Мета. Проаналізувати рівні розчинної форми стимулюючого фактора росту, що експресується геном 2 (sST2), N-кінцевого фрагменту попередника мозкового натрійуретичного пептиду (NT-proBNP) у хворих з гострим коронарним синдромом (ГКС) та їх взаємозв’язок з рівнями швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ) та фактором куріння.

Матеріали та методи. У дослідження включено 142 пацієнти з ГКС віком від 35 до 75 років, (середній вік - 59,66±0,78 років). Стан функції нирок оцінювали за рівнем ШКФ, відповідно всіх пацієнтів розподілено у дві групи. Першу (І) групу склало 57 осіб зі ШКФ <60 мл/хв/1,73 м2; другу (ІІ) групу – 85 осіб зі ШКФ ≥60 мл/хв/1,73 м2. Хворих двох груп було розподілено ще у дві підгрупи за фактором куріння: курці - І А, ІІ А та некурці – І Б, ІІ Б.

Результати досліджень. У І групі, тобто серед пацієнтів зі ШКФ <60 мл/хв/1,73 м2, порівняно з ІІ групою, реєструються достовірно вищі середні рівні sST2 у 1,36 рази (53,80 (35,00; 68,40) нг/мл (І) проти 39,40 (25,70; 53,50) нг/мл (ІІ), p<0,01) та NT-proBNP у 3,27 рази (598,10 (200,00; 772,60) нг/л (І) проти 182,80 (70,30; 189,80) нг/л (ІІ), p<0,01). Серед пацієнтів з ГКС та ШКФ <60 мл/хв/1,73 м2 (І), порівняно з хворими з ГКС зі ШКФ ≥60 мл/хв/1,73 м2 (ІІ), виявляли на 29,56% рідше рівень sST2 <35 нг/мл, на 12-17% частіше рівень sST2 35-70 нг/мл та sST2 >70 нг/мл. Щодо рівнів NT-proBNP, у хворих І групи, порівняно з ІІ групою, встановлено на 43,03% рідше рівень NT-proBNP <125 нг/л та на 15-25%% частіше рівень NT-proBNP 125-600 нг/л та NT-proBNP >600 нг/л. У І групі встановлено достовірний середньої сили зворотній кореляційний зв’язок між рівнями sST2 та ШКФ (коефіцієнт кореляції (r) = -0,332, p<0,05), і рівнями NT-proBNP та ШКФ (r= -0,397, p<0,05). У ІІ групі подібного взаємозв’язку не встановлено.

У підгрупах курців (І А, ІІ А,) порівняно з некурцями (І Б, ІІ Б), реєструються достовірно вищі середні рівні sST2 та NT-proBNP. А саме, у І А підгрупі, порівняно з І Б підгрупою, виявлено достовірно вищий у 1,56 рази середній рівень sST2 (66,80 (55,60; 76,30) нг/мл (І А) проти 42,80 (31,90; 57,30) нг/мл (І Б), p=0,05) та NT-proBNP у 2,35 рази (871,00 (378,00; 1123,20) нг/л (І А) проти 369,20 (121,10; 326,30) нг/л (І Б), p<0,05). У ІІ А підгрупі, порівняно з ІІ Б підгрупою, встановлено достовірно вищий у 1,65 рази середній рівень sST2 (52,40 (37,30; 67,20) нг/мл (ІІ А) проти 31,60 (20,70; 40,30) нг/мл (ІІ Б), p<0,05) та NT-proBNP у 3,18 рази (319,60 (92,60; 300,30) нг/л (ІІ А) проти 100,30 (67,40; 112,80) нг/л (ІІ Б), p<0,01. Серед пацієнтів І А та І Б підгруп, порівняно з ІІ А, ІІ Б підгрупами, встановлено на 40-60% рідше рівень sST2 <35 нг/мл та на 15-35% частіше рівень sST2 35-70 нг/мл та sST2 >70 нг/мл. Щодо рівнів NT-proBNP, у хворих І А, І Б підгруп, порівняно з ІІ А, ІІ Б підгрупою, встановлено на 35-50% рідше рівень NT-proBNP <125 нг/л та на 25-40% частіше рівень NT-proBNP 125-600 нг/л та NT-proBNP >600 нг/л. У І А та І Б підгрупах встановлено достовірний середньої сили зворотній кореляційний зв’язок між рівнями sST2 та ШКФ (p<0,01) і рівнями NT-proBNP та ШКФ (p<0,01). У ІІ групі подібного взаємозв’язку не встановлено. У ІІ А підгрупі, тобто серед пацієнтів курців зі ШКФ ≥60 мл/хв/1,73 м2 встановлено достовірний середньої сили зворотній кореляційний зв'язок між рівнями sST2 та ШКФ (p<0,01) і NT-proBNP та ШКФ (p<0,01). Однак, у ІІ Б підгрупі, тобто серед пацієнтів некурців зі ШКФ ≥60 мл/хв/1,73 м2 такого взаємозв’язку не встановлено.

