Функціональний стан слухової труби (СТ) забезпечується трьома функціями ( еквіпрессорно-вентиляційна,  дренажна, захисна) і впливає на розвиток патологічних змін у середньому вусі.
Мета роботи. на основі клінічних досліджень вибрати оптимальний список діагностичних методів визначення. стану слухової труби (СТ) На основі нашого клінічного досвіду з 1970 р. над розробкою і застосуванням діагностичних методів обстеження СТ, ми прийшли до висновку, що їх обхідно розділити на три групи в залежності від стану барабанної перетинки, (БП): 1. Загальні, які можна застосувати при будь якому стані БП; 2. – тільки при цілій БП; 3. методики  – застосовуються при перфорованій БП. До загальних відносимо: анамнез і використання спеціального опитувальника, в який входять 7-м симптомів, характерних для дисфункції СТ (7 QETD (7- questioners  Eustachian Tube Dysfunction). Оптична отомікроскопія і риноскопія з оглядом глоткового вічка слухової труби,  звукова тубоманометрія (сонтубоманометрія), обстеження в спеціальній барокамері. Ці методики в основному  діагностують еквіпресорно-вентиляційну функцію СТ До другої групи включаємо імпедансну тимпанометрію 
з тестом Вільямса (з  пробою Вальсальва), а для визначення стану відкриття та закриття СТ при внутрішньо-барабанному тиску менше 100 мм вод. ст. проведення її при декількох тестах (ковтання, Тойнбі, ковтання,  Вальсальва, ковтання) = динамічну імпедансометрію. До третьої групи входять: аспіраційно-дефляційний метод (Фліберга-  Міллера) і транстимпанальне нагнітання кольорового антисептика через перфорацію. При хро-
нічному запаленні СТ з вираженою її дисфункцією засосоиуємо визначення сурфактантів у виділення СТ, а при  потребі імунологічні обстеження цих виділень.При анамнезі захворювання використовуємо опитувальники: 7 QETD (7 – questioners Eustachian Tube Dysfunction) з обов’язковою оцінкою в балах важкості розладів функцій труби Нами у 2017 році перекладено на українську мову симптоми цього опитувальника. Симптоми: 1. Відчуття тиску у вухах. 2. Біль у вухах. 3.  Відчуття закладеності чи води у вусі. 4. Вушні симптоми при застуді чи синуситі. 5. Постійний тріск чи окремі звуки тріски. 6. Дзвін у вухах. 7. Відчуття приглушеного слуху/ Кожен симптом оцінюється в балах. Оптична отомікроскопія. Зміни і стадії ателектазу в ненатягненій частині БП за класифікацією M. Tos  (1980]. Нормальний стан – 0 ступінь; 1ст. ателектаз (ретракція) pars flaccida барабанної перетинки до молоточка з наявністю між ними повітря; 2 ст. – ателектаз ненатягненої частини перетинки до шийки молоточка із 
початковим зростанням з нею, рухомість її частково збережена з початковим фіброзно-адгезивним процесом;  3 ст.  – ателектаз більшої частини ненатягненої частини БП із зрощенням з шийкою і голівкою молоточка, рухомість обмежена, при тесті Вальсальва випинає назовні у вигляді «балончика» – тобто уже утворена рухома,  самоочисна ретракційна кишеня (РК); 4 ст. дефект в ділянці кісткового перстня зі значною ретракцією ненатягненої частини БП і утворення ретракційної кишені, нерухомої при тесті Вальсальва, яка зрощена з шийкою та  голівкою молоточка та стінками атика.  Ателектаз натягненої частини БП визначаємо за J. Sade (1979) – барабанна перетинка в нормі; –1ст. –  середнього ступеня ателектаз всіх квадрантів БП, при пробі Вальсальва БП випинає, а після ковтання стає в  нормальне положення; –2 ст. – ателектаз всіх частин барабанної перетинки, верхні квадранти зрощені з коваделком  – це початок адгезивного процесу в середньому вусі; 3 ст. – значний ателектаз всієї БП, яка зрощена з промонторіюмом – тобто тотальний адгезивний середній отит.  Оптичний огляд носової порожнини, носоглотки, глоткового вічкоа СТ проводимо згідно методики американського професора з Бостону D.Poe., при якій встановлюємо стан глоткового вічка при ковтанні та активність дренажу, кількість і активність виділень з труби. Імпедансна тимпанометрія: при одержанні тимпанограми С-2 ми застосовуємо записи тимпанограм в  декількохсанах: перший запис при декількох ковтаннях, що визначає активність відкриття СТ, другий при тесті Вальсальва зсув на тимпанограми С на А вказує на пасивне відкриття труби при підвищеному тиску в носоглотці; наступний запис при тесті Тойнбі – зміни положення тимпанограми вказують на активність відкриття труби.  Ми назвали цю методику в 1971 р. «динамічна тимпанометрія». Порівнявши одержані дані цієї методики із  сонотубоманметрією виявили їх взаємну кореляцію.  При перфорації барабанної перетинки додатково застосовуємо дуже просту методику аспіраційно- вентиляційну (або метод вирівнювання тиску) згідно шведського вченого К. Flisberg (1963, 1966) і американського дослідника C. Miller, (1965). В 1971 р. ми назвали її вушною пнемотубометрією. Визна  чається  можливість проходження повітря через труб спочатку підвищений тиск в 500 мм вод. с., опісля знижений  –  300  мм  вод. ст. Визначення дренажної функції методом транстимпанального введення кольорової антисептичної рідини,  ця методика була детально описана німецьким вченим E.Urbantsitsh в 1906 році. Ми наявність виділення рідни  у глотковому вічку спостерігаємо за допомогою оптичного його огляду і в 1971 р. назвали цю методику «вушна  оптична хромосальпінгоскопія».
Висновки. Для повноцінного визначення функціонального стану слухової труби необхідно застосувати  декілька методів обстеження.
Ключові слова: слухова труба, фунціональний стан, обстеження.

