УДК 616.1-06-071-038-089

Актуальність. Частина пацієнтів, які потребують проведення планових некардіальних операцій, мають підвищений ризик розвитку серцево-судинних ускладнень. До рекомендованих критеріїв оцінки пацієнта та прогнозу належать серцеві біомаркери. Оптимальні схеми виділення пацієнта високого ризику продовжують вивчатись з точки зору клінічної та економічної доцільності. Мета: проаналізувати взаємозв’язок рівня серцевих біомаркерів та клінічних, інструментальних і лабораторних даних; оцінити їх роль для передбачення і запобігання виникненню фатальних кардіальних подій у пацієнтів із супутньою серцево-судинною патологією в періопераційному періоді при некардіальних хірургічних втручаннях. Матеріали та методи. 123 пацієнтам, які перенесли планове некардіохірургічне операційне втручання та мали супутню серцево-судинну патологію, визначено рівень натрійуретичного пептиду (NT-proBNP) перед операцією. Особам із підвищеним рівнем показника в динаміці через 24 та 48 годин визначено концентрацію тропонінів. Проаналізовано хірургічний ризик, функціональну здатність пацієнта, клінічні фактори ризику за переглянутим індексом серцевого ризику, фізичний статус за ASA, індекс статусу активності Дюка, стан «крихкості/вразливості», індекс функціональної спроможності міокарда, динаміку 12-канальної ЕКГ спокою, показники загальноклінічного та біохімічного аналізів крові. Результати. Підвищений рівень NT-proBNP перед операцією виявлено в третини пацієнтів. Рівень тропонінів у динаміці не виходив поза верхню межу референтних значень, проте прямо корелював з концентрацією NT-proBNP. В жодного пацієнта не спостерігалось негативної динаміки на ЕКГ. У групі пацієнтів із підвищеним рівнем NT-proBNP виявлено вищий відсоток осіб із перенесеним інфарктом міокарда, після планового стентування, з хронічною серцевою недостатністю понад ІІВ стадії. У цієї категорії осіб знижені функціональна спроможність, індекс статусу активності, метаболічний еквівалент, вищий показник «крихкість/вразливість». Сонографічно виявлено нижчу фракцію викиду лівого шлуночка, вищі індекс міокардіальної спроможності, показники маси та індексу маси міокарда, серед них переважали особи з ремоделюванням міокарда та гіпертрофією. Тривалість перебування у стаціонарі була вірогідно вища в осіб із підвищеним рівнем NT-proBNP. Половина пацієнтів цієї групи померла на противагу 4 % осіб із нормальним рівнем біомаркера. Оптимальне граничне значення NT-proBNP 318 нг/л з найвищою чутливість та специфічністю має високе прогностичне значення щодо передбачення смерті пацієнтів. Висновки. Кардіальні біомаркери у поєднанні з клінічними та функціональними показниками є вагомим та доступним інструментом виокремлення пацієнтів високого ризику, зокрема смерті. Їх визначення доцільно впровадити в рутинну клінічну практику.

