Treatment of men injured in combat operations (combat trauma) with various forms of erectile dysfunction

УДК: 616.69-008.1-06:616-001.45]-08

Combat injuries mostly cause post-traumatic stress disorder, which is accompanied by erectile dysfunction (ED), decreased sexual desire, premature ejaculation, etc. Neurotic mental disorders, blood vessel diseases, metabolic disor-ders, and partial androgen deficiency take precedence among the many pathological conditions preceding or compli-cating ED, especially for combatants.

The objective: optimization of treatment of psychogenic and mixed forms of ED in men with combat injuries.

Materials and methods. The study included the results of the examination and treatment of 136 men aged 20–53, partici-pants in combat operations with combat injuries, with sexual dysfunction and ED as the main complaint. According to the form of ED, patients were divided into two groups: Group 1 – patients with psychogenic ED after a combat injury (n=84); Group 2 – patients with ED of mixed genesis, included patients, participants in hostilities with endothelial dysfunction, metabolic syndrome, coronary heart disease, late hypogonadism (n=52). The treatment of all patients with sexual dysfunc-tion was carried out individually, depending on the etiopathogenesis of the main diseases and the combat trauma that led to it, as well as the development and course of the leading sexological syndromes, taking into account standardized protocols that allowed dividing patients by identity into groups and carrying our significant statistical calculations.

Results. It was shown that the treatment of men with psychogenic ED, which includes lifestyle modification, rational and explanatory psychotherapy, as well as the use of a PDE-5 inhibitor, such as sildenafil, leads to an increase in the mean IIEF-5 score from 10.8±0.9 (severe form of ED) to 19.6±1.7 (mild form of ED) (р<0.05). It is also advisable to use alpha-adreno-blockers that act on both peripheral and central adrenoceptors. In the treatment of patients with ED of mixed genesis, the best results are observed when androgen replacement therapy is performed with proven androgen deficiency; taking lipid-lowering therapy for persistent dyslipidemia; withdrawal of β-blocker, in cases where it is possible; changing the patient’s harmful life-style; conducting rational and clarifying psychotherapy and its potentiation by taking sildenafil. Such treatment leads to an increase in the average IIEF-5 score from 11.5±0.9 (moderate form of ED) to 17.8±1.6 (mild form of ED) (р<0.05).

Conclusions. The disorders of general and mental health, role functioning at the physical and emotional levels are the main disorders health-related quality of life with psychogenic ED. Lifestyle modification, along with rational and explana-tory psychotherapy, as well as the use of the PDE-5 inhibitor sildenafil, gives positive results. Patients with ED of mixed genesis have impaired general and mental health, physical and emotional functioning, and vital activity. The best treat-ment results are observed when androgen replacement therapy is carried out with proven androgen deficiency; taking lipid-lowering therapy for persistent dyslipidemia; withdrawal of β-blocker, in cases where it is possible; changing the patient’s harmful lifestyle; carrying out rational and clarifying psychotherapy and its potentiation by taking sildenafil.

Докладніше

Glutathione antioxidant system status of men with erectile dysfunction due to combat trauma

UDC: 612.015.11:616.69-008.1:616-001

Abstract

Introduction. Most military personnel survive serious injuries, but many are left to live with long-term sexual and reproductive disorders. The injuries often result in psychological trauma and post-traumatic stress disorder, which negatively affect behavioral health and sexual function. There is emerging evidence linking erectile dysfunction (ED) to oxidative stress. Overall, combat trauma is characterized by a broad response of the body to harmful effects involving all body systems, leading to significant changes in the pro-oxidant-antioxidant balance.

Materials and Methods. The study was conducted on peripheral blood lymphocytes and serum of men with ED due to combat trauma (shrapnel and bullet wounds) and healthy men (control group). Both the study and control groups were divided into two age groups (young and middle age groups). Antioxidant activity was studied by measuring glutathione peroxidase (GP), glutathione reductase (GR) and glutathione-S-transferase (GsT).

Results. A comparison of the groups using the Kruskal–Wallis method revealed a significant decrease in the GPx and GR activity in blood lymphocytes and serum in men with ED due to combat trauma compared with healthy men of corresponding age groups. It was shown that GPx activity in peripheral blood lymphocytes of patients of the young age group was 1.64-fold lower, and in patients of the middle age group 1.70-fold lower than in the control group (P <0.001). Similar changes were observed in blood serum. GR activity in blood lymphocytes in patients of the young and middle age groups was 1.42-fold lower than in healthy men (P <0.001). In blood serum, GR activity in patients of the young age group was 1.70-fold (P <0.001) and in patients of the middle age group 1.56-fold lower than in healthy men (P <0.001). GsT activity in blood lymphocytes in both age groups increases by 1.2-fold, however these changes were not significant (P >0.05).

