УДК [616.12:616.61]-008.9-16:616.153.915

Резюме. Інформація щодо зв’язку параметрів ліпідного метаболізму з розвитком та прогресуванням погіршення ниркової функції у пацієнтів з метаболічним синдромом та ішемічною хворобою серця (ІХС) є фрагментарною.

Мета – оцінити параметри ліпідного метаболізму за умов різного стану нирок та їх зв’язки з метаболічними, гемодинамічними, кардіальними та печінковими показниками у пацієнтів з хронічною ішемічною хворобою серця.

Матеріал та методи. За стандартним протоколом з дотриманням Гельсінської декларації та інформованою письмовою згодою (протокол комісії з біоетики 21.2.22) обстежено 104 пацієнти з хронічною ІХС. Залежно від стадії хронічної хвороби нирок (ХХН), швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ) та метаболічного стану пацієнти поділені на групи ГК (контроль), Г1 – Г5. Розраховували індекс маси тіла, ШКФ за CKD-EPI; відношення ліпідних компонентів; відносні товщини стінок серця. Додатково визначали молекули середньої маси сечі та вміст L-аргініну. Цифрові дані опрацьовано статистично методами параметричної статистики. Кореляційний аналіз проведено за Пірсоном (r). За рівень істотності прийнято р<0,05.

Результати. У пацієнтів із хронічною ІХС зі зниженням функції нирок до категорій G3a–G4 ХХН виявлялися нижчі рівні ліпопротеїнів високої щільності (ХС-ЛПВЩ) та вищі значення атерогенних відношень порівняно з пацієнтами без зниження ШКФ. Зі зниженням функції нирок асоціювалися зміни ХС-ЛПВЩ, ліпопротеїнів дуже низької щільності (ХС-ЛПДНЩ) та відношення тригліцеридів до ХС-ЛПВЩ, однак характер цих асоціацій залежав від стану метаболізму та сповільнення ШКФ. Параметри ліпідного профілю та їх відношення асоціювалися з окремими показниками метаболічного статусу, гемодинаміки, стану серця і печінки. Виявлені зв’язки мають асоціативний характер і потребують підтвердження у проспективних дослідженнях.

Висновки. Параметри ліпідного метаболізму були різними за умов різного функціонального стану нирок та корелювали з метаболічними, гемодинамічними, кардіальними та печінковими параметрами у пацієнтів з хронічними формами ішемічної хвороби серця.

Ключові слова: кардіологія, хронічна ішемічна хвороба серця, загальний холестерин, тригліцериди, відношення ліпідів, кардіоренальний метаболічний синдром

УДК [616.12:616.61]:616.379-008.61:615.245

Вступ. Вплив інсулінорезистентності (ІР) на клінічні та лабораторні показники за умов кардіоренального метаболічного синдрому (КРМС) описаний недостатньо.

Мета. Оцінити роль ІР на початкових стадіях КРМС.

Матеріал та методи. Обстежено 86 пацієнтів з гострими формами ішемічної хвороби серця з першою (n=43) та другою (n=43) стадіями КРМС, які за індексом HOMA-IR поділені на підгрупи без ІР (G1А, G2А) та з ІР (G1Б, G2Б). Додатково до стандартного обстеження визначали низку індексів ІР: НОМА-IR; QUICKI; McAuley; Gutt; Cederholm; Matsuda; Avignon; Shuster; Drivsholm; Stumvoll late. Результати опрацьовані статистично, величини представлені як (M±m), відмінності оцінені за t-критерієм, за рівень істотності прийнято р<0,05.

Результати. Інсулінорезистентність впливала на вираженість ліпідного дистресу, запалення, структурно-функціональний стан нирок, серця, печінки. Інсулінорезистентність супроводжувалась підвищенням креатині ну крові, а за умов 1 стадії КРМС – розтягненням камер серця з гіпертрофією, а при 2 стадії – тільки гіпертрофією. У пацієнтів з 1 стадією КРМС ІР асоціювалась з вищими значеннями ТГГІ та відношення ТГ/ЛПВЩ, С-реактивного протеїну, АЛТ, білірубіну та ШОЕ. При 2 стадії КРМС ІР характеризувалась істотно вищими значеннями ТГ та ТГГІ, обох трансаміназ, гемоглобіну.