Background. Some patients who require elective noncardiac surgery are at increased risk of developing cardiovascular complications. Cardiac biomarkers are among the criteria recommended for patient assessment and prognosis. Optimal algorithms for identifying high-risk patients continue to be studied from the point of view of clinical and economic feasibility. The aim of the work is to analyze the relationship between the level of cardiac biomarkers and clinical, instrumental and laboratory data; to assess their role in predicting and preventing fatal cardiac events in patients with concomitant cardiovascular pathology in the perioperative period during noncardiac surgical interventions. Materials and methods. Preoperative N-terminal prohormone of brain natriuretic peptide (NT-proBNP) levels were determined in 123 patients undergoing elective noncardiac surgery who had concomitant cardiovascular disease. Troponin concentrations were determined in individuals with elevated natriuretic peptide levels 24 and 48 hours after surgery. Surgical risk, patient functional capacity, clinical risk factors according to the Revised Cardiac Risk Index, physical status according to ASA, Duke Activity Status Index, frailty, myocardial performance index, 12-lead resting ECG dynamics, and general clinical and biochemical blood tests were analyzed. Results. Elevated NT-proBNP levels before surgery were detected in one third of patients. Troponin did not exceed the upper limit of reference values, but correlated with NT-proBNP concentration. No patient had negative ECG dynamics. In the group with elevated NT-proBNP levels, a higher percentage of individuals with myocardial infarction, those after planned percutaneous coronary intervention, with chronic heart failure stage IIB and above were detected. This cohort has reduced functional capacity, activity status index, metabolic equivalent, and higher frailty. They have lower left ventricular ejection fraction, higher myocardial performance index, mass and myocardial mass index, among them, patients with myocardial remodeling and hypertrophy predominated. Hospital stay was significantly longer in individuals with elevated NT-proBNP. Half of the patients in this group died, compared to 4 % of those with normal levels of the biomarker. The NT-proBNP cutoff value of 318 ng/l with the highest sensitivity and specificity has a high prognostic value for predicting death. Conclusions. Cardiac biomarkers in combination with clinical and functional parameters are a powerful and accessible tool for identifying patients at high risk, including death. Their identification should be implemented in routine clinical practice.

УДК 616.831-005.1:612.1]-06-07

Анотація

Вступ. Зміни клітинного складу крові є цінним джерелом інформації про стан пацієнта і тяжкість перебігу захворювання. Останнім часом для оцінки системної відповіді організму на ушкодження почали застосовувати інтегральні гемоцитометричні індекси, в тому числі співвідношення тромбоцитів і лейкоцитів. Це зумовлено тим, що тромбоцити не тільки відіграють гемостатичну роль, а й беруть активну участь у запальних реакціях, тісно взаємодіючи з різними формами лейкоцитів. На даний момент виявлено прогностичне значення окремих індексів при різноманітній патології, зокрема при інфаркті міокарда, емболії легеневої артерії, ішемічному інсульті, субарахноїдальному крововиливі.

Мета дослідження – з’ясувати особливості змін тромбоцитарних, лейкоцитарних показників крові та інтегральних гемоцитометричних індексів у пацієнтів з геморагічним інсультом залежно від прогнозу захворювання.

Методи дослідження. Обстежено 42 пацієнти з геморагічним інсультом віком (52,5±6,2) року. Хворих поділили на дві групи: 1-ша – пацієнти, яких було виписано з клініки після проведеного лікування; 2-га – пацієнти, в яких геморагічний інсульт завершився летально. Контрольну групу становили 28 практично здорових осіб без тяжкої соматичної патології та порушень мозкового кровообігу в анамнезі віком (49,3±6,6) року. Дослідження лейкоцитарних і тромбоцитарних показників крові проводили на 1-шу добу захворювання. Підраховували лейкоцитарні (нейтрофільно-лімфоцитарне співвідношення, індекс  ­відповіді на системне запалення) і тромбоцитарно-лейкоцитарні (нейтрофільно-тромбоцитарне співвідношення, тромбоцитарно-лімфоцитарне співвідношення, тромбоцитарно-моноцитарне співвідношення) індекси.

Результати й обговорення. При дослідженні лейкоцитарних і тромбоцитарних показників крові лище абсолютна кількість нейтрофілів була вірогідно вищою у пацієнтів, які померли, решта параметрів у двох групах вірогідно не відрізнялась. При підрахунку інтегральних гемоцитометричних індексів у пацієнтів, які померли в гострий період геморагічного інсульту, вірогідно більшими виявились нейтрофільно-лімфоцитарне співвідношення, індекс відповіді на системне запалення та нейтрофільно-тромбоцитарне співвідношення.

Висновки. З метою прогнозування перебігу геморагічного інсульту більш ефективним може бути не дослідження окремих параметрів загального аналізу крові, а їх інтегральна оцінка з використанням лейкоцитарних і тромбоцитарно-лейкоцитарних індексів.