Реферат
Мета. З’ясувати особливості патогістологічних змін стінки початкових відділів тонкої кишки як морфологічної основи розвитку синдрому кишкової недостатності у пацієнтів із гострим панкреатитом.
Матеріали і методи. У 53 хворих із гострим панкреатитом, серед яких у 30 (57%) був помірно тяжкий перебіг, а у 23 (43%) – тяжкий, проведено патогістологічне дослідження препаратів – зрізів та біоптатів стінки тонкої кишки. Матеріал забирали під час фіброгастродуоденоскопії у 17 (32%) пацієнтів, під час операції – у 24 (45%) та на аутопсії – у 12 (23%).
Результати. Порушення структурних елементів стінки тонкої кишки проявлялись ознаками різного ступеня гостроти, поширеності та глибини запалення: від хронічного – у 9 (17%) пацієнтів до гострого інфільтративно–набрякового – у 7 (13%) та дифузного ентериту з компонентом деструкції та ерозивних змін – у 37 (70%). Значення коефіцієнта відношення висоти ворсинок до глибини крипт від 2,4 до 2,2 відповідали помірно тяжкому, а від 2,1 до 1,4 – тяжкому ступеню синдрому кишкової недостатності, що може слугувати об’єктивним критерієм оцінювання його тяжкості.
Висновки. Синдром кишкової недостатності являє собою один із видів органних ускладнень гострого панкреатиту. Виявлені зміни мікроструктури стінки тонкої кишки становлять його морфологічну основу.
Ключові слова: гострий панкреатит; синдром кишкової недостатності; патоморфологічні зміни стінки тонкої кишки.
Мета. Визначити особливості діагностика та лікування гострого апендициту та гострих захворювань придатків матки у жінок репродуктивного віку як суміжної патології у невідкладній абдомінальній хірургії та гінекології.
Матеріали і методи. Обстежено 88 пацієнток фертильного віку, із них 30 мали гострий апендицит, 58 – гострі захворю-вання придатків матки зі схожими клінічними проявами. Вивчено мікрофлору при гострих запальних захворюваннях придатків матки як їх етіологічний чинник. Проаналізовано критерії диференціальної діагностики, визначено особли-вості антибактеріальної терапії та оперативних втручань.
Результати. Мультидисциплінарний підхід уможливлював встановлення точного діагнозу захворювання. Виявлено мі-крофлору як аеробну: Enterococcus spp. – 18,6%, Enterobacter aerogenes – 15,7%, Klebsiella oxytoca – 14,3%, так і анаероб-ну: Bacteroides fragilis – 29,0%, Bacteroides ureoliticus – 25,3%, Prevotella livia – 9,5%. Високу антибіотикочутливість мікро-би проявляли до іміпенемів (93%), кліндаміцину (91%), захищених пеніцилінів (84%) та цефалоспоринів (83%), що було підставою для обґрунтованої антибактеріальної терапії. Оперовані лапароскопічно 22 (73,3%) пацієнтки із гострим апен-дицитом. Із 47 оперованих пацієнток із гострими захворюваннями придатків матки у 39 (83,0%) застосовано лапароско-пічну технологію.Висновки. Діагностика та лікування гострого апендициту та гострих захворювань придатків матки у жінок репродуктив-ного віку потребують мультидисциплінарного підходу
Мета роботи: систематизувати диференційовані підходи до хірургічного лікування пацієнтів із частковими постравматичними дефектами вушної раковини.
УДК 616.288-001.3-089
Матеріали і методи. Ми проаналізували результати лікування 26 пацієнтів із травмами вушної раковини у віці від 18 до 64 років, з них 19 (73,1 %) – чоловіків і 7 (26,9 %) – жінок. У 5 (19,2 %) травмованих дефект вушної раковини забрали, прооперувавши за рахунок пластики місцевими тканинами самої вушної раковини. В 11 (42,3 %) був великий периферичний дефект вушної раковини, що захоплював верхню третину вуха, 8 (30,8 %) пацієнтів – периферичний дефект вушної раковини, що захоплює середню третину вуха, у 2 (7,7 %) – периферичний дефект, що захоплює нижню третину вуха. Всі ушкодження були односторонніми.
Результати. Хірургічні маніпуляції розпочинали з ретельної передопераційної оцінки та аналізу дефекту. При цьому оцінювали як розмір дефекту, так і співвідношення його із завитком, протизавитком, раковиною та часткою. Особливу увагу приділяли стану навколишніх тканин. У всіх випадках виконували доопераційні прицільні фотографії вушної раковини. Фотографування, крім юридичного та наукового аспектів, дозволяло більш вдумливо оцінювати наявну патологію та складати план її усунення.
Висновки. Вухо схильне до травм через розташування збоку голови і найчастіше уражається його верхня третина. Більшість реконструктивних операцій при травмі вуха потребували аутотрансплантата реберного хряща і завушного клаптя для його покриття. Використання аутотрансплантата хряща та покриття скронево-тім’янної фасції і трансплантації шкіри є нашим реконструктивним методом для відновлення дефектів у верхній і середній третинах вушної раковини
Мета. Оцінити доцільність реконструкції кусаних дефектів носа носо–щічними клаптями.
Матеріали і методи. Протягом 2020 – 2023 років до Львівського обласного госпіталя ветеранів війни та репресованих імені Юрія Липи звернулися 5 постраждалих віком від 22 до 47 років після укусу домашніх собак. Лікування розпочато в день госпіталізації з виконання первинної хірургічної обробки рани. За ходом втручання з’ясовували характер дефекту, зокрема чи ушкоджені хрящі та кістки носа. Шкірний клапоть мобілізували гострим шляхом максимально обережно, щоб не ушкодити судини та нерви. Неприпустимий навіть мінімальний натяг країв рани. Рану зашивали вузловими швами. Упродовж 5 днів пацієнти отримували антибіотики.
Результати. Використовуючи носо–щічний клапоть, вдалося отримати хороший естетичний результат як щодо
носа за рахунок дуже схожої за текстурою і кольором донорської ділянки, так і щодо донорської ділянки завдяки суміщенню післяопераційного рубця з природною носо–губною складкою і близькості до ранового дефекту. Цей метод дав можливість усунути великі дефекти м’яких тканин в області кінчика носа. Післяопераційних ускладнень не було. Клапті приживилися у 100% пацієнтів.
Висновки. Реконструкція кусаних ран носа – складна проблема пластичної хірургії. Бажаний естетичний результат операції залежить від якнайшвидшої госпіталізації постраждалого, ретельної первинної хірургічної обробки рани, антибіотикопрофілактики. Пластика кусаних дефектів в області кінчика носа носо–щічним клаптем є операцією вибору.
Ключові слова: ніс; кусані рани; дефект; пластика; носо–щічний аутотрансплантат.