Рatients with diabetes have more complications and higher mortality from COVID-19. This is due to the fact that diabetes impairs the immune response. Hyperglycemia causes a violation of the immune response, which in turn cannot control the spread of pathogenic microorganisms and therefore patients
with diabetes are more susceptible to infections. The purpose of the work ₋₋ analysis of bibliometric databases of literature on new developments in diabetes and COVID-19 and focused on clinical recommendations for patients with diabetes infected with COVID-19. The search methods included a literature review of scientific articles that studied diabetes and COVID-19. According to the results of the analysis of the articles obtained as a result of the search in the PubMed, SCOPUS, Web of Science, MedScape databases, a combination of the terms “diabetes and SARS-CoV-2”, “diabetes and COVID-19”, “pathogenesis of diabetes in case of COVID-19”, "pancreas", "clinical features", "diagnosis", "treatment", "clinical recommendations", we found 32 messages from 2020 to 2022. The main parameters of the study were outpatients and inpatients with diabetes and COVID-19 of middle and elderly age starting from 46 years and up to 82 years of age in France, China, the USA, Great Britain, in which a nationwide, retrospective, populationbased study was conducted. The following concomitant diseases are included in the main studies: arterial hypertension, cardiovascular diseases, heart failure, chronic kidney disease, chronic obstructive pulmonary disease, myocardial infarction, cerebrovascular diseases. Issues of pathogenetic mechanisms in DM and COVID-19, as well as management of patients with DM and COVID-19 are highlighted.
Key words. Diabetes mellitus, СOVID-19, SARS-CoV-2, angiotensin-converting enzyme-2, cytokines.
УДК 616.718.1-009.7-08:615.214.23
Анотація
Вступ. Хронічний біль у нижній частині спини – джерело страждань мільйонів людей, а також одна з основних причин інвалідизації населення в розвинутих країнах світу. На жаль, сьогодні не існує однозначного уявлення про патогенез хронічного болю, а також узагальненого послідовного підходу до лікування. Формування хронічного болю – складний та багатогранний процес, на який можуть впливати різні фактори. У статті проаналізовано клінічний перебіг больового синдрому, проаналізовано показники тривожності, депресії, якості життя та оцінено рівні субстанції Р і кортизолу в крові пацієнтів на тлі лікування дулоксетином.
Мета дослідження – оцінити вплив дулоксетину на клінічний перебіг та біохімічні показники у пацієнтів із хронічними вертеброгенними попереково-крижовими больовими синдромами після комплексного стаціонарного лікування.
Методи дослідження. Проведено комплексне клінічне обстеження та визначення біохімічних показників (кортизолу і субстанції Р) у сироватці крові 45 пацієнтів (середній вік – (41,2±11,2) року, кількість чоловіків – 26 (57,7 %), кількість жінок – 19 (42,3 %)). Біохімічні показники визначали методом імуноферментного аналізу без екстракції в зразках сироватки крові.
Результати й обговорення. Через 8 тижнів приймання дулоксетину в дозі 60 мг 1 раз на день у пацієнтів із хронічними вертеброгенними попереково-крижовими больовими синдромами зменшилось вираження больового синдрому, вірогідно (р<0,05) знизилась поширеність клінічних симптомів (напруження мʼязів спини, анталгічного сколіозу, симптому Ласега), покращилась рухомість поперекового відділу хребта (за даними пальце-підлогової проби, з (23,12±2,31) до (16,46±2,26) см). Також вірогідно зменшились показники тривожності, депресії та поліпшилась якість життя (р<0,05). Рівень субстанції Р у крові знизився з (8,25±2,35) до (6,11±2,71) нг/мл, а кортизолу – з (379,3±93,1) до (212,2±88,0) нмоль/л (p>0,05).
Висновок. Призначення дулоксетину після закінчення стаціонарного лікування пацієнтів із хронічними вертеброгенними попереково-крижовими больовими синдромами приводить до покращення клінічних метрик, зменшення вмісту кортизолу і субстанції Р у крові.