Патологія носа та приносових пазух займає одне з провідних місць серед захворювань ЛОР-органів, актуальним є своєчасна та достовірна діагностика патологічних процесів. Одним з найбільш ґрунтовних і сучасних керівництв з діагностики гострої та хронічної патології носа та приносових пазух є EPOS (European Positon Paper on Rhinosinusits and Nasal Polyps) 2020 року. Лабораторні центри з новітнім обладнанням можуть допомогти в проведенні дообстежень. Згідно EPOS 2020 гострі риносинусити поділяються на вірусні, поствірусні та бактерійні. Донедавна гострий вірусний риносинусит не потребував додаткової лабораторної діагностики, проте пандемія COVID-19 внесла свої корективи. За наказом МОЗ України, що періодично оновлюється, хворі з підозрою на COVID-19 або ознаками інших ГРВІ (перебіг яких, як правило, відбувається по типу гострого вірусного риносинуситу), мають проходити скринінгове обстеження на визначення антигену SARS-CoV-2 з використанням швидких тестів на визначення антигену SARS-CoV-2 або виявлення РНК SARS-CoV-2 з використанням методу ПЛР. Із додаткових обстежень хворих на COVID-19 важливим параметром є NLR (Neutrophil to lymphocyte ratio) для прогнозування і управління ризиками захворювання. У діагностиці гострого бактерійного риносинуситу однією з п’яти ймовірних ознак є підвищення ШОЕ та/або концентрації С-реактивного білка в сироватці крові. CRP (С-reactive protein) є одним із ранніх маркерів ураження тканин, при бактерійному процесі його значення можуть перевищувати 100 мг/л вже через 12–18 годин. До маркерів бактерійних інфекцій також відноситься прокальцитонін, що був рекомендований FDA (2016 р.) як для тяжких, так і для стабільних хворих з респіраторними інфекціями. Новим чутливим маркером запалення за даними A. Havelka зі співавт. (2020) є сироватковий кальпротектин. Антибактерійним середником першої лінії при гострому бактерійному риносинуситі згідно з EPOS 2020 і також рекомендацій ВООЗ (21th WHO Model List of Essential Medicines, 2019) є амоксицилін. Проте бувають випадки, коли антибактерійні препарати треба підбирати індивідуально. Саме тут на допомогу може прийти бакпосів на автоматичному мікробіологічному аналізаторі, призначений для ідентифікації мікроорганізмів і визначення їхньої чутливості до антибіотиків. Для окремих регіонів слід зважати на можливий розвиток гострих грибкових риносинуситів купального сезону, детально описаних проф. С.М. Пухліком. В таких випадках часом може знадобитися назоцитограма, або визначення антитіла до Aspergillus terreus, А. niger, А. fumigatus, А. flavus та ін. Гриби також є частою причиною первинних хронічних риносинуситів, як локальних, так і розповсюджених, викликаючи алергічні грибкові риносинусити і тяжкі грибкові інвазії. Для діагностики можна використати Beta-D-Glucan, який є тест-маркером інвазійних мікозів та Aspergillus антиген-тест. Хронічний алергічний рионосинусит або Central compartment allergic disease (EPOS 2020), потребує ранньої діагностики. Тут на допомогу можуть прийти тести Phadiatop та Phadiatop infant, що використовують чутливу методику ImmunoCAP та особливо актуальні для алергоскринінгу пацієнтів з періодичною блокадою носа. У пацієнтів з алергічною природою запалення рекомендується проводити точну молекулярну діагностику (WAO-ARIA-GA2 LEN, 2020) за методикою ALEX, що дозволяє визначити сенсибілізацію до 295 алергенних молекул та екстрактів алергенів. Сучасні лабораторні методи дообстеження допомагають швидко й точно встановити діагноз, а також, проводити контроль ефективності застосованого лікування, що значно покращує якість життя пацієнтів.