Conclusion. Erectile dysfunction caused by combat trauma is accompanied by a significant decrease in the activities of antioxidant defense enzymes – glutathione peroxidase and glutathione reductase. There is no difference between age groups of patients with erectile dysfunction due to combat trauma. However, the activity of glutathione S-transferase practically does not change, although there is a tendency for its increase.

Вступ. Більшість військових виживають після важких поранень, однак багато з них залишаються жити з тривалими сексуальними та статевими розладами. Унаслідок поранень часто виникають психологічні травми і посттравматичний стресовий розлад, що негативно впливають на поведінкове здоров’я та сексуальну функцію. З’являються дані про зв’язок між еректильною дисфункцією (ЕД) і розвитоком оксидативного стресу. Загалом, бойова травма призводить до загальної реакції організму на шкідливий вплив із залученням усіх систем організму, що значно змінює показники прооксидантно-антиоксидантного балансу. Матеріали та методи. Дослідження проводили на лімфоцитах периферичної крові та сироватці крові чоловіків з ЕД унаслідок бойової травми та здорових чоловіків (контрольна група). Основна та контрольна групи були поділені на дві вікові групи (молодша та середня вікові групи). Антиоксидантну активність досліджували за визначенням активності глутатіонпероксидази (GPx), глутатіонредуктази (GR) та глутатіон S-трансферази (GsT). Результати. Порівняння груп за допомогою непараметричного критерію Крускала–Волліса виявило достовірне зниження активності GPx і GR у лімфоцитах крові та сироватці крові між чоловіками з ЕД внаслідок бойової травми та здоровими чоловіками відповідної вікової групи. Виявлено, що активність GPx у лімфоцитах периферичної крові пацієнтів молодшої вікової групи була в 1,64 раза нижчою, а у пацієнтів середньої вікової групи в 1,70 раза нижчою, ніж у контрольній групі чоловіків (Р <0,001). Схожі зміни спостерігали і в сироватці крові. Активність GR у лімфоцитах крові у пацієнтів молодшої та середньої вікових груп була в 1,42 раза нижчою, ніж у здорових чоловіків (Р <0,001). У сироватці крові активність GR у пацієнтів молодшої вікової групи була в 1,70 раза (Р <0,001), а у пацієнтів середньої вікової групи в 1,56 раза нижчою, ніж у здорових чоловіків (Р <0,001). Активність GsT у лімфоцитах крові в обох вікових групах підвищується в 1,2 раза, однак ці зміни не є достовірними (Р >0,05). Висновки. Еректильна дисфункція, спричинена бойовою травмою, супроводжується значним зниженням активності ферментів антиоксидантного захисту – глутатіонпероксидази та глутатіонредуктази. Різниці між віковими групами пацієнтів з еректильною дисфункцією внаслідок бойової травми не виявлено. Активність глутатіон S-трансферази практично не змінюється, хоча є тенденція до її підвищення.

Докладніше

Екстраперитонеоскопічна радикальна простатектомія (ЕПР) в контексті мультимодальної терапії

Докладніше

Показники анкет Mіжнародного індексу еректильної функції-5 (МІЕФ-5) чоловіків, постраждалих внаслідок бойових дій

 616.69-008.6(079.5)

Сучасне наукове розуміння еректильної дисфункції вказує на переважну вторинність сексуальних розладів стосовно захворювань, що їх спричиняють. Це значною мірою стосується чоловіків, постраждалих внаслідок бойових дій. Основою роботи стали результати анкетування 298 чоловіків, постраждалих внаслідок бойових дій (осколкові та кульові поранення) з використанням анкет Міжнародного індексу еректильної функції-5 (МІЕФ-5). Дослідна група була розділена на дві: чоловіки віком 20–39 років (група 1) і чоловіки віком 40–53 роки (група 2). До контрольної групи увійшли 48 практично здорових чоловіків без скарг на сексуальну дисфункцію чи кардіологічну, неврологічну або ж ендокринологічну патологію. Серед чоловіків контрольної групи – 30 чоловіків віком 20–39 років (група 3) і 18 чоловіків віком 40–60 років (група 4). Показано, що у 196 чоловіків 1-ї групи віком 20–39 років спостерігається легка форма ЕД – сумарний бал – 19,57 ± 0,44. У 102 чоловіків 2-ї групи віком 40–53 роки теж наявна легка форма ЕД, однак сумарний бал значно нижчий – 17,94 ± 0,41. Показники окремих 5 компонентів статевої функції чоловіків і шкала твердості ерекції також були нижчими в пацієнтів 2-ї групи. Найбільш показово знижується домен ЕД-МІЕФ-5 зі ступенем тяжкості ЕД. Усі домени МІЕФ достовірно знижуються при ЕД порівняно зі здоровою групою респондентів, проте диференціація за тяжкістю ЕД відсутня. Тобто, при ЕД будь-якої вираженості одночасно страждають всі інші сексуальні функції – сексуальне бажання, впевненість в ерекції, твердість та підтримання ерекції, задоволення від статевого акту та статевого життя.

