Ключові слова: мігрень, моноклональні антитіла, CGRP (Calcitonin generelated peptide), ангіоретикулома мозочка, аура, триптани.
Актуальність: метою роботи є узагальнення клінічних даних, які показують роль мозочка в патофізіології мігрені на прикладі клінічного випадку. Згідно з ВООЗ мігрень входить до 20 захворювань, які найбільше
обмежують життєдіяльність людини. Від цього розладу страждає ~ 14,4% населення, при цьому частота вища серед жінок.
Мігрень – це первинний виснажлививий головний біль, що може посилюватися при фізичній активності, та супроводжуватись нудотою блюванням і сенсорними порушеннями, такими як фотофобія, фонофобія,
запаморочення та аллодинія. Виділяють мігрень з аурою та без аури, епізодичну й хронічну мігрень, частота нападів становить <15 і ≥15 днів на місяць відповідно. Для полегшення симптомів застосовують абортивне лікування при нападі та профілактичне для його попередження. До специфічнихтпротимігренозних препаратів належать триптани та інгібітори пептиду, пов'язаного з геном кальцитоніну (CGRP). Більшість препаратів, що діють на CGRP не проникають через гемато-енцефалічний бар’єр, тому практично не
мають центрального впливу. Це може бути однією з причин неефективності цихбзасобів у ~ 30% пацієнтів.