UDC 611.842-076.1-08

Представлене експериментальне дослідження націлене на пошук морфометричих змін гемомікроциркуляторного русла судинної оболонки очного яблука щура за умов штучно індукованого стрептозотоцином цукрового діабету в період від 6 тижнів від початку захворювання. Враховуючи переважне ураження судинної ланки, ми скерували увагу на морфометричний аналіз ангіоархітектоніки очного яблука, що є підґрунтям оцінки ступеня патологічних змін його васкуляризації за умов цукрового діабету. В експерименті було доведено, що компенсаторні механізми не здатні забезпечити зменшення масштабів руйнування ланок гемомікроциркуляторного русла судинної оболонки очного яблука білих щурів і зазначені зміни закономірно переходять у стадію незворотних. Окрім цього, ми відмітили чітку тенденцію зростання морфологічних змін структурних елементів судинної оболонки ока, знахідки характеризувалися прямими корелятивними зв'язками із тривалістю перебігу патології, і відповідно, важкістю захворювання. По завершенню 6 тижнів експерименту, ми встановили, що руйнація судинної оболонки очного яблука перебувала на стадії морфологічної декомпенсації, а капіляри оболонки зазнали суттєвих деструктивних пертурбацій, при цьому артеріоли набули звивистої структури, з порушеною прохідністю та нерівномірністю просвіту. Не менш значущими були патологічні відхилення капілярної ланки війкових відростків, ми спостерігали непоодинокі явища облітерації капілярів, атрофічні зміни капілярного компонента гемомікроциркуляторного русла, також визначали фрагменти окремих капілярів, повністю позбавлених своїх основних функцій. . 

УДК 611.61.018.73:615.212.7

Порушення кровопостачання органів жіночої статевої системи може призвести до серйозних проблем зі здоров'ям жінки, зокрема до безпліддя. Маткова труба, також відома як фаллопієва труба, є важливою частиною репродуктивної системи жінки, оскільки вона з'єднує яєчник з маткою. Саме тут відбувається запліднення яйцеклітини сперматозоїдом.
Репродуктивна система білих щурів має чимало спільних рис з репродуктивною системою жінки. До таких належать і варіації розміщення артерій та вен внутрішніх статевих органів.
Метою нашого дослідження було описати варіації розміщення та особливості кровопостачання внутрішніх статевих органів самки лабораторного щура в нормі, порівняти анатомічні особливості розміщення артерій і вен щурів та людини.
Матеріали і методи. Дослідження виконані на 10 статевозрілих білих щурах-самках, віком 4,5–6,0 місяців і масою тіла 180–220. Застосовано метод виготовлення корозійних препаратів судинного русла внутрішніх статевих органів самки білого лабораторного щура.
Результати дослідження: встановлено, що головними джерелами кровопостачання внутрішніх статевих органів самки білого щура є маткові та яєчникові артерії. Яєчникова артерія відходить від краніальної мезентеріальної
артерії, яка є гілкою черевної аорти. У однієї з самок лабораторного щура яєчникова артерія відходила від ниркової артерії. Артерії статевих органів супроводжуються відповідними венами. Венозна система статевих органів розвинена дуже добре. Загальна довжина венозних судин значно перевищує довжину артеріальних через велику кількість венозних сплетень, які анастомозують між собою. Особливістю правої яєчникової вени є те, що дана судина впадає у нижню порожнисту вену, а ліва – в ниркову вену.
Висновки: кровопостачання внутрішніх статевих органів самки білого щура має значну подібність до кровопостачання органів репродуктивної системи людини, що дозволяє використовувати такі тварини при моделюванні різних патологічних станів жіночої репродуктивної системи в наукових дослідженнях.

Викликом сучасної медичної науки є вивчення впливу розмаїття чинників як зовнішнього, так і внутрішнього середовища на структурну організацію органів. Офтальмологічна патологія з року в рік продовжує бути провідною проблемою сучасної медицини.

Око є надзвичайно чутливим до впливу чинників ризику, середяких провідну роль відіграють спосіб життя, особливості харчування, наявність захворювань, зокрема цукрового діабету. Діабет призводить до збільшення рівня глюкози в крові і спричиняє численні ускладнення, серед яких нейропатії, мікро- і макроангіопатії. У фаховій літературі найчастіше трапляються повідомлення про ретинопатії, зумовлені цукровим діабетом поза увагою залишається стан судинної оболонки очного яблука. Водночас, спостерігається збільшення розвитку таких ускладнень у пацієнтів, хворих на діабет, як катаракта та макулодистрофія. Новим чинником ризику щодо виникнення офтальмологічної патології в Україні та світі є споживання різноманітних харчових добавок, які стають невід’ємною частиною їжі. 

Мета-Визначення особливостей структурної організації райдужки ока білого щура при цукровому діабеті, споживанні харчових добавок та застосуванні наркотичних середників.