Висновки. Інсулінорезистентність впливала на структурно-функціональний стан нирок, серця, печінки, зміни вуглеводного та ліпідного метаболізму і запалення.

Ключові слова: інсулінорезистентність, індекси інсулінорезистентності, кардіоренальний метаболічний синдром, тригліцеридглюкозний індекс, гіпертрофія серця, трансамінази.

УДК 616.36-008-02:[616.12:616.61]

РЕЗЮМЕ. Прояви кардіоренального метаболічного синдрому (КРМс) за умов супутньої метаболічно асоційованої стеатотичної хвороби печінки (МАСХП), яка має важливе значення для постпрандіального вуглеводного метаболізму, описані недостатньо.
Мета роботи – оцінити прояви кардіоренального метаболічного синдрому в кардіологічних пацієнтів з супутньою МАСХП.
Матеріал і методи. У дослідження включено 395 пацієнтів з ішемічною хворобою серця та артеріальною гіпертензією 2 ст., з яких у 299 була супутня МАСХП стадій стеатозу S2-3 фіброзу F0-1, що поділялись на групи зі стеатозом печінки (СП; n=263) та стеатогепатитом (СГ; n=36). У 96 пацієнтів діагностовано інтактний стан печінки. Дослідження проведено з дотриманням Гельсінської декларації прав людини та наказів МОЗ України. Проводили пероральний глюкозотолерантний тест, обчислювали площу під кривою глюкози та індекси інсуліночутливості МкАулей, Матсуда та Де Фронзо. Креатинін визначали ензиматичним методом, швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) за MDRD. Результати опрацьовано статистично з логістично-регресивним аналізом.
Результати. Частота КРМс за зниженням ШКФ <90 серед 395 пацієнтів становила 46,67–56,72 %, не залежала від наявності чи відсутності МАСХП та її стадії. Кардіоренальна взаємодія проявлялись тим, що по мірі зростання креатиніну та зменшення ШКФ прогресували артеріальна гіпертензія, гіпертрофія та дилатація шлуночків, систолічна дисфункція. Ренальнометаболічна складова характеризувалась нижчими значеннями глюкози у всіх вимірах перорального глюкозотолерантного тесту по мірі зменшення ШКФ і зміною секреції інсуліну та інсуліночутливості тканин за індексами.
Висновок. Кардіоренальний метаболічний синдром у пацієнтів з супутньою МАСХП характеризувався структурними змінами серця і зміною секреції інсуліну та інсуліночутливості тканин по мірі зменшення швидкості клубочкової фільтрації.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: кардіоренальний метаболічний синдром; метаболічно асоційована стеатотична хвороба печінки; швидкість клубочкової фільтрації; інсуліночутливість; структура серця.

УДК [616.12:616.61]:(616.153.45+616.153.915)

Для комплексної оцінки метаболічного глюколіпідного обміну можуть бути використані індекси, які одночасно характеризують як вуглеводний, так і ліпідний метаболізм: тригліцеридоглюкозний індекс (ТГГІ) та індекс McAuley (ІМА). Мета. Оцінити характеристики тригліцеридоглюкозного індексу та індексу McAuley у пацієнтів із кардіоренальним метаболічним синдромом (КРМс) та визначити їхні кореляції. Матеріали та методи. Із дотриманням Ґельсинської декларації прав людини обстежено 100 осіб із гострими формами ішемічної хвороби серця, які залежно від стадії КРМс поділено на групи (Г0, Г1, Г2, Г3). Окрім ТГГІ та ІМА, додатково визначали НОМА-IR; %Вcalc; %S; IR; QUICKI; Gutt; Cederholm; Matsuda; Avignon; Shuster; DI DeFronzo; Drivsholm; Stumvoll early та latе; Wareham; коефіцієнт атерогенності (КА); відношення ТГ/ЛПВЩ та індекс Castelli І. Результати опрацьовано статистично, представлено як M±m. Кореляційний аналіз проведено за Спірменом – Пірсоном (r), відмінності оцінені за t-критерієм, за рівень істотності прийнято р<0,05. Результати. Величина ТГГІ була мінімальною у пацієнтів без ниркової дисфункції, а у Г1 та Г2 – істотно більшою (5,73 та 4,41; обидва р<0,05). Значення індексу McAuley у міру погіршення функції нирок зростало. Індекс McAuley та ТГГІ істотно обернено корелювали між собою за умов усіх стадій КРМс. Несприятливим є зростання ТТГІ та зменшення індексу McAuley, оскільки це корелювало з атерогенними параметрами ліпідного метаболізму, гіперглікемією, гіперінсулінемією, інсулінорезистентністю та зменшенням печінкової інсуліночутливості та чутливості периферійних тканин до інсуліну. Кореляційні зв’язки ТГГІ та індексу McAuley були різними за умов різних стадій КРМс. Висновки. Тригліцеридоглюкозний індекс та індекс McAuley у пацієнтів із кардіоренальним метаболічним синдромом корелювали з параметрами ліпідного метаболізму, гіперглікемією, гіперінсулінемією, інсулінорезистентністю. Несприятливим є зростання ТТГІ та зменшення індексу McAuley.