Висновки. У І групі хворих з ГКС встановлено достовірно вищі середні рівні sST2 та NT-proBNP, порівняно з ІІ групою. Також у підгрупах курців (І А, ІІ А), порівняно з некурцями (І Б, ІІ Б), зареєстровано достовірно вищі середні рівні sST2 та NT-proBNP. Однак найбільш виражене одночасне збільшення рівнів sST2 та NT-proBNP виявлено у хворих курців зі ШКФ <60 мл/хв/1,73 м2, що свідчить про суттєву інформативність даних біомаркерів, щодо прогнозування серцевої недостатності (СН) у пацієнтів з ГКС та ХХН з урахуванням фактора куріння.

Objective. To analyze the levels of soluble growth-stimulating factor expressed by gene 2 (sST2) and N-terminal fragment of brain natriuretic peptide precursor (NT-proBNP) in patients with acute coronary syndrome (ACS) and their relationship with glomerular filtration rate (GFR) and smoking factor.

 Materials and Methods. The study included 142 patients with ACS aged 35–75 years (mean age – 59.66±0.78 years). Renal function was assessed based on GFR levels, and all patients were divided into two groups. The first group (I) included 57 patients with GFR <60 ml/min/1.73 m², while the second group (II) consisted of 85 patients with GFR ≥60 ml/min/1.73 m². Both groups were further subdivided based on the smoking factor: smokers – IA, IIA, and non-smokers – IB, IIB.

Results. In Group I, i.e., patients with GFR <60 ml/min/1.73 m², compared to Group II, significantly higher average levels of sST2 were observed (1.36 times higher; 53.80 (35.00; 68.40) ng/ml (I) vs. 39.40 (25.70; 53.50) ng/ml (II), p<0.01) and NT-proBNP (3.27 times higher; 598.10 (200.00; 772.60) ng/l (I) vs. 182.80 (70.30; 189.80) ng/l (II), p<0.01). In Group I, the sST2 level <35 ng/ml was found 29.56% less often, while sST2 levels of 35–70 ng/ml and >70 ng/ml were observed 12–17% more often compared to Group II. For NT-proBNP levels, Group I patients had NT-proBNP <125 ng/l 43.03% less often and NT-proBNP levels of 125–600 ng/l and >600 ng/l 15–25% more often compared to Group II. A significant moderate inverse correlation was established in Group I between sST2 and GFR (correlation coefficient (r) = -0.332, p<0.05) and between NT-proBNP and GFR (r = -0.397, p<0.05). Such correlations were not identified in Group II.

