УДК 618.193-006.04-091.8:576.52

Рак грудної залози (РГЗ) є найбільш часто діагностованим раком у жінок і займає друге місце серед причин смерті від цієї злоякісної патології. За даними ВООЗ головною метою боротьби з раком грудної залози є зниження глобальної смертності від новоутвору на 2,5% на рік, запобігаючи тим самим 2,5 мільйонам смертей від раку грудної залози в усьому світі в період між 2020 і 2040 роками. Зменшення глобальної смертності від раку грудної залози на 2,5% на рік дозволить уникнути 25% смертей до 2030 року і 40% до 2040 року серед жінок віком до 70 років. Для досягнення цих цілей, на думку експертів, необхідне сприяння
здоров’ю для раннього виявлення, своєчасна діагностика і комплексне лікування раку грудної залози.
РГЗ сьогодні визначається як група захворювань з варіабельною морфологією, молекулярними особливостями, поведінкою та відповіддю на терапію. Зі збільшенням можливостей лікування в епоху прецизійної медицини традиційні клініко-патологічні прогностичні змінні і встановлені молекулярні прогностичні маркери здаються недостатніми для відображення такого ступеня гетерогенності. Необхідні додаткові молекулярні маркери
для персоналізованого підходу до терапії, а для вдосконалення лікування раку необхідні прогностичні біомаркери.

УДК 618.193-006.04:612.015.1]-079

Метою дослідження було визначити роль СОХ-2 у розвитку та прогресуванні молекулярних підтипів інвазивного протокового раку грудної залози шляхом порівняння ступеня експресії СОХ-2 при різних клініко-патологічних прогностичних параметрах.
Матеріали та методи. Проведене комплексне морфологічне, в тому числі імуногістохімічне дослідження 193 випадків інвазивного протокового раку грудної залози. Загальногістологічна обробка зразків виконувалася відповідно до стандартної методики. Імуногістохімічні дослідження для COX-2, ER, PR, c-erbB2, Ki-67 проводилися відповідно до протоколу виробника з необхідними контролями. Ступінь злоякісності визначався
за модифікованою схемою P. Scarff, H. Bloom і W. Richardson. Експресію COX-2 оцінювали напівкількісно за допомогою системи підрахунку Histoscore у 86 випадків. Імунореактивний показник визначали як добуток позитивних клітин та інтенсивності забарвлення зі значенням від 0 до 12. Розподіл пухлин зі слабкою або сильною експресією COX-2 визначався на рівні граничного показника 6. Порівняння ступеня експресії COX-2 при різних клініко-патологічних параметрах оцінювали за допомогою критерію Пірсона χ2. Для всіх видів аналізу відмінності вважали достовірними при р<0,05.
Результати. Імуногістохімічне дослідження показало надмірну експресію пухлинними клітинами COX-2 у 53,49 [42,95-63,87] % випадків інвазивного протокового раку грудної залози, переважно у пацієнток пременопаузального віку. Підвищена експресія СОХ-2 визначалася в пухлинах з метастазами в реґіонарні лімфатичні вузли (53,66 66 [38,46-68,52] % - 63,64 [34,52-88,13] %), великим розміром (73,81 [59,63-85,82] % - 85,71 [52,74-99,97] %), запущеною клінічною стадією (65,12 [54,78-74,78] %), з низьким ступенем диференціації G3 (80,95 [61,88-94,45] %), негативним статусом ER та надмірною експресією HER-2/neu. Надмірна експресія COX-2 переважала у віці до 50 років (69,23 [54,04-82,54] %), у хворих з потрійно-негативним фенотипом карциноми (75,00 [54,26-91,01] %) та Her2/neu+ фенотипом інвазивного протокового раку грудної залози (73,68 [52,19-90,47] %).
Висновки. Надекспресія СОХ-2 була пов’язана з такими чинниками несприятливого прогнозу, як молодий вік пацієнток, метастатичне ураження лімфатичних вузлів, великі розміри пухлини, низький ступінь диференціації G3, негативний статус ER та гіперекспресія HER-2/neu, і асоціюється зі збільшенням ризику виникнення рецидивів хвороби, прогресуванням пухлинного процесу, збільшенням ризику смерті. Надмірна експресія COX-2 може бути ознакою агресивного фенотипу з метастатичним потенціалом, залежати від гормонального статусу і бути корисною як прогностичний біомаркер інвазивного протокового раку грудної залози.
Ключові слова: інвазивний протоковий рак грудної залози, експресія COX-2, чинники прогнозу.

Актуальність. Канабідіол (КБД, CBD) міститься в Cannabis sativa (конопля звичайна, або посівна), є непсихоактивною фітохімічною речовиною, яка набула значної популярності за останнє десятиліття. Канабідіол є головним фітоканабіноїдом, його частка в рослинному екстракті може досягати 40 %. Канабідіол не володіє будьякими психоактивними властивостями, якими володіє тетрагідроканабінол (ТГК, THC), що має значну перевагу для клінічного застосування. Вивчення канабідіолу пов’язані з експериментальними та клінічними дослідженнями когнітивних, тривожних та рухових розладів, хронічного болю, але недостатньо високоякісних доказів того, що канабідіол ефективний при цих станах, наприклад, безпечність і точні діапазони доз для кожного розладу. Ціль: проаналізувати основні досягнення у розвитку експериментального та клінічного використання канабідіолу.
Матеріали та методи. Нами проведений пошук результатів наукових досліджень, пов’язаних із експериментальним та клінічним використанням канабідіолу. Дослідження, які включені, були відібрані на основі пошуку в онлайнбазах даних PubMed, Web of Science, Scopus, Google Scholar та інших і стосуються історії дослідження і застосування канабідіолу (як ключові використовувалися слова канабіс, канабідіол, тетрагідроканабінол, ендоканабіноїдна система, канабіноїдні рецептори). Пошук здійснювався двома незалежними авторами. Для аналізу було відібрано 158 джерел, з них використано 61, які відповідали критеріям пошуку.
Результати. На підставі аналізу експериментальних і клінічних досліджень встановлено, що канабідіол володіє різними властивостями, зокрема антиапоптотичними, антиоксидантними, протизапальними, антипсихотичними та нейропротекторними. Крім того, фундаментальні та клінічні дослідження впливу канабідіолу проводилися в контексті багатьох інших станів здоров’я, включаючи його потенційне використання при епілепсії, депресії, нейродистрофічних захворюваннях, шизофренії, соціальній фобії.
Висновки. Таким чином, канабідіол, як непсихоактивна фітохімічна сполука, може допомогти пацієнтам із низкою клінічних станів. Не зважаючи на досягнення, необхідні подальші дослідження з метою визначення режиму введення та дози, ймовірних побічних ефектів при тривалому застосуванні, зокрема в клінічних умовах.
Ключові слова: Cannabis sativa, канабіноїди, 9-тетрагідроканабінол, канабідіол, властивості, ендоканабіноїдна система.