УДК 534.05:616-008.842/.848
Анотація

Постійно зростаюча шкодочинна дія ендо- (продукти запальних процесів тканин статевих органів) та екзогенних факторів (умови зовнішнього середовища) на організм жінок і тварин (корови) призводить до суттєвого зниження заплідненості яйцеклітин при паруванні та штучному осіменінні. Тому метою досліджень було виявлені зміни ознак фізичного стану (колір, консистенція, плинність, домішки тощо) та співвідношень (гомеостаз) маси Н2О, органічних (ОР) і неорганічних (НР) речовин матково-вагінального слизу (МВС) використати для оцінки їх шкодочинного впливу на рівень запліднюваності корів після їх першого осіменіння. Для досліджень застосували методи: окомірної оцінки фізичного стану свіжоотриманого слизу; гравіметричної оцінки особливостей змінених параметрів маси складових його сухого залишку (СЗ); математико-статистичного аналізу визначених показників. Визначені гравіметричним методом особливості дисбалансу маси (г, мг), її розподілу (%) та співвідношень (Іm:1, Іс:1) у системі типу «середовище – речовина» за шкодочинної дії ендогенних факторів (продукти запальних процесів) свідчать, що виділеним під час тічки секретам статевих органів властиві не лише зміни ознак, але і в ±2–4 рази інші ніж норма (контроль) показники маси складових. За таких обставин розподіл речовин у зразках СЗ дослідної групи виражено рядом, де маса ОР1˃НР˃ОР2, але контрольної – НР˃ОР1˃ОР2. Це означає, що виділені статевими органами корів продукти запальних процесів змінюють норму гомеостазу маси (розподілу складових) ОР і НР біологічної системи типу «середовище – речовина». Показники отриманих співвідношень маси між парами складових Н2О:СЗ; Н2О:ОР2, Н2О:ОР1, Н2О:НР (контроль – 63:1, 586:1, 231:1, 109:1; дослід – 42:1, 310:1, 87:1, 112:1), за винятком пари Н2О:НР (Р˂0,05), свідчать про наявність вірогідних змін гомеостазу ОР і НР у системі «Н2О – складові». Висока ймовірність (Р˂0,02; ˂0,001) виявлених змін властива системі «СЗ – складові», а саме: якщо середні показники співвідношень пар СЗ:ОР2; СЗ:ОР1; СЗ:НР зразків контрольної групи становлять 9:1, 4:1, 2:1, то дослідної – 7:1, 3:1, 2:1

УДК 611-092.4/.9:615.874.25
Вступ. Вплив ожиріння на плідність чоловіків є предметом багатьох досліджень, а молекулярні ме-ханізми, що лежать в основі цього взаємозв’язку, активно вивчає наукова спільнота. Лептин є пептидним гормоном, який в основному синтезується у жировій тканині та підтримує енергетичний гомеостаз організму. Крім того, він активно залучений у регуляцію репродуктивної функції через модуляцію гіпота-ламо-гіпофізарно-гонадної осі. Ймовірно, лептин можна розглядати як біомаркер, що поєднує метаболіч-ний статус із репродуктивною системою організму.Мета дослідження – оцінити впливвисококалорійних дієт на показники фертильності щурів-самців і рівень лептину в плазмі крові.
Методи дослідження.Дослідження було проведено на 30 білих нелінійних щурах-самцях масою 250–300 г, яких поділили на 3 групи по 10 тварин у кожній: щури контрольної групи (КГ) споживали стан-дартний корм; тварини дослідних груп отримували високожирову дієту (ВЖД) і дієту з високим вмістом жиру та цукру (ВЖЦД) відповідно. Утримували лабораторних тварин на зазначених раціонах протягом 7 тижнів. Після евтаназії щурів проводили їх морфометричні заміри, на основі яких обчислювали індекс Лі, тестикулярний коефіцієнт та коефіцієнт вісцерального жиру. Кров для дослідження забирали з хвосто-вих судин тварин у еппендорфи з гепарином. Отриманий матеріал 5 хв центрифугували при 800 g, післУя чого відбирали плазму для подальших досліджень. Суспензію сперматозоїдів готували з каудальної части-ни епідидимісів яєчок. Розраховували загальну кількість статевих клітин та їх рухливість. Життєздат-ність сперматозоїдів досліджували шляхом їх фарбування флуоресцентним барвником пропідій йодидом. Концентрацію лептину в плазмі крові визначали методом імуноферментного аналізу.
Результати й обговорення. Утримування щурів на ВЖД і ВЖЦД протягом 7 тижнів суттєво не позначилося на прирості маси тіла. Індекс Лі незначно відрізнявся між дослідними групами (p=0,59). Однак коефіцієнт вісцерального жиру в групі ВЖЦД був на 40 % вищим порівняно з КГ (p=0,04). Не було виявлено істотної різниці між дослідними групами щодо кількості сперматозоїдів (p=0,72), рухливості (p=0,63) та життєздатності (p=0,87). Дієта з високим вмістом жиру і цукру спричиняла зростання концентрації лептину в плазмі крові щурів на 14 % від вихідних даних (p=0,01).
Висновок. Короткострокове перебування на раціоні з високим вмістом жиру і цукру викликає мета-болічні зміни, на що вказує значне зростання відносної частки жирової тканини та рівня лептину в плазмі крові.