УДК 617. 72 - 005. 2 - 085.849.19 - 073.65

Термографічний та термометричний методи дослідження відіграють важливу роль в діагностиці офтальмологічних захворювань. Зміна тем-пературного балансу є одним з інтегральних феноменів, що відображає інтенсивність трофічних та біохімічних процесів [1]. Патологія органу зору, яка спричинена порушенням венозної гемодинаміки внаслідок тромбозу венозного русла зустрічається в офтальмоло-гії досить часто [2, 3]. Тому вивчення морфофункціональних основ компенсаторно-адаптаційних процесів, які можуть мати місце при порушенні відтоку венозної крові, та питання ранньої діагностики, контролю ефективності лікування та профілактики цієї патології, заслуговує відповідної уваги. Термографія стала одним із методів скринінг-діагностики, які дозволяють визначити ступінь активності патологічного процесу, виявити рецидиви захворювання на різних етапах, прогнозувати його перебіг і оцінювати ефективність консервативного лікування. Термографія часто застосовується як засіб диференціальної діагностики судинних невритів від банальних невритів зорового нерву [4], як додатковий критерій оцінки ступеня активності і поширеності увеїту у дітей [5].

Термографія характеризується високою точністю, чутливістю і не потребує великих затрат часу. Значного застосування в офтальмології набув і термометричний метод дослідження [6]. Термометрія ока використовується для діагностики та контролю ефективності лікування увеїтів та спазмів акомодації [7], в профілактиці післяопераційних ускладнень після екстракції катаракти [8]. Але в доступній літературі ми не виявили даних про те, чи можливим є застосування термометричного методу для ранньої діагностики, контролю ефективності лазеротерапії венозного застою в очному яблуці.

УДК: 611.814.1

Вступ
Проблема ожиріння та пов’язаних із ним нейроендокринних порушень є однією з найактуальніших у сучасній медицині. За даними ВООЗ за 2022 рік, понад 2,5 млрд людей у світі мають надлишкову вагу, з яких 890 млн страждають на ожиріння. Серед дорослого населення віком від 18 років 43% мають надлишкову масу тіла, тоді як у1990 році цей показник становив лише 25% [1]. Зростаюча поширеність ожиріння спостерігається як у розвинених країнах, так і в тих, що розвива-ються. Важливу роль відіграють низька фізична активність, стресові фактори та особливості хар-чування [2]. Одним із найпоширеніших компонентів сучасної їжі є глутамат натрію — підсилювач смаку, що широко застосовується у харчовій промисловості. У Японії він визнаний п’ятим смаком — «умамі» — поряд із солодким, солоним, кислим та гірким [3]. Хоча Управління з продовольства та медикаментів США (FDA) вважає його безпечним у допустимих дозах, наукова дискусія щодо його потенційного впливу на здоров’я залишається відкритою. Деякі дослідження свідчать про можливі позитивні ефекти, зокрема профілактику серцево-судинних захворювань шляхом зменшення споживання натрію хлориду у комбінації з глутаматом натрію [4, 5] або поліпшення секреції слини при його вживанні [6].
Разом із тим, численні дослідження підтвер-джують негативний вплив надмірного вживання глутамату натрію. Було доведено його роль у роз-витку ерозивно-виразкових ушкоджень слизової оболонки шлунка [7], погіршенні когнітивних фу-нкцій [8], негативному впливі на сечовидільну [9], лімфатичну [10], імунну [11] та репродуктивну системи [12]. Також встановлено, що тривале над-мірне споживання глутамату може спричиняти патофізіологічні зміни, характерні для гіпертонічної хвороби [13] та хвороби Альцгеймера [14].
Важливу роль у реалізації ефектів глутамату відіграє гіпоталамус — центральна структура, що регулює апетит, спрагу, енергетичний баланс, терморегуляцію та циркадні ритми [15, 16]. Наприклад, преоптична зона відповідає за терморегуляцію [17], паравентрикулярне ядро — за харчову поведінку [18], аркуатне ядро [19] та сірий горб — за енергетичний обмін [20]. Порушення структурної цілісності гіпоталамічних ядер може призвести до ожиріння, діабету, аменореї та інших тяжких патологій [21].
Сучасні дані підтверджують, що нейрозапалення гіпоталамуса є ключовим механізмом у розвитку ожиріння. Воно розвивається ще до підвищення маси тіла та супроводжується активацією мікроглії, збільшенням концентрації насичених жирних кислот і порушенням бар’єрних функцій гематоенцефалічного бар’єру [22–27]. Важливу роль відіграють також макрофаги, астроцити та мікроглія, які вивільняють прозапальні цитокіни та сприяють формуванню хронічного запалення [28–35]. Це призводить до дисфункції нейронів, стресу ендоплазматичної сітки та мітохондріальних ушкоджень [36–38], що, своєю чергою, змінює передачу сигналів лептину та інсуліну, сприяючи розвитку метаболічних розладів.