CARDIO-RENAL-METABOLIC SYNDROME CHARACTERISTICS IN PATIENTS WITH CHRONIC FORMS OF ISCHEMIC HEART DISEASE

UDC 616.12-005.4-036.12-06:(616.12+616.61+616-056.5)]-008 

Cardio-renal metabolic syndrome (CRMs) is believed to be a holistic, systemic disorder with multiorgan dysfunction and a high number of adverse cardiovascular outcomes. It involves complex interconnection mechanisms between renal dysfunction, cardiovascular disease and metabolic disorders. Our study's feasibility was determined by several unresolved issues regarding the peculiarities of the course of CRMs. A deep understanding of the interrelationships of these conditions requires a comprehensive approach aimed at studying and evaluating risk factors and pathophysiological mechanisms. Studying the features of CRMs will allow optimising lifestyle, involving an interdisciplinary team in treatment and, in the future, developing a unified protocol for the management of such patients.
The study aimed to evaluate the clinical manifestations and characteristics of CRMs in patients with chronic coronary heart disease.
For this purpose, 113 patients with chronic coronary heart disease (CHD) were examined, chronic heart failure (CHF) I-III functional class (FC) according to the NYHA, who were diagnosed with CRMS according to the criteria: diagnosed CHD with CHF; body mass index (BMI) > 25 kg/m2; fasting glucose level > 6.1 mmol/l or previously diagnosed type 1 or type 2 diabetes mellitus (T2D) or use of hypoglycaemic therapy; glomerular filtration rate (GFR) < 80 kg/mkmol; blood creatinine above normal.
The results of the study indicate that 15.92% of patients with chronic coronary artery disease can be diagnosed with complete cardio-renal metabolic syndrome. Patients with complete CRMs were younger but had higher BMI, systolic hypertension and tachycardia, hyperlipidemia and leptin resistance, higher levels of total fibrinogen and leukocytes, leukocyte intoxication index, lipid ratios and triglycerides. The deterioration of metabolic parameters was
accompanied by activation of inflammation and endogenous intoxication, cytolysis and an increase in leptin.

Докладніше

ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ КЛІТИННОГО ІМУНІТЕТУ У ХВОРИХ НА ЛЕПТОСПІРОЗ

УДК: 616.986.7:612.017.1]-07
Вступ. Оцінка імунологічних показників, які відображають стан клітинного імунітету у хворих на лептоспіроз має особливе значення для розуміння імунопатогенетичних процесів, які відбуваються в організмі таких пацієнтів на різних стадіях хвороби.
Мета роботи. Проаналізувати рівень деяких субпопуляцій лімфоцитів у пацієнтів із лептоспірозом із врахуванням періоду хвороби.
Матеріали і методи. Обстежено 62 пацієнти із лептоспірозом, які проходили лікування у Львівській обласній інфекційній клінічній лікарні. Ці пацієнти були розділені на дві групи: група I – пацієнти із легким та середньо тяжким перебігом хвороби (n=27) та група II – пацієнти з тяжким перебігом (n=35). Зразки крові пацієнтів досліджувалися двічі: при поступленні до лікарні і через тиждень після цього. До контрольної групи увійшло 30 практично здорових осіб. За допомогою методу фенотипування лімфоцитів з еритроцитами, покритими моноклональними антитілами у пацієнтів із лептоспірозом було визначено кількість CD16+, CD22+, CD25+, CD71+, CD95+, CD HLA-DR+-лімфоцитів. На основі отриманих даних визначались значення наступних індексів: індекси CD-25+/CD95+-лімфоцитів, CD71+/CD95+-лімфоцитів, CD HLA-DR+/CD95+-лімфоцитів. Статистичну обробку отриманих результатів проводився за допомогою програми "Statistica".
Результати. Вивчаючи особливості клітинного імунітету у пацієнтів із лептоспірозом, відмічено, що CD71+-лімфоцити найбільше, у порівнянні з іншими субпопуляціями лімфоцитів, віддзеркалюють активність процесів імунозалежного запалення, притаманного лептоспірозу, на що вказує суттєво вища середня кількість CD71+- лімфоцитів у хворих із лептоспірозом обох груп як при поступленні, так і на 7-й день лікування порівняно з контрольною групою (р<0,01). Тяжкість лептоспірозу, зокрема ступінь ураження нирок, великою мірою залежить від функціонального стану CD25+-лімфоцитів та CD HLA-DR+-лімфоцитів, які зумовлюють процеси субраннього та пізнього імунного запалення, на що вказує те, що у групі хворих із тяжким перебігом при поступленні виявлено слабку зворотну кореляцію між рівнем креатиніну крові та кількістю CD25+-лімфоцитів (τ= -0,275), а також рівнем креатиніну крові та кількістю CD HLA-DR+-лімфоцитів (τ= -0,254).
Висновки. Проведений аналіз основних активаційних маркерів у пацієнтів із лептоспірозом вказує на наявність суттєвих коливань частини з них. Так, найвагоміше відображають процеси імунозалежного запалення на різних стадіях хвороби при лептоспірозі CD71+-лімфоцити, а відображенням тяжкості лептоспірозу є CD25+-лімфоцити та CD HLA-DR+-лімфоцити.
Докладніше

