UDC 611.842-076.1-08

Представлене експериментальне дослідження націлене на пошук морфометричих змін гемомікроциркуляторного русла судинної оболонки очного яблука щура за умов штучно індукованого стрептозотоцином цукрового діабету в період від 6 тижнів від початку захворювання. Враховуючи переважне ураження судинної ланки, ми скерували увагу на морфометричний аналіз ангіоархітектоніки очного яблука, що є підґрунтям оцінки ступеня патологічних змін його васкуляризації за умов цукрового діабету. В експерименті було доведено, що компенсаторні механізми не здатні забезпечити зменшення масштабів руйнування ланок гемомікроциркуляторного русла судинної оболонки очного яблука білих щурів і зазначені зміни закономірно переходять у стадію незворотних. Окрім цього, ми відмітили чітку тенденцію зростання морфологічних змін структурних елементів судинної оболонки ока, знахідки характеризувалися прямими корелятивними зв'язками із тривалістю перебігу патології, і відповідно, важкістю захворювання. По завершенню 6 тижнів експерименту, ми встановили, що руйнація судинної оболонки очного яблука перебувала на стадії морфологічної декомпенсації, а капіляри оболонки зазнали суттєвих деструктивних пертурбацій, при цьому артеріоли набули звивистої структури, з порушеною прохідністю та нерівномірністю просвіту. Не менш значущими були патологічні відхилення капілярної ланки війкових відростків, ми спостерігали непоодинокі явища облітерації капілярів, атрофічні зміни капілярного компонента гемомікроциркуляторного русла, також визначали фрагменти окремих капілярів, повністю позбавлених своїх основних функцій. . 

У фаховій літературі все частіше трапляються повідомлення про здатність глутамату натрію викликати оксидативний стрес у клітинах міокарда, індукувати ожиріння і підвищення рівня холестерину, що може призводити до збільшення ризику серцево-судинних подій, описано роль глутамату натрію в індукції ендотеліальної дисфункції, структурних змін нервової тканини та ендокринних залоз. Важливими чинниками у цьому контексті є прояви ушкодження судин органів внаслідок безпосереднього токсичного впливу оксидативного стресу.

УДК 616.151-008.82:615.212.7

Актуальним питанням сьогодення є безпека використання опіоїдів для лікування синдрому хронічного болю, що супроводжує низку соматичних захворювань. Більшість наркотиків або їх метаболітів виводяться через нирки і є однією з причин гострого та хронічного пошкодження нирок. Метою дослідження було порівняння деяких біохімічних показників сироватки крові щурів у разі дво- та шеститижневого введення терапевтичних доз налбуфіну та порівняння їх після відміни засобу на ранніх термінах застосування. Це дослідження виконане на 45 білих статево зрілих щурах-самцях масою 180–260 г. У сироватці крові піддослідних тварин визначали загальний білок, сечовину, креатинін, кальцій, фосфор. Статистичні обрахунки проводилися із використанням програмного забезпечення RStudio v. 1.1.442 та R Commander v.2.4-4. Показник білка у досліджуваних групах мав незначні коливання щодо контролю, проте спостерігалась тенденція до зниження через 2 тижні введення налбуфіну та до зростання як з другого по шостий тиждень, так і у разі відміни налбуфіну на ранніх термінах експерименту. Показник креатиніну сироватки зростав з другого по шостий тиждень експерименту як у разі шеститижневого введення засобу (у 2,23 раза перевищував показники контролю), так і у разі двотижневого введення налбуфіну з наступною чотиритижневою відміною (у 1,63 раза перевищував показники контролю). Сечовина сироватки зросла через 2 тижні та 6 тижнів введення налбуфіну, середнє значення становило (6,22±0,47 ммоль/л) та (7,63±0,74 ммоль/л) відповідно. Проте після відміни препарату показник знизився до показника контрольної групи. Кальцій сироватки крові щурів знизився через 2 тижні експерименту до значення 2,16±0,09 ммоль/л. Через 6 тижнів застосування налбуфіну, як і після відміни препарату, кальцій сироватки зріс до рівня показника контрольної групи і становив 2,39±0,09 ммоль/л та 2,46±0,05 ммоль/л відповідно. Показник фосфору сироватки зріс через 2 тижні експерименту 
і становив 2,42±0,05 ммоль/л. Через 6 тижнів введення налбуфіну та після відміни препарату показник знизився до значення 2,12±0,12 ммоль/л і 2,00±0,05 ммоль/л відповідно. 
Висновки. Застосування терапевтичних доз налбуфіну впродовж двох та шести тижнів, а також після відміни препарату не впливає на концентрацію загального білка сироватки крові щурів. У результаті дво- та шеститижневого застосування засобу виникає порушення азотовидільної функції нирки, а отже, і ураження ниркових тілець, котре спостерігається також упродовж чотирьох тижнів відміни препарату після його двотижневого застосування, про що свідчить тенденція до зростання показників сечовини та креатиніну через два тижні введення налбуфіну та достовірне збільшення показника креатиніну після відміни препарату. Двотижневе введення налбуфіну призводить до гіпокальциємії та гіперфосфатемії, що свідчить про порушення реабсорбційної функції нирок, тоді як подальше чотиритижневе введення препарату та відміна препарату – до нормалізації цих показників, окрім фосфору, котрий є знижений.