УДК 611.441-018:612.392.9

Щитоподібна залоза – один з найважливіших органів ендокринної системи, який забезпечує ре-гуляцію метаболізму, росту, розвитку, терморегу-ляції та функцій нервової, серцево-судинної й репродуктивної систем [1]. Патологічні зміни її структури або функції можуть викликати тяжкі медико-соціальні наслідки. Однією з потенційно ризикованих харчових добавок є глутамат натрію (monosodium glutamate, MSG; E621), що широко використовується як підсилювач смаку. Хоча офіційно він вважається безпечним, низка сучасних досліджень свідчить про його можливу токсичну дію при тривалій або високій експозиції [2, 3]. Зокрема, дослідження у щурів демонструють гісто-логічні зміни в печінці, нирках, серці, головному мозку та порушення репродуктивної функції [3-5].
У контексті щитоподібної залози було проде-монстровано, що MSG здатен викликати морфо-логічні зміни, такі як гіперплазія фолікулярного епітелію, пікноз ядер та деструкція органел, особ-ливо мітохондрій та ендоплазматичної сітки [6].

Інші дослідження вказують на зміни гормональ-ного балансу – зокрема підвищення рівня T3 і T4 – за контексту макроскопічної морфометрії та гі-стологічних порушень [7].
Однак більшість наявних досліджень обме-жується гістологією або функціональними параметрами, дані щодо ультраструктурних змін тиро-цитів при дії MSG (особливо з подальшою відміною) залишаються вкрай обмеженими [8]. Ультраструктурний аналіз дозволяє деталізувати субклітинні зміни, важливі для розуміння механізмів токсичної дії. Крім того, вплив MSG на HPA-вісь, запальні маркери та стрес-мікроРНК (наприклад, miR-155, miR-218) у молодих щурів показав активацію гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи, системну запальну реакцію і окислювальний стрес [9], що може впливати на ендокринні функції включаючи щитоподібну залозу.
Разом із цим, спроби фармакологічної або харчової корекції MSG-індукованої токсичності (наприклад, антиоксиданти, природні речовини) показують потенціал захисту для різних органів [10], але дані щодо щитоподібної залози залиша-ються недостатніми.
Тому доцільність дослідження ультраструктурних змін щитоподібної залози при тривалому впливі MSG, а також вивчення потенціалу відновлення після його відміни, залишається актуальною і мало вивченою темою. Завдяки електронній мікроскопії можна отримати зображення клітинних структур щитоподібної залози і виявити потенційні відхилення.

УДК: 611.814.1

Вступ
Проблема ожиріння та пов’язаних із ним нейроендокринних порушень є однією з найактуальніших у сучасній медицині. За даними ВООЗ за 2022 рік, понад 2,5 млрд людей у світі мають надлишкову вагу, з яких 890 млн страждають на ожиріння. Серед дорослого населення віком від 18 років 43% мають надлишкову масу тіла, тоді як у1990 році цей показник становив лише 25% [1]. Зростаюча поширеність ожиріння спостерігається як у розвинених країнах, так і в тих, що розвива-ються. Важливу роль відіграють низька фізична активність, стресові фактори та особливості хар-чування [2]. Одним із найпоширеніших компонентів сучасної їжі є глутамат натрію — підсилювач смаку, що широко застосовується у харчовій промисловості. У Японії він визнаний п’ятим смаком — «умамі» — поряд із солодким, солоним, кислим та гірким [3]. Хоча Управління з продовольства та медикаментів США (FDA) вважає його безпечним у допустимих дозах, наукова дискусія щодо його потенційного впливу на здоров’я залишається відкритою. Деякі дослідження свідчать про можливі позитивні ефекти, зокрема профілактику серцево-судинних захворювань шляхом зменшення споживання натрію хлориду у комбінації з глутаматом натрію [4, 5] або поліпшення секреції слини при його вживанні [6].
Разом із тим, численні дослідження підтвер-джують негативний вплив надмірного вживання глутамату натрію. Було доведено його роль у роз-витку ерозивно-виразкових ушкоджень слизової оболонки шлунка [7], погіршенні когнітивних фу-нкцій [8], негативному впливі на сечовидільну [9], лімфатичну [10], імунну [11] та репродуктивну системи [12]. Також встановлено, що тривале над-мірне споживання глутамату може спричиняти патофізіологічні зміни, характерні для гіпертонічної хвороби [13] та хвороби Альцгеймера [14].
Важливу роль у реалізації ефектів глутамату відіграє гіпоталамус — центральна структура, що регулює апетит, спрагу, енергетичний баланс, терморегуляцію та циркадні ритми [15, 16]. Наприклад, преоптична зона відповідає за терморегуляцію [17], паравентрикулярне ядро — за харчову поведінку [18], аркуатне ядро [19] та сірий горб — за енергетичний обмін [20]. Порушення структурної цілісності гіпоталамічних ядер може призвести до ожиріння, діабету, аменореї та інших тяжких патологій [21].
Сучасні дані підтверджують, що нейрозапалення гіпоталамуса є ключовим механізмом у розвитку ожиріння. Воно розвивається ще до підвищення маси тіла та супроводжується активацією мікроглії, збільшенням концентрації насичених жирних кислот і порушенням бар’єрних функцій гематоенцефалічного бар’єру [22–27]. Важливу роль відіграють також макрофаги, астроцити та мікроглія, які вивільняють прозапальні цитокіни та сприяють формуванню хронічного запалення [28–35]. Це призводить до дисфункції нейронів, стресу ендоплазматичної сітки та мітохондріальних ушкоджень [36–38], що, своєю чергою, змінює передачу сигналів лептину та інсуліну, сприяючи розвитку метаболічних розладів.

У фаховій літературі все частіше трапляються повідомлення про здатність глутамату натрію викликати оксидативний стрес у клітинах міокарда, індукувати ожиріння і підвищення рівня холестерину, що може призводити до збільшення ризику серцево-судинних подій, описано роль глутамату натрію в індукції ендотеліальної дисфункції, структурних змін нервової тканини та ендокринних залоз. Важливими чинниками у цьому контексті є прояви ушкодження судин органів внаслідок безпосереднього токсичного впливу оксидативного стресу.

Широке застосування у харчовій промисловості глутамату натрію зумовлює необхідність комплексного підходу до вивчення впливу харчових добавок на тканини органів. Сучасна наукова література містить багато повідомлень щодо розвитку ожиріння, зумовленого споживанням глутамату натрію з продуктами харчування. Проте питання структурних змін стінки судин під впливом різноманітних харчових добавок залишається відкритим. 

Актуальним питанням сучасної медичної науки залишається з’ясування впливу поширених харчових добавок на структурну організацію органів. Зокрема, у фаховій літературі все частіше трапляються повідомлення про негативну дію глутамату натрію, його здатність зумовлювати метаболічні порушення, пов’язані із змінами в центральній нервовій системі. Вказане вище зумовило мету даного дослідження – встановити особливості ультраструктурного стану нейронів гіпоталамуса та підтримуючих клітин сонного клубочка сонної пазухи за умов уведення в харчовий раціон глутамату натрію в експерименті.