УДК: 616.69-008.1-06:616-001.45]-08

Combat injuries mostly cause post-traumatic stress disorder, which is accompanied by erectile dysfunction (ED), decreased sexual desire, premature ejaculation, etc. Neurotic mental disorders, blood vessel diseases, metabolic disor-ders, and partial androgen deficiency take precedence among the many pathological conditions preceding or compli-cating ED, especially for combatants.

The objective: optimization of treatment of psychogenic and mixed forms of ED in men with combat injuries.

Materials and methods. The study included the results of the examination and treatment of 136 men aged 20–53, partici-pants in combat operations with combat injuries, with sexual dysfunction and ED as the main complaint. According to the form of ED, patients were divided into two groups: Group 1 – patients with psychogenic ED after a combat injury (n=84); Group 2 – patients with ED of mixed genesis, included patients, participants in hostilities with endothelial dysfunction, metabolic syndrome, coronary heart disease, late hypogonadism (n=52). The treatment of all patients with sexual dysfunc-tion was carried out individually, depending on the etiopathogenesis of the main diseases and the combat trauma that led to it, as well as the development and course of the leading sexological syndromes, taking into account standardized protocols that allowed dividing patients by identity into groups and carrying our significant statistical calculations.

Results. It was shown that the treatment of men with psychogenic ED, which includes lifestyle modification, rational and explanatory psychotherapy, as well as the use of a PDE-5 inhibitor, such as sildenafil, leads to an increase in the mean IIEF-5 score from 10.8±0.9 (severe form of ED) to 19.6±1.7 (mild form of ED) (р<0.05). It is also advisable to use alpha-adreno-blockers that act on both peripheral and central adrenoceptors. In the treatment of patients with ED of mixed genesis, the best results are observed when androgen replacement therapy is performed with proven androgen deficiency; taking lipid-lowering therapy for persistent dyslipidemia; withdrawal of β-blocker, in cases where it is possible; changing the patient’s harmful life-style; conducting rational and clarifying psychotherapy and its potentiation by taking sildenafil. Such treatment leads to an increase in the average IIEF-5 score from 11.5±0.9 (moderate form of ED) to 17.8±1.6 (mild form of ED) (р<0.05).

Conclusions. The disorders of general and mental health, role functioning at the physical and emotional levels are the main disorders health-related quality of life with psychogenic ED. Lifestyle modification, along with rational and explana-tory psychotherapy, as well as the use of the PDE-5 inhibitor sildenafil, gives positive results. Patients with ED of mixed genesis have impaired general and mental health, physical and emotional functioning, and vital activity. The best treat-ment results are observed when androgen replacement therapy is carried out with proven androgen deficiency; taking lipid-lowering therapy for persistent dyslipidemia; withdrawal of β-blocker, in cases where it is possible; changing the patient’s harmful lifestyle; carrying out rational and clarifying psychotherapy and its potentiation by taking sildenafil.

УДК: 616.5:579.852:616-036.1

Некротизуючий фасціїт (НФ) – це швидкопрогресуюча, життєзагрозлива інфекція м’яких тканин, яка характеризується вираженим некрозом фасції, підшкірної клітковини та прилеглих структур з розвитком тяжкої системної інтоксикації.
Мета дослідження – на основі систематизації інтраопераційних ознак НФ сформулювати основні принципи виконання хірургічного втручання та охарактеризувати критерії ефективної або ж неефективної санації НФ.

Матеріал і методи. Дане дослідження ґрунтується на аналізі спостережень за пацієнтами, які перебували в лікувальних установах, що є базами клінік хірургії Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького протягом 1999-2024 років.

Результати та їх обговорення. На основі спостережень за даними пацієнтами нами встановлені основні інтраопераційні ознаки, що були характерними для НФ: відсутність кровотечі, наявність некротичних тканин, гній у вигляді «помийної рідини», газ у тканинах, легка дисекція. Дані інтраопераційні ознаки мають вирішальне значення для підтвердження діагнозу та визначення об’єму хірургічного втручання. Розпрацьовано «алгоритмічний» Протокол хірургічного втручання, який передбачає виконання чотирьох стандартизованих послідовних етапів операції: хірургічний доступ, верифікація НФ, ексцизійний етап (визначення меж поширення НФ), завершальний етап (гемостаз, санація ранових порожнин, пухке дренування).

Висновок. Некротизуючий фасціїт є тяжким поліетіологічним захворюванням, що часто має замаскований характер розвитку та перебігу, який потребує чітких виважених та послідовних хірургічних дій для забезпечення проведення адекватної діагностичної та лікувальної програми. Забезпечення алгоритмічної послідовності діагностично-лікувальних дій дає можливість зменшити летальність при НФ з 29,0% до 12,0%.