In the smoker subgroups (IA, IIA), compared to non-smokers (IB, IIB), significantly higher average levels of sST2 and NT-proBNP were recorded. Specifically, in subgroup IA compared to IB, sST2 was 1.56 times higher (66.80 (55.60; 76.30) ng/ml (IA) vs. 42.80 (31.90; 57.30) ng/ml (IB), p=0.05) and NT-proBNP was 2.35 times higher (871.00 (378.00; 1123.20) ng/l (IA) vs. 369.20 (121.10; 326.30) ng/l (IB), p<0.05). In subgroup IIA compared to IIB, sST2 was 1.65 times higher (52.40 (37.30; 67.20) ng/ml (IIA) vs. 31.60 (20.70; 40.30) ng/ml (IIB), p<0.05), and NT-proBNP was 3.18 times higher (319.60 (92.60; 300.30) ng/l (IIA) vs. 100.30 (67.40; 112.80) ng/l (IIB), p<0.01).

Among patients in subgroups IA and IB compared to IIA and IIB, sST2 levels <35 ng/ml were observed 40–60% less often, while levels of 35–70 ng/ml and >70 ng/ml were observed 15–35% more frequently. Regarding NT-proBNP levels, patients in IA and IB subgroups had NT-proBNP <125 ng/l 35–50% less often and levels of 125–600 ng/l and >600 ng/l 25–40% more often compared to IIA and IIB subgroups. In subgroups IA and IB, a significant moderate inverse correlation was established between sST2 and GFR (p<0.01) and between NT-proBNP and GFR (p<0.01). In Group II, no such correlations were observed. However, in subgroup IIA (smokers with GFR ≥60 ml/min/1.73 m²), a significant moderate inverse correlation was found between sST2 and GFR (p<0.01) and NT-proBNP and GFR (p<0.01). Such correlations were not identified in subgroup IIB (non-smokers with GFR ≥60 ml/min/1.73 m²).

Conclusions. In Group I patients with ACS, significantly higher average levels of sST2 and NT-proBNP were recorded compared to Group II. Additionally, smoker subgroups (IA, IIA) demonstrated significantly higher average levels of sST2 and NT-proBNP compared to non-smokers (IB, IIB). However, the most pronounced simultaneous increase in sST2 and NT-proBNP levels was observed in smokers with GFR <60 ml/min/1.73 m², highlighting the significant prognostic value of these biomarkers for heart failure (HF) in ACS patients with chronic kidney disease (CKD) considering the smoking factor.

Проаналізувати рідкісний клінічний випадок успішного лікування 44-річного пацієнта з вторинною артеріальною гіпертензією, спричиненою феохромоцитомою лівого наднирника, що ускладнилася розшаровуючою аневризмою аорти (РАА), і представити позитивний результат лікувальної стратегії.

Результати. Вторинна артеріальна гіпертензія (АГ) розвивається у 80–90 % хворих із феохромоцитомою. Якщо феохромоцитому вчасно не розпізнати і не лікувати, то такий стан може загрожувати життю пацієнта. Що і сталося в даному клінічному випадку: виникло ускладнення тривалої АГ – розшаровуюча аневризма аорти (РАА).

Огляд клінічного випадку.Хворий Л., 44 роки, перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні кардіології та реперфузійної терапії Центру серця та судин КНП 1ТМО м. Львова ВП „Лікарня Святого Пантелеймона” з 10.11.23 по 06.12.2023. Поступив зі скаргами на тиснучий біль в грудній клітці та надчеревній ділянці, підвищення АТ до 180-160/100-90 мм рт.ст., відчуття нестачі повітря. Курить біля 20 років, працював шофером. З анамнезу: АГ більше 8-10 років. За 2 роки до госпіталізації проведено комп’ютерну томографію (КТ) органів черевної порожнини з довенним контрастуванням, де виявлена аденома лівого наднирника, рекомендовано повторити через рік.