ЗАСТОСУВАННЯ ІНГІБІТОРІВ НАТРІЙЗАЛЕЖНОГО КОТРАНСПОРТЕРА ГЛЮКОЗИ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ХРОНІЧНОЇ СЕРЦЕВОЇ НЕДОСТАТНОСТІ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ ТА КЛІНІЧНИЙ ВИПАДОК)

Резюме. Недостатньо є даних про різні аспекти впливу на перебіг хронічної серцевої недостатності (ХСН) інгібіторів натрійзалежних котранспортерів глюкози 2 (ІНЗКГ2), а також особливості ліпідознижувальної терапії за умов клінічно значущого зниження фільтраційної здатності нирок.
Мета роботи: оцінити ефективність застосування лікування з використанням ІНЗКГ2 для пацієнтів високого кардіоваскулярного ризику.
Матеріал і методи. Огляд літератури проведений у базі Pubmed за останні 5 років та наведений опис клінічного випадку.
Результати. Встановлено, що застосування ІНЗКГ2 у пацієнтів із ХСН незалежно від наявності чи відсутності цукрового діабету (ЦД) та функціональної здатності нирок зменшувало госпіталізацію та смертність із максимальною ефективністю в межах фракції викиду 41-65%, що доведено даними доказової медицини (EMPEROR-Reserved, EMPEROR-Reduced, DAPA-HF). Механізми, завдяки яким покращувалась функція серця за умов застосування ІНЗКГ2, дотепер повністю не зрозумілі. Продовжується вивчення ефективності застосування ІНЗКГ2 для пацієнтів із серцевою патологією без ЦД із ХСН та збереженою фракцією викиду, що зустрічається приблизно в половині випадків. Гліфлозини відіграють роль у модулюванні відповіді на запалення, окисний стрес, клітинний енергетичний метаболізм, системні регулювальні процеси, контролюють гіперглікемію, кетогенез, натрійурез, гіперурикемію. Клінічний випадок застосування дапагліфлозину впродовж року проілюстрував зростання фракції викиду лівого шлуночка (ФВЛШ), зменшення вираженості гіпертрофії стінок та дилатації камер серця, покращення функціональної здатності нирок та вуглеводного метаболізму.
Висновки. Тривале застосування дапагліфлозину супроводжувалось покращенням структурно-функціонального стану серця, функціональної здатності нирок та вуглеводного метаболізму.
Ключові слова: хронічна серцева недостатність, інгібітори натрійзалежного котранспортера глюкози 2, дапагліфлозин, фракція викиду лівого шлуночка, структура серця.
Докладніше

