Abstract. This article examines the growing interest in acupuncture as a potential treatment on the battlefield, particularly for pain relief and aiding the recovery of soldiers. This trend is part of a broader movement toward the integration of complementary and alternative medicine (CAM) into military healthcare systems. The article highlights how acupuncture’s holistic approach, which differs significantly from traditional Western medicine, makes it particularly effective in managing pain by considering the physical, psychological, and other patient characteristics that contribute to imbalances. Modern research and evidence further support the integration of acupuncture into pain management strategies, especially in military contexts. The article also explores the development and application of Battlefield Acupuncture, a protocol designed for rapid pain relief in combat settings. Additionally, the introduction of innovative approaches, such as finger acupuncture for self-help on the battlefield, offers a practical and low-risk alternative for soldiers in field conditions where access to comprehensive medical care may be limited. The effectiveness, simplicity, and potential for self-treatment make acupuncture a valuable tool in military medicine, particularly in resource- constrained environments.
Keywords: battlefield acupuncture, su jok acupuncture, military medicine.

УДК 616.831-005.1-039.76-085.81/.84

РЕЗЮМЕ. Проблема відновлення пацієнтів після перенесеного геморагічного інсульту є однією із актуальних питань сучасної реабілітації. Згідно зі статистичними даними, у 48 % хворих, які перенесли інсульт, розвиваються інвалідизуючі геміпарези, у 30 % – психоорганічні синдроми та лише 10–15 % пацієнтів повертаються до праці. Це свідчить про актуальність даної проблеми та необхідність пошуку шляхів удосконалення та оптимізації відновного процесу в даної групи хворих. Одним із факторів порушень мозкового кровообігу є дисбаланс нуклеїнового гомеостазу, він корелює з тяжкістю захворювання, що дозволяє оцінити динаміку вогнищевої та загальномозкової симптоматики.
Мета роботи – дослідження ефективності немедикаментозних засобів лікування у реабілітації пацієнтів з наслідками порушення мозкового кровообігу у відновному періоді (3–10 місяць після крововиливу). Порівняти отримані результати із даними, отриманими після проведеної класичної реабілітації у пацієнтів контрольної групи.
Матеріал і методи. В роботі досліджено ефективність реабілітаційних заходів із застосуванням немедикаментозних методів лікування: гірудотерапії, апітерапії, рефлексотерапії та мануальної терапії у 66 хворих із наслідками перенесеного геморагічного інсульту в пізньому відновному періоді. Для об’єктивізації даних дослідження використано оціночні шкали, які застосовували на початку лікування, через один та через три місяці після реабілі- тації. Оцінку неврологічного статусу проводили за шкалою інсульту національного інституту здоров’я (NIHSS), ступінь підвищення тонусу м’язів – за модифікованою шкалою спастичності Ашфорта. Динаміку функціонального стану пацієнтів оцінювали за шкалою Ренкіна, індексом активності у щоденному житті Бартел, когнітивні функції за шкалою Mini-Mental State Examination (MMSE), психоемоційний стан оцінювався за шкалами Бека та Монтгомері – Асберг. У роботі визначено рівень нуклеїнових кислот (ДНК, РНК) і активність кислих і лужних нуклеаз у сироватці крові на початку та в кінці лікування. Ці результати порівнювали з результатами реабілітації пацієнтів контрольної групи (n=50), які отримували класичну схему реабілітації.
Результати. Встановлено вірогідне покращення стану пацієнтів з наслідками перенесеного геморагічного інсульту яке проявлялося в відновленні показників функціонування за шкалою Ренкіна на 14 % після першого і 29 % після третього місяців лікування, р<0,05. Покращення за індексом Бартела становило 9 % після першого і 20 % після третього місяців відповідно, р<0,05. Зменшення спастичності м'язів за шкалою Ашворт становило 12 %, когнітивні функції відновились на 19 % піля проведеного лікування в порівнянні із станом на початку лікування. Психоемоційний стан покращився на 44 % і 40 %, р<0,05 (за шкалою MADRS та шкалою Бека) після проведеної реабілітації в порівнянні із станом на початку лікування відповідно. Після проведеної реабілітації спостерігали зменшення рівня ДНК та збільшення кількості РНК у сироватці крові пацієнтів. Зміни активності нуклеаз та відповідних коефіцієнтів їх взаємовідношень (зменшення рівня ДНК-ази I та РНК- ази II, зростання РНК – ази I та ДНК –
ази II, зростання коефіцієнтів К1 і К3, зменшення рівня К2). Покращення даних показників в основній групі пацієнтів було достовірно кращим, ніж в групі порівняння.
Висновки. Призначення реабілітаційної програми із застосуванням немедикаментозних засобів лікування у пацієнтів з наслідками перенесеного геморагічного інсульту у пізньому відновному періоді покращує функціональні показники загального стану пацієнтів, зменшує спастичність уражених м’язів, та інвалідизацію, підвищує показники активності та психоемоційний стан пацієнтів. Зміни нуклеїнового гомеостазу свідчать про зменшення процесів розпаду та аутолізу мозкових клітин і активацію відновних процесів, порівняно з контрольною групою.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: реабілітація; гірудотерапія; апітерапія; рефлексотерапія; мануальна терапія; ДНК; РНК; нуклеази; геморагічний інсульт.