Хронічну РАА за De Bakey type I встановлено при мультиспіральній КТ-ангіографії грудної та черевної аорти з внутрішньовенним контрастним підсиленням. Діагноз: Розшарування грудної частини аорти. Розшаровуюча аневризма аорти (De Bakey type І) з переходом на проксимальний сегмент лівої підключичної артерії, з повним тромбозом несправжнього просвіту висхідної аорти і дуги та частковим тромбозом низхідної аорти. Вторинна артеріальна гіпертензія, важкий перебіг, стадія ІІІ, ступінь 3, кардіо-васкулярний ризик 4 дуже високий. Аденома лівого наднирника. Феохромоцитома. Сечокам’яна хвороба (конкремент правої нирки).

Проведено оперативне втручання 14.11.23: ендопротезування низхідного відділу аорти стентграфтом Valiant Captiva 32mm×28mm×157mm після відходження лівої підключичної артерії. З метою дообстеження хворому зроблено гормональне дослідження: метанефрин загальний у добовій сечі 745,0 мкг/24 год (норма – менше 350 мкг/24 год). Пацієнт поступив 06.12.23 у відділення №1 Центру хірургії та онкохірургії КНП «1 ТМО м. Львова» ВП „Лікарня Святого Пантелеймона” і був прооперований: тотальна адреналектомія, однобічна, лапароскопічна зліва, перебував на лікуванні до 11.12.23.  Після чого повторно госпіталізований у відділення кардіології та реперфузійної терапії Центру серця та судин КНП «1ТМО м. Львова» ВП „Лікарня Святого Пантелеймона” для стабілізації стану, корекції антигіпертензивної терапії. 18.12.23 знято післяопераційні шви. Виписаний додому в задовільному стані з рекомендаціями і перебуває під спостереженням кардіолога із застосуванням фармакологічної терапії.

Висновок. У даному клінічному випадку має місце вчасна діагностика важкої вторинної АГ, яка розвинулася на грунті феохромоцитоми і призвела до грізного ускладнення – РАА. Застосована лікувальна тактика: операція ендопротезування низхідного відділу аорти, після якої – лапароскопічна лівобічна тотальна адреналектомія, і наступна медикаментозна підтримка дозволили досягнути позитивного результату, а саме, продовжити життя пацієнта.

УДК: 616.12-008.331.1:616.13-007.64:616-006.488]-036-06
Резюме. Мета. У статті проаналізовано рідкісний клінічний випадок успішного лікування 44-річного пацієнта з вторинною артеріальною гіпертензією, спричиненою феохромоцитомою лівої надниркової залози, що ускладнилася розшаровуючою аневризмою аорти (РАА). Позитивний результат лікувальної стратегії представлено в статті. Результати. Діагноз хронічної РАА за De Bakey type I встановлено при мультиспіральній КТ-ангіографії грудної та черевної аорти з внутрішньовенним контрастним підсиленням. Проведено операцію ендопротезування низхідного відділу аорти, після якої — лапароскопічну тотальну лівобічну адреналектомію. Пацієнт перебуває під спостереженням кардіолога із застосуванням фармакологічної терапії. Висновок. Вчасна діагностика важкої поєднаної патології, наступна хірургічна корекція й медикаментозне лікування спрямовані на запобігання ускладненням і продовження життя пацієнта. Ключові слова: феохромоцитома, артеріальна гіпертензія, розшаровуюча аневризма аорти.

Abstract. Aim. The article analyzed a rare clinical case of successful treatment of a 44-year-old patient with secondary arterial hypertension caused by a pheochromocytoma of the left adrenal gland complicated by a dissecting aortic aneurysm (DAA). The positive result of the treatment strategy was presented in the article. Results. The diagnosis of chronic DAA according to DeBakey type I was established by multispiral CT angiography of the thoracic and abdominal aorta with intravenous contrast enhancement. An endoprosthetic operation of the descending aorta was performed, followed by a laparoscopic total adrenalectomy on the left side. The patient is under the observation of a cardiologist with the use of pharmacological therapy. Conclusion. Timely diagnosis of severe combined pathology, subsequent surgical correction and drug treatment are aimed at preventing complications and prolonging the patient's life. Key words: pheochromocytoma, arterial hypertension, dissecting aortic aneurysm.