Мета роботи – оцінити ефективність системи контрольованого відведення випорожнень для зниження ризику контамінації ран у пацієнтів із некротизуючим фасциїтом промежини, періанальної ділянки та геніталій; проаналізувати доцільність її застосування для полегшення післяопераційного догляду та пластичного закриття ран. Проведено аналіз результатів лікування 150 пацієнтів із некротизуючим фасциїтом за період 1999–2024 років у клініках Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького. Серед них у 21 (14%) пацієнта патологічний процес локалізувався у періанальній ділянці та промежині. Для оцінки ефективності методик догляду за ранами провели порівняльний аналіз результатів у пацієнтів, яким зробили традиційну колостомію, спроби аутодермопластики без контролю калового забруднення та застосування систем контрольованого відведення випорожнень. Ускладнення догляду та пластичного закриття ран у ділянці промежини та періанальної ділянки пов’язані з їхнім частим забрудненням фекаліями, що призводить до неуспішних спроб аутодермопластики та тривалого загоєння вторинним натягом. Використання тимчасової колостоми дозволяло виконати пластичне закриття, але подовжувало лікування в середньому на 6 тижнів та супроводжувалось додатковими незручностями для пацієнта. У двох пацієнтів (9,5%) застосовано систему контрольованого відведення випорожнень, що забезпечило надійну ізоляцію рани від забруднень, успішну аутодермопластику та швидке загоєння (до 11 діб). Використання системи контрольованого відведення випорожнень у лікуванні некротизуючого фасциїту промежини та періанальної ділянки є ефективним методом профілактики фекальної контамінації ран. Це дозволяє успішно виконати пластичне закриття ран, спростити післяопераційний догляд та уникнути створення тимчасової колостоми.

УДК: 612.015.11:616.69-008.1:616-001

Introduction. Most military personnel survive serious injuries, but many are left to live with long-term sexual and reproductive disorders. The injuries often result in psychological trauma and post-traumatic stress disorder, which negatively affect behavioral health and sexual function. There is emerging evidence linking erectile dysfunction (ED) to oxidative stress. Overall, combat trauma is characterized by a broad response of the body to harmful effects involving all body systems, leading to significant changes in the pro-oxidant-antioxidant balance.

Materials and Methods. The study was conducted on peripheral blood lymphocytes and serum of men with ED due to combat trauma (shrapnel and bullet wounds) and healthy men (control group). Both the study and control groups were divided into two age groups (young and middle age groups). Antioxidant activity was studied by measuring glutathione peroxidase (GP), glutathione reductase (GR) and glutathione-S-transferase (GsT).

Results. A comparison of the groups using the Kruskal–Wallis method revealed a significant decrease in the GPx and GR activity in blood lymphocytes and serum in men with ED due to combat trauma compared with healthy men of corresponding age groups. It was shown that GPx activity in peripheral blood lymphocytes of patients of the young age group was 1.64-fold lower, and in patients of the middle age group 1.70-fold lower than in the control group (P <0.001). Similar changes were observed in blood serum. GR activity in blood lymphocytes in patients of the young and middle age groups was 1.42-fold lower than in healthy men (P <0.001). In blood serum, GR activity in patients of the young age group was 1.70-fold (P <0.001) and in patients of the middle age group 1.56-fold lower than in healthy men (P <0.001). GsT activity in blood lymphocytes in both age groups increases by 1.2-fold, however these changes were not significant (P >0.05).

Conclusion. Erectile dysfunction caused by combat trauma is accompanied by a significant decrease in the activities of antioxidant defense enzymes – glutathione peroxidase and glutathione reductase. There is no difference between age groups of patients with erectile dysfunction due to combat trauma. However, the activity of glutathione S-transferase practically does not change, although there is a tendency for its increase.

Introduction: Assessment and treatment of open soft tissue injuries, in particular thermal injuries, is an important issue in surgery, as the correct choice of treatment tactics depends on the accurate determination of the wound size and depth. Reliable assessment of burn wounds allows for treatment adjustments, data storage for scientific research and improved prognosis, reducing the length of hospital stay of patients.

Objectives: Review the methods of assessing the size and depth of a skin defect and, in particular, a burn wound.

Materials and methods: To conduct the review, we analyzed literary sources in English and Ukrainian found on PubMed, Cochrane Library, ResearchGate, MEDLINE, Scopus, and Web of Science databases. Searches were performed using MeSH keywords covering burn depth, measurement of skin defects, and non-invasive imaging techniques. The analysis included publications from 2000 to 2024, but primary sources were also considered for a complete description of methods.

Results: Analysis of methods for determining planimetric characteristics and depth of burn wounds revealed certain disadvantages, including difficulty in use and high cost. Most of these techniques require considerable time and resources, which limits their practical application in clinical settings.

Conclusions: Further research should prioritize the development and implementation of more accessible, user-friendly, and cost-effective techniques for the evaluation of burn wounds. The ideal solution would be the introduction of new technologies or improvement of existing approaches to ensure the accuracy of measurements, ease of operation, and seamless integration into existing treatment protocols. This will significantly improve the diagnosis and treatment of patients with burns.