Докладніше

Зростання Са2+,Мg2+-АТФазної активності клітин як один із механізмів антипроліферативної дії мітоміцину С при лікуванні стриктури уретри / Аssociative relationship between sperm motility, oxidative stress and cytokines

УДК 615.273.3:616.62:577.151.042]-055.1

У клініці антипроліферативну активність мітоміцину С використовують для запобігання утворенню рубців у тканинах, оскільки рубцеві зміни є одним з ускладнень при оперативних втручаннях. В урології досить часто трапляються стриктури уретри, це, зокрема, пов’язано з катетеризацією, трансуретальною хірургією, інфекцією сечовивідних шляхів і травмами. Рецидиви після невдалої уретро-пластики становлять 18–40 %.Мета дослідження – вивчити вплив мітоміцину С на Са2+,Mg2+-АТФазну активність плазматичної мембрани та ендоплазматичного ретикулума лімфоцитів периферичної крові.Методи дослідження. Дослідження проводили на лімфоцитах периферичної крові практично здоро-вих чоловіків, оскільки лімфоцити вважають “метаболічним дзеркалом” організму і вони оперативно реа-гують на всі зовнішні та внутрішні впливи. Визначали загальну Са2+,Mg2+-АТФазну активність лімфоцитів крові при 37 °С в інкубаційному середовищі такого складу (мМ): 150 KCl; 0,05 CaCl2; 5 МgCl2; 5 АТФ; 1 NaN3 (інгібітор мітохондріальної АТФази); 1 оуабаїн (інгібітор Nа+,К+-АТФази); 20 Hepes-Трис-буфер (рН=7,4). Для розділення загальної Ca2+,Mg2+-АТФазної активності на компоненти, такі, як тапсигаргінонечутлива Ca2+,Mg2+-АТФаза плазматичної мембрани (ПМ) і тапсигаргіночутлива Ca2+,Mg2+-АТФаза ендоплазматич-ного ретикулума (ЕПР), до стандартного Ca2+- та Mg2+-вмісного середовища інкубації додавали інгібітор Ca2+,Mg2+-АТФази ЕПР – тапсигаргін (0,1 мкМ). Результати й обговорення. При дії різних концентрацій мітоміцину С величина Ca2+,Mg2+-АТФазної активності ПМ дозозалежно зростала і найвищою була при концентрації 10-3 М – (3,98±0,42) мкмоль Рі /хв на 1 мг протеїну (р<0,05), тобто в 1,36 раза. Тапсигаргіночутлива компонента Ca2+,Mg2+-АТФази лімфо-цитів у контролі становила (2,19±0,27) мкмоль Рі /хв на 1 мг протеїну, а зі збільшенням концентрації мі-томіцину C у середовищі інкубації вона зросла до (2,97±0,29) мкмоль Рі /хв на 1 мг протеїну (р<0,05), тобто в 1,35 раза. Початкова максимальна швидкість гідролізу АТФ Ca2+,Mg2+-АТФазами ПМ та ЕПР лімфоцитів при дії 10-3 М мітоміцину С збільшилася в 1,3 раза. Висновки. Зростання Сa2+,Mg2+-ATФазної активності плазматичної мембрани й ендоплазматичного ретикулума при дії мітоміцину С свідчить про те, що він може запобігати перевантаженню цитозолю іонами кальцію і, таким чином, інгібувати проліферативні процеси та утворення стриктур. Активність Сa2+,Mg2+-ATФаз ПМ та ЕПР лімфоцитів крові підвищується за рахунок збільшення числа обертів ензиму, але не через зростання афінності до субстрату.

Докладніше
1 2
Назад Вперід