Анотація

Вступ. Порушення нюху спостерігається під час інфекційних і неінфекційних захворювань, проте воно породило нову хвилю уваги як один із перших і часто єдиних симптомів хвороби COVID-19 на початку пандемії.

Мета. Оцінити поширеність, ступінь, тривалість нюхових і смакових розладів у пацієнтів із перенесеною інфекцією СOVID-19, їхній взаємозв’язок із важкістю перебігу хвороби, вплив на якість життя.

Методи дослідження. Опитано 699 пацієнтів із перенесеною інфекцією СOVID-19 шляхом дистанційного анкетування. Розроблено анкету, яка складалася з 35 основних запитань за темою дослідження у трьох розділах. Форми відповідей були закритими, напівзакритими або відкритими. Два запитання щодо скринінгу розладів настрою взято зі скринінгового опитувальника депресивних розладів Patient Health Questionnaire (PHQ-2). Пацієнтам пропонували оцінити свій нюх і смак за 10-бальною візуальною аналоговою шкалою (ВАШ).

Результати. У більшості випадків порушення нюху та смаку виникало одразу після появи інших симптомів із піком на 3-5-му дні хвороби і не покращувалося після клінічного видужання. Такі пацієнти відчували різного ступеня гіпо-, пар- і какосмію, а згодом навіть змінювали свої харчові та
поведінкові звички (зменшення чи відмова від куріння).

Висновки. Відновлення нюху та смаку мали виразний прямий кореляційний зв’язок. Більше половини пацієнтів потребували глибшої оцінки психічного здоров’я, втім це пов’язано не лише з хемосенсорною дисфункцією, а, ймовірно, має мультифакторне походження.

Актуальність. Порушення нюху спостерігається при інфекційних і неінфекційних захворюваннях, проте викликало нову хвилю уваги як один з перших і часто єдиних симптомів SARS-CoV-2 (COVID-19). Проте з новими хвилями захворюванням і природньою мутацією збудника відбулася і зміна симптомів захворювання, утруднюючи затверджені раніше підходи до діагностики і лікування.

Мета. Ретроспективна оцінка тенденційних змін симптоматики порушень нюху і смаку у пацієнтів із перенесеною інфекцією СOVID-19 за 2021-22 рр у порівнянні з нашим попереднім дослідженням за 2020-21 рр.

Матеріали і методи. Розроблено на базі нашої установи опитувальник для пацієнтів після перенесеного COVID-19, який містить 35 основних питань за темою дослідження у 3-х розділах. Під час першого дослідження (березень 2020 - травень 2021 рр) опитано 699 пацієнтів з України із перенесеною інфекцією СOVID-19 шляхом дистанційного анкетування (перша група), під час другого дослідження (червень 2021 - листопад 2022 рр) опитано 389 пацієнтів (друга група).

Результати та їх обговорення. В обох групах переважали жінки (73% і 74% відповідно) і пацієнти з легким перебігом хвороби (58% і 65% відповідно). Діагностику захворювання проводили через наявність симптомів хвороби (72% і 80% відповідно), а лікування абсолютна більшість отримували амбулаторно (94% і 96% відповідно) без кисневої терапії (95% і 97% відповідно). Порушення нюху у пацієнтів виникало переважно після початку інших симптомів (у 81% і 78% відповідно), проте в першій групі найчастіше на 3-5 дні хвороби, в другій – на 1-3 дні (p<0,05). В більшості випадків (58% і 65%) ознаки ураження нюху виникали раптово. Не повністю після хвороби нюх відновився у 39% і 31% пацієнтів відповідно. Відмічено достовірне швидше відновлення нюху у пацієнтів другої групи у порівнянні з першою групою (p<0,05). Встановлено збільшення кількості пацієнтів, які скаржилися на зміну нюхових уподобань (18% проти 21% у групах відповідно). Менший вплив нова хвиля захворювання мала на смак. Зокрема, достовірно зменшилася кількість пацієнтів, що повідомляли про зниження (37% проти 24%, p<0,05) і втрату – (41% проти 30%, p<0,05) смаку, проте число пацієнтів, у яких смак не відновився, утримується на попередньому рівні (17%).  Між відновленням нюху і смаку спостерігався виразний прямий кореляційний зв’язок (r=0.99).

Висновки. З новим витком захворюваності на COVID-19 хемосенсорна дисфункція у пацієнтів стала проявлятися і регресувати швидше, що не дає можливості гіпотетично розрізняти штами лише за цією ознакою і потребує подальших досліджень.