Актуальність. Аневризми селезінкової артерії (АСА) становлять 60–70 % усіх вісцеральних аневризм і характеризуються високим ризиком розриву та високою летальністю. АСА іноді асоціюється з цукровим діабетом (ЦД), ймовірно, через характерні для цього захворювання судинні ускладнення, зокрема гіпертонію та атеросклероз. Традиційно методом вибору в лікуванні АСА вважалося відкрите хірургічне втручання, спрямоване на виключення аневризми з кровотоку. Стрімкий розвиток ендоваскулярної хірургії відкриває нові перспективи для малоінвазивного лікування АСА. Мета: поліпшення лікування пацієнтів з АСА шляхом аналізу власного клінічного досвіду ендоваскулярного лікування та порівняння його результатів з даними сучасної літератури. Матеріали та методи. Проаналізовано результати ендоваскулярного лікування 12 пацієнтів з АСА (серед яких було 3 пацієнти з ЦД) за період 2014–2023 рр. У 6 випадках діагностовано справжні аневризми, у 6 — псевдоаневризми із середнім діаметром 37 мм (11–95 мм). Результати. Застосовані методики селективної/неселективної емболізації (10 випадків) та ендопротезування (2 випадки) з 100% успішністю. При селективній емболізації та ендопротезуванні АСА в жодному випадку не виникло значних інфарктів селезінки чи потреби в спленектомії, що свідчить про безпечність методики та збереження функції органа. Віддалені результати прослідковано у 8 пацієнтів у заплановані терміни. Найдовший час спостереження становив 10 років. За даними контрольних обстежень, рецидиву АСА чи повторних втручань
не було. Динамічне спостереження пацієнтів триває і надалі. Перевагами ендоваскулярного лікування АСА
є малоінвазивність, швидка реабілітація та низький ризик ускладнень у пацієнтів із супутніми захворюваннями. Висновки. Ендоваскулярне лікування АСА демонструє високу технічну та клінічну ефективність при низькому рівні періопераційних ускладнень навіть у пацієнтів із ЦД. При правильному відборі пацієнтів та якісному технічному виконанні ця методика дозволяє отримати хороші результати, що підтверджує її вагомість у лікуванні цієї патології.

This paper addresses disparities in reperfusion therapy, particularly primary percutaneous coronary interventions (PCI), for elderly patients experiencing acute myocardial infarction (AMI). Despite proven benefits, our center’s data reveals a stark contrast in PCI rates between younger and older patients, leading to significantly higher mortality among the elderly. Rooted in concerns about comorbidities, the reluctance to administer PCI prompts ethical questions 
and necessitates a critical examination of age-based clinical decision-making. The paper advocates for optimized AMI management protocols, emphasizing an individualized approach and evidence-based guidelines. Recognizing challenges in accurate AMI diagnosis in the elderly, educational initiatives target healthcare professionals and the population, disseminating information about symptoms and treatment benefits. To combat age-related stereotypes, 
digital tools like virtual consultations and telemedicine enhance accessibility to information. The paper proposes policy initiatives prioritizing clinical condition over age in treatment decisions, ensuring equitable care. In conclusion, urgent action is required to bridge the gap in reperfusion therapy for elderly AMI patients. By fostering inclusivity, implementing education, and advocating policy changes, we aim to ensure every patient, irrespective of age, receives timely and appropriate life-saving interventions.