Ключові слова: тригліцеридоглюкозний індекс, індекс McAuley, кардіоренальний метаболічний синдром, інсулінорезистентність, гіперглікемія, гіперінсулінемія

УДК 616.36-008-02:[616.12:616.61]

Роль печінки та її функціональний стан залишаються недооціненими за умов кардіоренального метаболічного синдрому (КРМс).
Мета – оцінити функціональний стан печінки залежно від стадії КРМс та визначити асоціації маркерів функціонального стану печінки зі структурнофункціональними параметрами серця.
Матеріали і методи. Oбстежено 100 пацієнтів із гострими формами ішемічної хвороби серця, яких розподілили на групи залежно від стадії КРМс: Г0, Г1, Г2, Г3. Дослідження проводили з дотриманням Гельсингської декларації прав людини, під контролем комісії з біоетики ДНП«ЛНМУ» (протокол №2 від 21.2.2022) та інформованою згодою пацієнтів. Функціональний стан печінки оцінено за рівнями трансфераз, індексу де Рітіса, білірубіну та гамма-глютамілтранспептидази (ГГТП); стан вуглеводного метаболізму – за пероральним глюкозотолерантним тестом. Додатково розраховані швидкість клубочкової фільтрації за MDRD та Cockcroft-Gault; тригліцеридоглюкозний індекс (ТГГІ); показники чутливості печінки до інсуліну – індекси McAuley та QUICKI, чутливості периферійних тканин до інсуліну Matsuda та Avignon; індекс сумарної секреції інсуліну Drivsholm. Статистичну обробку проводили за допомогою програми «Statistica 6.0», величини представлені як середнє арифметичне з похибкою (M±m), кореляційний аналіз проведено за Спірменом-Пірсоном (r), відмінності оцінені за t-критерієм, за рівень істотності прийнято р<0,05.
Результати. Низький рівень білірубіну <10 мкмоль/л спостерігали у 19% пацієнтів 2-ї стадії КРМс та не реєстрували у пацієнтів із 3-ю стадією, у четвертини яких він, навпаки, зростав понад норму. Зменшення білірубіну за умов КРМс корелювало з метаболічною дисфункцією зі збільшенням ТГГІ і зменшенням індексу чутливості печінки до інсуліну McAuley. У міру погіршення функціонального стану нирок спостерігали незначні підвищення активності трансаміназ та зменшення рівня ГГТП, що корелювало з умістом креатиніну, метаболічними показниками, активністю запалення. За умов відсутності КРМс та при 1-й його стадії зростання трансаміназ і ГГТП не супроводжувалось змінами серця, тоді як за умов 2-3-ї стадій КРМс погіршення функціональної здатності печінки асоціювалося з гіпертрофією міокарда та дилятацією лівого передсердя.
Висновок. Функціональний стан печінки погіршувався у міру прогресування КРМс. За умов 2-3-ї стадій КРМс погіршення функціональної здатності печінки асоціювалось із гіпертрофією міокарда та дилятацією лівого передсердя.

Ключові слова: кардіоренальний метаболічний синдром, трансамінази, гаммаглютамілтранспептидаза, білірубін, чутливість до інсуліну, гіпертрофія міокарда.