів, які, безперечно, полегшують симптоми захворювання, але водночас можуть призводити до розвитку інших хвороб. Треба завжди пам’ятати народну мудрість: «Ліки завжди одне лічать, а друге - калічать». Не існує медикаментів без побічних ефектів, хоча на фармацевтичному ринку іноді з’являються «чудодійні ліки», однак ми всі розуміємо їх походження і рівень доказових досліджень щодо  ефективності та безпеки. Згідно результатів досліджень, у пацієнтів, які приймають до 5 препаратів одночасно, ризик розвитку побічних реакцій на ліки становить близько 5%; якщо ж пацієнт під час лікування вживає 6 і більше препаратів, ризик зростає до 25%. Нераціональне використання препаратів, тривалий прийом або застосування їх у невиправдано високих дозах може призвести до розвитку серйозних побічних ефектів, зокрема медикаментозного вовчаку.