CARDIOVASCULAR-RENAL-METABOLIC SYNDROME IN PATIENTS WITH CHRONIC HEART FAILURE

Cardiovascular-kidney-metabolic syndrome (CKMS) is characterized by a vicious cycle where each pathogenic link exacerbates the others, contributing to progressive deterioration in cardiac function, renal performance, and metabolic stability. The study aimed to assess kidney, heart, and metabolic functions in chronic heart failure (CHF) patients and examine these charac- teristics in dependence on endogenous intoxication severity. A number of 110 CHF patients (main group, MG) and 90 patients without CHF (control group, CG) were studied. The MG had a median age of 69.9 years, with 74.5% male patients. Echocardiographic parameters, renal function markers, and endogenous intoxication indices were measured. CKMS subgroups were stratified by estimated glomerular filtration rate (eGFR): GFR1 (>90 mL/min/1.73 m2), GFR2 (60–90 mL/min/1.73 m2), and GFR3 (<60 mL/min/1.73 m2). MG patients exhibited significantly higher serum creatinine (97.7 μmol/L versus 72.8 μmol/L) and urea levels (7.1 mmol/L vs. 5.3 mmol/L), alongside lower eGFR (67.1 vs. 87.0 mL/min/1.73 m2) compared to CG (p<0.006). Survival analysis revealed a cumulative event-free survival rate of 60.8% in patients with eGFR <60 mL/min/1.73 m2 vs. 75.2% in those with eGFR >90 mL/min/1.73 m2 (p=0.04). Structural heart abnormalities, including reduced left ventricular ejection fraction and increased left ventricle end-diastolic diameter, correlated with declining eGFR levels. Body mass index was inversely related to eGFR and positively associated with adverse cardiac remodeling, hypertension, and metabolic dysregulation. Patients with eGFR <60 mL/min/1.73 m2 demonstrated more severe lipid abnormalities and systemic inflammation, reflected in elevated fibrinogen and middle-mass molecules. CKMS in CHF patients is characterized by impaired renal filtration, metabolic instability, and cardiac dysfunction. These changes correlate with systemic inflammation and endogenous intoxication, underscoring the need for integrated therapeutic strategies targeting these interrelated pathologies.
Keywords: cardiovascular-renal-metabolic syndrome, chronic heart failure, eGFR, endogenous intoxication, systemic inflammation
Докладніше

CHRONIC URTICARIA AND STRESS

УДК 616.514-036.12-02:616.8-008.615.1]-036.864

Introduction. Skin is the largest human organ. Its main functions are protective, excretory, receptory, thermoregulatory, respiratory, etc. Any metabolic disorders in our body, infectious and autoimmune diseases, toxic lesions, chronic renal diseases and those of gastrointestinal tract, diseases of the blood, liver, gall bladder can manifest as skin lesions, for example, in the form of chronic urticaria (CU). Nervous system also plays a significant role in the development of urticaria.
Objectives. Studying the prevalence of urticaria in adult patients, main causes of increased skin itching and rash, effect of stress on the frequency and severity of urticaria exacerbations and treatment effectiveness.
Materials and methods. The article presents the results of instrumental and laboratory methods of examination of urticaria patients, as well as comparison of the treatment effectiveness depending on the obtained research findings and stress test results. The study included 75 patients aged 18 and over. Patients in both groups underwent laboratory and instrumental examinations, stress testing (The Kessler Psychological Distress Scale (K10)), and the UAS7-test for urticaria control. The main study included 63 patients with urticaria, who were divided into three groups (depending on the results of the stress test).
Conclusions. Nowadays CU is an important global problem. Due to constant itching, sleep disturbances, decrease in performance, cosmetic discomfort, the patients’ quality of life is getting worse. Timely diagnosis and prescription of treatment improves patients’ well-being and social adaptation. The research shows that stress exacerbates the course of CU. Patients with high and medium level of stress noticed expressed reduction in rash and itching when treatment included sedative medications. 

Докладніше
1 2 3
Назад Вперід